Рішення № 5419346, 09.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.09 р. Справа № 14/120

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Комсомольське рудоуправління”,

ЄДРПОУ 00191827, мКомсомольське

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

м.Комсомольське

про стягнення 3545 грн. 38 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Михайлова М.О.-юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2-підприємець

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 28.05. по 09.06.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольське, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Комсомольське, про стягнення заборгованості в сумі 3545,38 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором №223 від 29.12.2002р. в частині повної та своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.05.2009р., заяві від 28.05.2009р. проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на неотримання ним послуг з опалення. Крім цього, як вказує відповідач, договір №223 від 29.12.2002р., на підставі якого заявлені позовні вимоги, є недійсним. Одночасно, відповідач також звертає увагу суду на закінчення строку дії договору №223 від 29.12.2002р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

29.12.2002р. між позивачем та ОСОБА_2 був підписаний договір №223 на відпуск теплової енергії.

Згідно з умовами вказаного договору позивач прийняв на себе зобовязання подавати теплову енергію для опалення будівель та приміщень споживача, перелічених у додатку до цього договору з визначенням загального обсягу будівель за зовнішнім заміром 240,3 куб.м., за 1 Гкал для підприємств та організацій.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідно до умов вказаного вище договору позивачем за період з січня 2008р. по січень 2009р. було надано відповідачу послуги з опалення на суму 3545,38 грн.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань щодо повної та своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3545,38 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 12.05.2009р., заяві від 28.05.2009р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3545,38 грн. за отриману теплову енергію.

При цьому, в обгрунтування вказаних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором №223 від 29.12.2002р.

Згідно із ст.41 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент підписання сторонами договору №223 від 29.12.2002р.) угодами визнаються дії осіб (відносно юридичної особи її уповноважених органів), спрямовані на встановлення, припинення або зміну цивільних правовідносин.

В статті 151 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 29.12.2002р. між позивачем та ОСОБА_2 був підписаний договір №223 на відпуск теплової енергії.

За приписом п.1 договору №223 від 29.12.2002р. згідно з умовами вказаного договору позивач прийняв на себе зобовязання подавати теплову енергію для опалення будівель та приміщень споживача, перелічених у додатку до цьго договору з визначенням загального обсягу будівель за зовнішнім заміром 240,3 куб.м., за 1 Гкал для підприємств та організацій.

Виходячи зі змісту додатку №1 до договору №223 від 29.12.2002р. визначено перелік будівель та приміщень (Леніна, 15/1), які підключені до опалювальної системи ЖКО ВАТ „Комсомольське рудоуправління” магазин „Бумеранг”.

Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Тобто, норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., не можуть застосовуватись судом при визначенні відповідності законодавству укладеного сторонами до набрання чинності цим кодексом договору.

Відповідно до розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Таким чином, виходячи з того, що договір №223 від 29.12.2002р. був підписаний сторонами під час дії Цивільного кодексу УРСР, при розгляді цієї справи суд застосовує норми законодавства, які діяли під час підписання цього договору.

Статтею ст.4 Закону України "Про власність" (в редакції, яка діяла на момент підписання сторонами договору №223 від 29.12.2002р.) встановлено, що на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном має право власник. Саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Згідно із ст.6 Закону України „Про власність” власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, 04.01.1995р. між гр.ОСОБА_4, гр.ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку був укладений договір купівлі-продажу квартири.

Згідно з умовами договору від 04.01.1995р. гр.ОСОБА_4, гр.ОСОБА_5 продали гр.ОСОБА_6 квартиру, розташовану в АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту наданої до матеріалів справи виписки з домової книги за адресою: АДРЕСА_1 прописаний ОСОБА_6.

Згідно з відомостями, які містяться у ліцевому рахунку №НОМЕР_1, квартиронаймачем за адресою: АДРЕСА_1, також є ОСОБА_6.

За змістом наданої до матеріалів справи ксерокопії паспорту, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_6.

Одночасно, як встановлено судом, згідно свідоцтва НОМЕР_2 про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, місцезнаходженням останньої визначено: Старобешівський район, м.Комсомольське, вул.Куйбишева, 91/9.

Ухвалою від 12.05.2009р. судом було зобовязано Комунальне підприємство „Комсомольське міське домоуправління”, яке є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, зявитись в судове засідання та надати письмові пояснення стосовно постачання позивачем теплової енергії до приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з поясненнями №250 від 27.05.2009р. Комунальним підприємством „Комсомольське міське домоуправління” було повідомлено суд про ті обставини, що приміщення, розташоване у будинку АДРЕСА_1, значиться квартирою №1, тобто, є житловим приміщенням, власником якого є ОСОБА_6. Відповідних заяв про переведення квартири у нежитлове приміщення, згідно діючого законодавства, до підприємства або Комсомольської міської ради не надходило, внаслідок чого приміщення не значиться магазином.

За таких обставин, власником обєкта житлової квартири, до якого, за твердженням позивача, ним поставлялась теплова енергія протягом січня 2008р.-січня 2009р., згідно наданих до справи документів є саме ОСОБА_6.

Відповідних документів, які б підтверджували наявність у відповідача права укладати будь-які договори відносно приміщення за адресою: АДРЕСА_1, до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, за висновками суду, договір №223 від 29.12.2002р. був підписаний сторонами з порушенням вимог ст.ст.4, 6 Закону України "Про власність".

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, враховуючи зясовані під час розгляду справи обставини, а також приймаючи до уваги недоведеність позивачем факту наявності у відповідача права укладати договори відносно житлового приміщення, власником якого відповідач не є, суд на підставі п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України договір №223 від 29.12.2002р. на відпуск теплової енергії визнає недійсним.

Відповідно до ст.59 Цивільного кодексу УРСР угода, яка визнана судом недійсною, вважається недійсною з моменту її вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору №223 від 29.12.2002р. на відпуск теплової енергії, останній є таким з моменту його вчинення.

Як вказувалось вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 3545,38 грн. заявлені позивачем на підставі договору №223 від 29.12.2002р.

Будь-яких інших підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 3545,38 грн. позивачем не визначено, судом не встановлено.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги заявлені на підставі договору №223 від 29.12.2002р., який визнаний судом недійсним, позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3545,38 грн. підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, судом також прийнято до уваги відсутність в матеріалах справи відповідних доказів постачання позивачем теплової енергії до обєкту за адресою: АДРЕСА_1 (зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт постачання теплової енергії, визначали її кількість тощо).

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним з моменту вчинення договір №223 від 29.12.2002р. на відпуск теплової енергії, який був підписаний між Відкритим акціонерним товариством „Комсомольське рудоуправління” та ОСОБА_2.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Комсомольське рудоуправління”, м.Комсомольське до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Комсомольське про стягнення заборгованості в сумі 3545 грн. 38 коп.

В судовому засіданні 09.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.06.2009р.

Суддя Левшина Г.В.