Рішення № 54176776, 28.10.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6104/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Бондаревій Ю. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 10.06.2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно якого, відповідачу було надано кредит у розмірі 18000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,70% річних терміном до10 червня 2015 року. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку з чим, станом на 12.03.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 10436,14 доларів США, пеня у розмірі - 2446954 грн. 24 коп., 3% річних від суми простроченої заборгованості - 12565 грн. 77 коп., сума інфляційних витрат - 733 грн. 86 коп. Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 10436,14 доларів США, пені у розмірі - 2446954 грн. 24 коп., 3% річних від суми простроченої заборгованості - 12565 грн. 77 коп., суму інфляційних витрат - 733 грн. 86 коп. та судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому по справі необхідно провести заочний розгляд справи, відповідно до ст. 224 ЦПК України, через неявку відповідача в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 10 червня 2008 року був укладений кредитний договір № 77.1/АК-01000.08.2, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 18000 доларів США терміном по 10 червня 2015 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7.70 % річних та 0,2500 % від суми виданого кредиту, щомісячно, за обслуговування кредиту (а.с.8-11).

Відповідно до п. п. 1.6., 1.6.1. кредитного договору, для обліку нарахованих процентів за користування кредитами Банк відкриває Позичальнику рахунок НОМЕР_2, плата за обслуговування кредиту вноситься на рахунок НОМЕР_3.

Забезпечення виконання зобов'язань за Договором є застава автомобіля марки Nissan, Almera 1.6 згідно з договором застави № 27.1/АК-01000.08.2-3 від 10 червня 2008 року. Позичальник також відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що випливають з договору, всіма коштами, майном, майновими правами, що йому належать на праві власності, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.1.7. Кредитного договору).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідача станом на 12.03.2015 року виникла заборгованість по договору у розмірі 10436, 14 доларів США, яка складається з: суми поточної заборгованості за кредитом - 642,51 доларів США, суми простроченої заборгованості за кредитом - 8092,60 доларів США, суми поточної заборгованості за процентами по кредиту - 22,12 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 1678,91 доларів США; загальна сума пені складає - 2446954 грн. 24 коп.; загальна сума 3 % річних від суми простроченої заборгованості - 12565 грн. 77 коп.; сума інфляційних витрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 733 грн. 86 коп. (а.с.50-54).

Судом встановлено те, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем та надав грошові кошти відповідно до укладеного договору (а.с.18), а відповідач відмовляється в добровільному порядку погасити суму заборгованості, яка виникла.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судове засідання не надав жодного доказу того, що ним виконані зобов'язання за кредитним договором належним чином, тому суд позбавлений врахувати інші докази ніж ті, які є в матеріалах справи.

Вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені у сумі 446954 грн. 24 коп., підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, у разі, коли на момент звернення з позовом виконання зобов'язання було прострочено понад один рік, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком перед зверненням зацікавленої особи до суду, якщо не будуть визнанні поважними причини пропуску даного строку.

Відповідно до п.7 ч.11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зі змінами внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №7 "Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5" роз'яснено, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Отже, суд зобов'язаний застосувати строк позовної давності передбачений ст. 258 ЦК України.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суддя Верховного Суду України Григор`єва Л.І. у своїй правовій позиції, у справі № 6-100/цс-14, зазначає, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зокрема, ст. 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, з врахуванням обставин справи, того факту, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, інших обставин, на думку суду розмір пені слід зменшити, обмежившись одним роком перед зверненням позивача до суду. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості в розмірі 183957 грн. 01 коп.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений в доход держави судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 КУ, ст.ст. 257, 258, 261, 526, 546, 549, 551, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 88, 202, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 10436, 14 доларів США; пені - 183957 грн. 01 коп.; 3 % річних від суми простроченої заборгованості - 12565 грн. 77 коп.; інфляційних витрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 733 грн. 86 коп. та судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. О. Яровенко