Вирок № 54176624, 10.12.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11828/13-к

провадження № 1-кп/753/12/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Заруби П.І.,

за участю секретарів Шегеда Ю.О., Линичук Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42013110000000529 від 3.06.2013 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Косяченко Т.М., Андрющенко О.С., Сваток А.Г., Марківа С.Я., Сайнога О.М., Нестеренко Д.О., Саврова Р.С.,

захисника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, у значному розмірі, для себе за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища.

Так, відповідно до наказу ГУ ДСНС України у м. Києві № 1 від 7.03.2013 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Управління організації запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту у Подільському районі ГУ ДСНС України у м. Києві.

Відповідно до п. 7.3 Положення про управління цивільного захисту у Подільському районі Головного територіального управління МНС України у м. Києві № 79 від 26.06.2012 року, на начальника Управління цивільного захисту у Подільському районі (далі УЦЗ у Подільському районі) ОСОБА_2 покладено наступні обов'язки: керівництво діяльністю УЦЗ у Подільському районі; розподіл завдань та обов'язків між працівниками; визначення ступеню відповідальності працівників УЦЗ у Подільському районі і затвердження їх посадових інструкцій; забезпечення ефективного виконання покладених на УЦЗ у Подільському районі завдань щодо реалізації державної політики в межах УЦЗ у Подільському районі та прийняття відповідних рішень щодо усунення недоліків і закріплення позитивних тенденцій; визначення напрямків діяльності УЦЗ у Подільському районі; забезпечення дотримання працівниками УЦЗ у Подільському районі законодавства України з питань служби, запобігання та протидії корупції, забезпечення державної таємниці; організація та контроль своєчасного і якісного розгляду звернень громадян, громадських організацій, районного органу виконавчої влади (районного органу самоврядування), підприємств, установ та організацій, а також запитів та інформації з питань, щодо належності до повноважень УЦЗ у Подільському районі, а також розроблення за результатами їх аналізу відповідних пропозицій згідно з чинним законодавством, які вносить на розгляд керівництву Головного територіального управління; розроблення та здійснення заходів щодо покращення роботи УЦЗ у Подільському районі, організація роботи з підбору, розстановки, підвищення освітнього рівня і виховання кадрів; організація взаємодії УЦЗ у Подільському районі з органами влади, громадськими об'єднаннями, науковими організаціями і структурними підрозділами Головного територіального управління при розв'язанні проблем, що належать до сфери діяльності УЦЗ у Подільському районі; розгляд та погодження документів, що готуються на подання фахівцям УЦЗ у Подільському районі; аналіз, узагальнення та підведення підсумків діяльності УЦЗ у Подільському районі; подання у встановленому порядку пропозиції щодо організації матеріально-технічного і фінансового забезпечення основної діяльності УЦЗ у Подільському районі.

Крім того, ОСОБА_2 ніс персональну відповідальність за виконання покладених на УЦЗ у Подільському районі завдань; повинен особисто виїжджати відповідно до обставин, на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха і згідно з вимогами Статуту дій у надзвичайних ситуаціях та обстановки, що склалась, очолювати керівництво гасіння пожежі і роботу підпорядкованих підрозділів на місці ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; брати участь у засіданнях архітектурно-містобудівних рад Подільського району; здійснювати інші функції за дорученням начальника Головного територіального управління; здійснювати керівництво УЦЗ у Подільському районі, нести персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; вносити пропозиції начальнику Головного територіального управління щодо пріоритетів роботи УЦЗ у Подільському районі і шляхів виконання покладених на нього завдань, подавати та затверджувати квартальний план роботи УЦЗ у Подільському районі; звітувати перед керівництвом Головного управління територіального управління щодо виконання покладених на УЦЗ у Подільському районі завдань і планів роботи; видавати організаційно-розпорядчі накази по УЦЗ у Подільському районі.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи службовою особою, здійснював функції представника влади, тобто постійно (на підставі наказу про призначення на посаду) обіймав посаду у державному органі, яка надавала йому право в межах своєї компетенції приймати рішення щодо вчинення юридично значущих дій, що тягнуть за собою настання правових наслідків у вигляді утворення, зміни та припинення прав та обов'язків у фізичних та юридичних осіб, тобто здійснював правозастосовні функції, являючись таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу.

Крім того, ОСОБА_2 будучи начальником управління організації запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів захисту у Подільському районі РУ ГУ ДСНС України в м. Києві виконував організаційно - розпорядчі обов'язки.

Також встановлено, що на підставі акту перевірки додержання та виконання вимог пожежної безпеки № 745 від 30.06.2010 року офісно-складського комплексу з торговельними приміщеннями ТОВ «Браун», що розташоване на вул. Новокостянтинівська, 11 у м. Києві, відділом з питання наглядово-профілактичної діяльності Подільського РУ ГУ МНС України в м. Києві 02.07.10 року винесено постанову № 469 про застосування запобіжних заходів, а саме: зупинення подальшої експлуатації 1-го складського приміщення та 45-ти дільниць електромережі ТОВ «Браун».

Приведення в дію даної постанови доручено Подільському РУ ГУ МНС України в м. Києві. В даній постанові зазначено, що призупинення виконання вказаної постанови можливо лише за умови надання до Подільського РУ ГУ МНС України у м. Києві, що розташоване на вул. Нижньоюрківська, 5 у м. Києві відповідних підтверджуючих документів, а саме: гарантійного листа, плану усунення недоліків із зазначенням їх термінів тощо.

Впродовж 2010-2012 років ТОВ «Браун» подавало до Подільського РУ ГУ МНС України у м. Києві гарантійні листи про зупинення ведення в дію вищезазначеної постанови, на підставі яких Подільським РУ ГУ МНС України в м. Києві приймались позитивні рішення.

19.04.2013 року з метою перевірки виконання постанови № 469 від 02.07.2010 року начальником управління організації запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту у Подільському районі м. Києва ОСОБА_2 до ТОВ «Браун» направлено повідомлення № 25/314 про проведення у період з 13.05.2013 року по 31.05.2013 року планової перевірки щодо додержання і виконання товариством вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки.

13.05.2013 року ОСОБА_2 підписано посвідчення провідному інспектору відділу організації запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту у Подільському районі РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_1 на проведення планової перевірки ТОВ «Браун».

Після цього, 28.05.2013 року ОСОБА_2 разом із заступником начальника відділу Управління ОЗНС та ЗЦЗ у Подільському районі РУ ГУ ДСНС України Києві ОСОБА_5 та провідним інспектором Подільського району РУ ДСНС у м. Києві Водьком Ю.А. приїхали з перевіркою на ТОВ «Браун».

За результатами перевірки, 28.05.2013 року провідним інспектором Подільського району ГУ ДСНС у м. Києві Водьком Ю.А. на ТОВ «Браун» виявлено 28 порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, про що складено Акт за № 655 та направлено до ТОВ «Браун» припис про усунення виявлених під час перевірки порушень.

На виконання припису провідного інспектора Подільського району РУ ГУ ДСНС у м. Києві ОСОБА_1, 31.05.2013 року представник ТОВ «Браун» ОСОБА_7 звернулась до начальника Подільського району РУ ГУ ДСНС у м. Києві ОСОБА_2 щодо роз'яснення порядку приведення в дію постанови від 02.07.2010 року про застосування запобіжних заходів, а саме: зупинення подальшої експлуатації 1-го складського приміщення та 45-ти дільниць електромережі ТОВ «Браун».

Того ж дня знаходячись в приміщенні службового кабінету начальника Подільського району РУ ГУ ДСНС у м. Києві ОСОБА_2, що розташований за адресою: вул. Нижньоюрківська, 5, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_2 про те, що провідний інспектор Подільського району РУ ГУ ДСНС у м. Києві ОСОБА_1 на підставі винесеного припису від 28.05.2013 року, збирається закрити підприємство. Крім того, ОСОБА_7 надала ОСОБА_2 гарантійний лист щодо перенесення приведення в дію постанови про застосування заходів № 469 від 02.07.2010 і просила не вчиняти дії щодо зупинення діяльності підприємства.

В цей час, у ОСОБА_2, який розуміючи, що він займає відповідальне становище і завдяки своєму службовому становищу може вплинути на позитивне вирішення питання про відтермінування дії вищевказаної постанови, виник злочинний умисел, спрямований на одержання для себе від представника ТОВ «Браун» ОСОБА_7 неправомірної вигоди, за прийняття рішення про припинення дії постанови № 469 від 02.07.2010 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи своє службове становище, діючи з корисливих мотивів і надаючи своїм діям значимості, ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_7, демонструючи свою владу над підлеглими, зателефонував провідному інспектору ОСОБА_1 та повідомив йому, що він сьогодні набрав не тих осіб.

Крім того, переслідуючи власні корисливі інтереси, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_7 щодо необхідності сплати йому неправомірної вигоди у сумі 100 тис. грн. за вирішення питання про припинення діяльності постанови про застосування запобіжних заходів № 469 від 02.07.2010 року. На незаконну пропозицію ОСОБА_2, ОСОБА_7 повідомила, що з цього приводу їй необхідно поговорити з директором товариства.

В подальшому, 10.06.2013 року приблизно о 16 год. 46 хв., ОСОБА_7, знаходячись у службовому кабінеті ОСОБА_2, розуміючи, що в разі якщо вона не погодиться на висунуті останнім протиправні вимоги щодо необхідності сплати грошових коштів, то ТОВ «Браун» не отримає рішення щодо перенесення приведення в дію постанови про застосування запобіжних заходів № 469 від 02.07.2010 року, вимушена була погодитись на протиправні вимоги ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_7 повідомила, що за погодження даного рішення ТОВ «Браун» може сплатити лише грошові кошти у сумі 60 000 грн. На що ОСОБА_2 погодився.

13.06.2013 року, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходячись в приміщенні свого службового кабінету, використовуючи своє службове становище з корисливих мотивів, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від представника ТОВ «Браун» ОСОБА_7 у сумі 60 000 грн., запевнив останню, що у разі сплати йому грошових коштів у сумі 60 000 грн. він видасть ТОВ «Браун» рішення про припинення дії постанови про застосування запобіжних заходів щодо ТОВ «Браун». При цьому, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_7, що надасть вказівку заступнику начальника відділу ОСОБА_5 про необхідність підписання даного рішення.

Наступного дня, 14.06.2013 приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 доводячи свій злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди у значному розмірі від представника ТОВ «Браун» ОСОБА_7 у сумі 60 000 грн., надав усну вказівку провідному інспектору Подільського району РУ ГУ ДСНС у м. Києві ОСОБА_1 підготувати проект рішення про перенесення приведення в дію постанови про застосування запобіжних заходів № 469 від 02.07.2010 року, яке в подальшому підписав заступник начальника відділу ОСОБА_5

В цей же день, після підписання ОСОБА_5 даного рішення, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_7 і повідомив, що рішення підписане і знаходиться у його секретаря. При цьому, повідомив ОСОБА_8, що рішення можна забрати у будь-який час, а грошові кошти у сумі 60 000 грн. він забере потім.

Приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_7 приїхала до РУ ГУ ДСНС у Подільському районі м. Києва, що розташоване на вул. Нижньоюрківська, 5, у м. Києві, де отримала від секретаря ОСОБА_2. вказане рішення, яке останній залишив для передачі представнику ТОВ «Браун» ОСОБА_7

Того ж дня, приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_2, бажаючи одержати неправомірну вигоду, діючи з корисливих спонукань, на службовому автомобілі «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, приїхав до місця проживання представника ТОВ «Браун» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3, де зупинився біля «авторинку» і у телефонній розмові повідомив ОСОБА_7, що він чекає на неї з грошима поблизу її будинку.

Після цього, ОСОБА_2 будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи в АДРЕСА_4, в салоні автомобілю «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів одержав для себе від представника ТОВ «Браун» ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 60 000 грн., що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і відповідно до примітки ст. 368 КК України є значним розміром, за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням наданої влади та службового становища, а саме за позитивне вирішення питання про прийняття рішення про припинення дії постанови про застосування запобіжних заходів № 469 від 02.07.2010 року щодо зупинення експлуатації приміщень ТОВ «Браун», що розташовані на АДРЕСА_5.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, суд, згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Стаття 25 КПК України зобов'язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Таким чином, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому злочині не визнав повністю, суду показав, що злочин, який йому інкримінують був провокацією. Вказав, що ОСОБА_7 звернулась до нього з питанням навчання працівників ТОВ «Браун» правилам протипожежної безпеки. Надання платних послуг, передбачено відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Вона просила надати такі послуги, також надала перелік проблемних питань, які необхідно висвітлити та запитала скільки це буде коштувати. ОСОБА_2 повідомив, що це коштує біля 60 000-100 000 гривень. Після цього, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 виїхав на об'єкт для його огляду, щоб визначити скільки саме будуть коштувати послуги, а також у зв'язку з тим, що вказаний об'єкт був одним із пожежо небезпечних в районі. ОСОБА_2 оглядав об'єкт по своєму питанню, щоб сказати ціну навчання, а ОСОБА_5 оглядав об'єкт як представник державного пожежного нагляду. Оглянувши всі недоліки, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_7, приблизну суму надання послуг. Остання сказала, що передасть це своєму керівництву. Після, ОСОБА_7 прийшла до ОСОБА_2 на роботу, та повідомила, що її керівництво згодне провести навчання за 60 000 тисяч гривень. При цьому вона запропонувала віддати гроші на руки, не укладаючи договорів, зробити неофіційно, так як за це необхідно буде платити податки. На що ОСОБА_2 їй відмовив. В подальшому ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_2 та запропонувала зустрітись у п'ятницю. На зустрічі обвинувачений та ОСОБА_7 спілкувались в автомобілі, коли остання вийшла, то до ОСОБА_2 підбігли люди в цивільному та витягли його з автомобіля. Це були працівники СБУ, які вилучили з автомобіля грошові кошти. ОСОБА_2, вказав, що як з'явилися гроші в автомобілі йому не відомо. Коли виявили грошові кошти, він стояв біля автомобіля і щось підписував. Також обвинувачений вказав, що він не міг прийняти рішення про припинення дії постанови про застосування запобіжних заходів до ТОВ «Браун», так як у нього не було на це повноважень, відділ державного пожежного нагляду йому не підпорядкований, а підпорядковується головному державному пожежному інспектору м. Києва. Повідомлення про проведення планової перевірки на ТОВ «Браун» він підписував, оскільки це передбачено інструкцією з діловодства. Крім того, вказав, що відеозаписи, які були про здійснені працівниками СБУ, змонтовані, так як окремі фрази в відео вирвані.

Такі показання обвинуваченого були перевірені шляхом безпосереднього дослідження доказів, наданих як стороною обвинувачення так і стороною захисту.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені, а саме:

показання свідка ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 директор підприємства «Браун», з яким вона періодично спілкувалася попросив її допомогти вирішити питання із зібранням та оформленням документів для призупинення виконання постанови про застосування запобіжних заходів до підприємства. Так як ОСОБА_7 вже займалася цим, вона погодилась. Після чого, вона отримала довіреність від ОСОБА_9 на представництво підприємства «Браун». Переліку документів, які вона подавала не пам'ятає. В подальшому з документами, приписом на перевірку підприємства вона пішла до МНС Подільського РУ, де познайомилась з ОСОБА_2 В ході розмови обвинувачений сказав їй, що необхідно зробити перевірку, поїхати на об'єкт та оглянути його. В призначений день ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 прибули на ТОВ «Браун». Після огляду ОСОБА_2 вказав на недоліки, що треба виправити та повідомив, що треба буде ще раз зустрітись в управлінні. На наступний день ОСОБА_7 прийшла до ОСОБА_2, він ще раз вказав про недоліки на підприємстві, та почав говорити про гроші, як про допомогу. Повідомив, що останній раз їм допомагали сумою 100 000 гривень. Вона запитала ОСОБА_2 чи можна зменшити суму до 60 000 гривень та чи буде рішення про призупинення постанови про усунення недоліків. ОСОБА_2 погодився. Після цієї розмови ОСОБА_7 звернулась з відповідною заявою до СБУ, де їй були видані грошові кошти. Заяву вдома набирала самостійно, в СБУ її лише відкоректували та вона все підписала. З даними коштами вона поїхала до МНС Подільського РУ, але не застала ОСОБА_2 на роботі. Подзвонивши йому, останній повідомив, щоб рішення вона забрала у секретаря, а з приводу грошей він сам їй подзвонить. Коли ОСОБА_7 йшла додому, їй зателефонував обвинувачений та запитав де вона живе, а потім під'їхав до неї. ОСОБА_7 сіла до обвинуваченого в автомобіль та передала грошові кошти. Свідок вказала, що дат коли відбувались ці зустрічі вона не пам'ятає. Про те, що ОСОБА_2 вимагає грошові кошти, керівництво ТОВ «Браун» ОСОБА_7 не повідомляла, від керівництва вказаного ТОВ свідок офіційно отримала винагороду. Вона неодноразово зверталася в різні інстанції з приводу фактів хабарництва, тому що є противником цього явища в країні;

показання свідка ОСОБА_10 про те, що з березня 2013 року він працює начальником відділу запобігання надзвичайним ситуаціям у Подільському районі ГУ ДСНС України в м. Києві. Йому відомо, що у 2010 році була винесена постанова про застосування запобіжних заходів до ТОВ «Браун». З представником ТОВ «Браун» свідок не зустрічався та не спілкувався. В травні 2013 року по вказаному товариству була перевірка, якою займався інспектор ОСОБА_1 За 10 днів до перевірки ТОВ «Браун» було про це повідомлено. Також свідок вказав, що в той період рішення по перевіркам не приймались. Зі слів йому відомо, що відносно даного товариства був складений адміністративний протокол. Також було складено акт та винесено попередження. ОСОБА_11 повідомив, що ніяких вказівок від ОСОБА_2 з приводу ТОВ «Браун» не надходило. Відповідаючи на запитання свідок повідомив, що державний техногенний відділ підпорядковувався Головному управлінню, а не районному управлінню МНС;

показання свідка ОСОБА_12 про те, що вона працює понад 30 років в Подільському ГУ ДСНС України в м. Києві. За цей період вона попрацювала на різних посадах, але рахується як прибиральниця. Вказала, що з обвинуваченим ОСОБА_2 вона працювала десь один рік, виконувала обов'язки секретаря. В її обов'язки входила реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції. Їй відомо, що 13 чи 14 червня 2013 року до ОСОБА_2 на прийом приходила ОСОБА_7, а наступний день вона прийшла за листом, який свідок їй віддала;

показання свідка ОСОБА_13 про те, що на ТОВ «Браун» проводилась планова перевірка, після якої був складений акт. До цієї перевірки він не мав відношення, так як це робота інспектора. Перевірка проводилась по плану, про результати перевірки був складений акт. ОСОБА_2 повідомив його, що від ТОВ «Браун» надійшла скарга, про те, що вони не згодні з актом. Після цього, було прийнято рішення виїхати на об'єкт до ТОВ «Браун». Свідок разом з ОСОБА_2 виїжджали на об'єкт. На місці було встановлено, що акт був складений без порушень, керівництво підприємства вказало, що буде усувати недоліки. Також свідку відомо, що до ТОВ «Браун» була винесена постанова про застосування запобіжних заходів, з приводу чого товариство писало гарантійні листи;

показання свідка ОСОБА_6 про те, що він працює начальником ГУ ДС з надзвичайних ситуацій в м. Києві. З приводу перевірок на ТОВ «Браун» та постанови про застосування запобіжних заходів до вказаного підприємства йому нічого не відомо. Свідок вказав, що постанову про призупинення діяльності товариства, міг зупинити той хто її виносив, ОСОБА_2 не мав такого права. Давати з приводу цього вказівки, ОСОБА_2 не міг, так як це не входило в його обов'язки. Також ОСОБА_2 не має права погоджувати строки по гарантійному листу. Крім того свідок вказав, що ОСОБА_2 не міг виплинути на результати планових перевірок, так як не має до них відношення. З приводу скарг, які надходять, то відповідно до своїх функціональних обов'язків ОСОБА_2 розписує їх по напрямку на посадову особу для прийняття рішення. Коли трапилась подія ДСНС перебувала в процесі реорганізації та у своїй діяльності вони керувалися інструкцією Головного територіального управління ДСНС;

показання свідка ОСОБА_14 про те, що він являється генеральним директором ТОВ «Браун». Йому відомо, що в кінці травня чи на початку червня місяця, рік не вказав, прийшло повідомлення про проведення перевірки на товаристві. Йому принесли на підпис, довіреність на якусь жінку, яка допоможе при перевірці. Що це за жінка йому, не відомо, з нею спілкувався комерційний директор ОСОБА_15 Сам свідок з цією жінкою не спілкувався, ніякої посади в підприємстві вона не займала. ОСОБА_14 вказав, що після перевірки був складений акт з виявленими порушеннями, який він підписував. Вказані недоліки вони усували і підприємство працювало. З приводу того, що з ТОВ «Браун» вимагали гроші йому нічого не відомо. Претензій до ОСОБА_2 свідок не має. Також свідок вказав, що ніхто не звертався з проханням відкликати довіреність на жінку;

показання свідка ОСОБА_9 про те, що він працює комерційним директором ТОВ «Браун». Вказав, що в 2013 році на підприємство надійшло розпорядження про те, що буде проводитись перевірка дотримання правил протипожежної безпеки. Він згадав, про ОСОБА_7 з якою познайомився кілька років назад і попросив її допомогти підготувати документи для вказаної перевірки, так як вона цим займалась. На ОСОБА_7 була виписана довіреність, строком 1 місяць. З перевіркою вона справлялась, підписувала документи, мала доступ до підприємства. На підприємство приїжджало 2 чоловіки, які оглядали територію. З актом перевірки свідок був ознайомлений. Генеральний директор підприємства підписував гарантійний лист, був ознайомлений з актом перевірки. ОСОБА_9 вказав, що ОСОБА_7 не повідомляла нікого з керівництва, що з неї вимагають гроші, також вона не займала жодної посади на підприємстві. Про відкликання довіреності ніхто не звертався на підприємство. Також ОСОБА_9 вказав, що не має ніяких претензій до ОСОБА_2;

показання свідка ОСОБА_1 про те, що він працює інспектором пожежного нагляду в Подільському районі м. Києва. ОСОБА_2 свідок знає близько року, коли він був начальником Подільського РУ ГУ ДСНС в м. Києві. ОСОБА_1 не підпорядковувався ОСОБА_2, у нього був свій безпосередній керівник, держтехногенбезпеки і управління очолюване ОСОБА_2 - це дві різні служби та напрямки в структурі міністерства. У травні 2013 року ним була проведена перевірка на ТОВ «Браун», на якій були присутні він і уповноважена особа з товариства. За результатами перевірки був складений відповідний акт, де вказані виявлені порушення. В подальшому товариство звернулось до їхнього підрозділу з гарантійним листом, де зазначено термін для усунення недоліків. Рішення по даному товариству готував свідок та передавав на підпис своєму керівнику ОСОБА_10, який мав його підписати. Вже на допиті в прокуратурі свідок побачив, що дане рішення підписав ОСОБА_13. Свідок вказав, що ОСОБА_2 вказівок свідку не давав, оскільки не мав для цього повноважень. З особою, яка відповідальна за протипожежну безпеку на товаристві свідок зустрічався лише один раз у підрозділі, вручав документи по перевірці. На товаристві при перевірці була інша особа - чоловік, а документи він вручав особі жіночої статі;

показання свідка ОСОБА_17 про те, що в кінці весни, точної дати він не пам'ятає, о 16 чи 17 годині його зупинили працівники міліції та попросили побути свідком. Підійшовши до автомобіля, свідок побачив ОСОБА_2, який стояв в наручниках. Зі сторони пасажирського сидіння були відкриті двері, біля коробки передач лежали гроші. ОСОБА_2 запитували чи отримував він кошти, він відповідав, що гроші залишила жінка. Знайдені гроші висвітлювали лампою, вони світились написом «Хабар СБУ». Також світили руки ОСОБА_2, на них не було слідів. Вся дія записувалась під протокол працівниками міліції, на якому він ставив підпис, зауважень у нього не було;

показання свідка ОСОБА_18 про те, що він працює старшим оперуповноваженим СБУ. Вказав, що був учасником оперативно-розшукових заходів під час передачі ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 60 000 гривень. Під час самого затримання ОСОБА_2 свідка не було, він підійшов коли його вже затримали. Передача коштів відбувалась в автомобілі ОСОБА_2 «Део Ланос». В подальшому були проведені відповідні слідчі дії співробітниками прокуратури, а ОСОБА_2 був направлений до прокуратури. Огляд автомобіля та вилучення грошових коштів проводив слідчий. Відповідаючи на запитання свідок повідомив, що оперативно-розшукової справи заведено не було, оскільки відбувалась така слідча дія як контроль за вчиненням злочину;

показання свідка ОСОБА_19 про те, що він працює оперуповноваженим Служби безпеки України. Вперше він побачив ОСОБА_2 біля пожежної частини, коли його затримували. Разом з свідком були присутні два співробітники підрозділу «Альфа», слідчий та два понятих. ОСОБА_19 проводив відеофіксацію. На місці був оглянутий автомобіль «Ланос» в якому були вилучені грошові кошти. В подальшому всі поїхали до Оболонської прокуратури, де він передав флеш картку з відеозаписом слідчому, але так як карта була пошкоджена, відео не збереглося. Свідок вказав, що під час огляду місця події ОСОБА_2 нічого не писав та нічого не пояснював, поводив себе спокійно;

показання свідка ОСОБА_20, про те, що він працює головним спеціалістом експертної служби СБУ України. Вказав, що по даному кримінальному провадженні приймав участь у поміченні, врученні грошових коштів та при огляді місця події. Під час помічення, вручення, огляду місця події складався протокол, який ним підписувався. Свідок показав, що ним були помічені грошові кошти в присутності понятих спеціальним порошком. Він помітив три купюри написом «Хабар СБУ» інші купюри просто помітив. Ці купюри він віддав заявнику жінці також в присутності понятих. Після цього він разом з іншими працівниками міліції, виїхав на місце, де був затриманий ОСОБА_2 Свідком був оглянутий автомобіль, де він між коробкою передач та сидінням знайшов грошові кошти. Дані кошти були просвічені ультрафіолетовою лампою, на деяких з них був напис «Хабар СБУ». Свідок просвічував руки ОСОБА_2, але чи світились вони, він не пам'ятає;

даними протоколу розмови громадянки ОСОБА_7 із посадовими особами Подільського РУ ДСНС України в м. Києві від 10.06.2013 р. про проведення оперативно-технічного заходу негласного аудіо та відео контролю за місцем тимчасового перебування ОСОБА_2, проведеного на підставі постанови Заступника Голови Апеляційного суду м. Києва № 01-5521 цт від 05.06.2013 р. без підпису (Т.1, а.с. 91-93);

даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2013 р. відповідно до яких вилучено інформацію щодо користування абонентських номерів НОМЕР_2, НОМЕР_3 та відомості щодо телефонних з'єднань з додатками (Т.1, а.с. 110-130);

даними протоколу освідування особи від 14.06.2013 року відповідно до якого, спеціаліст ОСОБА_20 за допомогою ультрафіолетової лампи оглянув праву та ліву руку ОСОБА_2 в ході огляду видимого освітлення на руках не було виявлено (Т.1 а.с. 138-140);

даними протоколу огляду місця події від 14.06.2013 року та додатком до нього, зі змісту якого вбачається, що 15.06.2013 року по АДРЕСА_4 з автомобіля «Деу Ланос», були вилучені грошові кошти. На питання слідчого ОСОБА_2. повідомив, що сьогодні, тобто 15.06.2013 року він ніяких коштів не отримував, але сьогодні у нього в автомобілі знайома жінка залишила грошові кошти. На запитання слідчого, ОСОБА_2 відмовився пояснити за що саме жінка залишила грошові кошти, а згодом пояснив, що він не знає, що саме жінка залишила в нього в автомобілі. Спеціалістом були оглянуті грошові кошти, вони були освітлені ультрафіолетом. На трьох купюрах містився напис «Хабар СБУ», та на останньому аркуші протоколу перелічені купюри з даним надписом. В додатку перелічені серії та номери грошових купюр у сумі 60 000 грн., номіналом по 500 грн., які 14.06.2013 р. вилучено у ОСОБА_2 (Т.1, а.с.141-145);

даними протоколу огляду від 14.06.2013 року, відповідно до якого був оглянутий автомобіль «Деу Ланос» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться по вул. Малиновського, 10 (Т. 1 а.с.146-148);

даними протоколу про результати аудіо, відео контролю місця (за особою) від 19.06.2013 року, відповідно до якого зафіксована розмова ОСОБА_2, та ОСОБА_7 від 13.06.2013 року, яка відбувалась в приміщенні Подільського РУ ДСНС України в м. Києві. ОСОБА_7 представляється як ОСОБА_21 Час початку прослуховування та перегляду розмови відповідно до протоколу 09 год. 00 хв., кінець розмови 10 год. 30 хв. (Т. 2 а.с. 68-81); даними протоколу про результати аудіо, відео контролю місця (за особою) від 19.06.2013 року, відповідно до якого зафіксована розмова ОСОБА_2, та ОСОБА_7 від 14.06.2013 року, яка відбулась в автомобілі. Час початку прослуховування та перегляду розмови відповідно до протоколу 10 год. 41 хв., кінець розмови 11 год. 39 хв. (Т. 2 а.с. 82-85); даними протоколу про результати аудіо, відео контролю місця (за особою) від 01.07.2013 року, відповідно до якого зафіксована розмова ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 10.06.2013 року, яка відбулась в приміщенні Подільського РУ ГУ ДСНС України в м. Києві. Час початку прослуховування та перегляду розмови відповідно до протоколу 09 год. 00 хв., кінець розмови 10 год. 30 хв. (Т. 2 а.с. 107-110);

даними протоколу про огляд, помітку та вручення грошових коштів від 13.06.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_7 були вручені грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 120 штук у сумі 60000 гривень, які перед цим були помічені барвником «Лімінатор 496Т». На трьох купюрах барвником «Лімінатор 496Т» було зроблено напис «Хабар СБУ» . При цьому були присутній оперуповноважений з особливо важливих справ ГУ БКОЗ СБ України підполковник Герасименко В.П. та спеціаліст центру ІСТЕ СБ України ОСОБА_20 (Т.2 а.с. 100-102); даними протокол огляду та вручення грошових коштів від 13.06.2013 року відповідно до якого у ОСОБА_7 були вилучені грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 120 штук у сумі 60000 гривень (Т. 2 а.с. 103-104); даними протоколу огляду та вручення грошових коштів від 14.06.2013 року відповідно до якого ОСОБА_7 були вручені грошові кошти номіналом 500 гривень в кількості 120 штук у сумі 60000 гривень (т. 2 а.с. 105-106).

Крім того, в судовому засіданні судом було безпосередньо досліджено докази, представлені стороною захисту, а саме:

показання свідка ОСОБА_23 про те, що ним проводилось досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 Обвинуваченого було затримало в Дарницькому районі, біля пожежної частини, в службовому автомобілі. При затриманні ОСОБА_2, йому були роз'яснені процесуальні права як затриманого, та повідомлено, що проводиться огляд місця події. ОСОБА_2 дав згоду на огляд автомобіля, але від дачі пояснень відмовився. Дані про згоду ОСОБА_2 на огляд автомобіля, свідок машинально не вніс до протоколу. В автомобілі було вилучено чи 40 чи 60 тисяч гривень. Вся дія відбувалась за участю понятих із застосуванням відеозапису. ОСОБА_2 надав дозвіл на огляд службового автомобіля в усній формі. Під час огляду місця події складався протокол, додаток до нього був складений вже в кабінеті у слідчого у відсутність понятих. Чи давав свідок доручення для проведення контролю за вчиненням злочину він не пам'ятає;

показання свідка ОСОБА_24 про те, що він працює слідчим прокуратури міста Києва. По вказаному провадженні проводив огляд автомобіля ОСОБА_2 Вказав, що понятих при цьому не було, так як згідно чинного законодавства їх участь прямо не передбачена. Огляд проводився на підставі ст.ст. 233, 237 КПК України та у зв'язку з добровільною згодою слідча дія проводилась без ухвали суду. Дозвіл на огляд автомобіля надав ОСОБА_2, чи письмовий чи усний дозвіл надав, свідок не пам'ятає;

показання свідка ОСОБА_16 про те, що він працює в головному управлінні начальником юридичного відділу. Свідок вказав, що ОСОБА_2 не мав права давати вказівки державним інспекторам з приводу проведення перевірок, так як це не входило в його службові обов'язки, він був відповідальним за гасіння пожеж та матеріально-технічне забезпечення і мав право розписувати пошту. Пояснив, що є відповідні положення та інструкції, проведення перевірок. На час затримання ОСОБА_2 проводилась реорганізація - приєднання до Головного управління МНС, ОСОБА_2 не мав впливу на інспекцію з техногенної безпеки;

показання свідка ОСОБА_25 про те, що він працює старшим водієм в у Подільському районному ГУ ДСНС України в м. Києві. На його особистому автомобілі «Део Ланос» НОМЕР_4 був затриманий ОСОБА_2, якому свідок надав автомобіль у користування;

показання свідка ОСОБА_26 про те, що до червня 2013 року він працював на ТОВ «Браун» начальником служби охорони та одночасно займався пожежною безпекою товариства. Перевірка на товаристві була один раз в рік. Працюючи на товаристві він їздив для того, щоб йому склали кошторис заходів протипожежної безпеки. Вказані роботи повинні бути оплачені з рахунку підприємства на рахунок РУГУ МНС. Вказав, що з ОСОБА_7 він не знайомий. ОСОБА_2 за час його роботи ніколи на товариство не приїжджав, були інспектори, які надавали йому документацію. Крім того, керівники ніколи не займались перевірками;

показання свідка ОСОБА_27 про те, що він знає ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що колись вони працювали разом. Свідок вказав, що в 2011 році відносно нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 368 КК України та свідка було засуджено за даною статтею. Заявницею в даній справі була ОСОБА_7;

даними, що містяться у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 17.06.2011 р., відповідно до яких ОСОБА_27 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України. Заявником є ОСОБА_7, яка діяла як представник за дорученням для погодження звіту про технічне обстеження на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам житлового будинку з господарськими спорудами (Т.4, а.с. 187-190).

При аналізі доказів сторін кримінального провадження, суд керуються такими вимогами кримінального процесуального закону. Так, у відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з приписами ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Аналізуючи показання свідків з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до наступних висновків.

Показання свідка ОСОБА_7 з приводу її обізнаності у питаннях протипожежної безпеки та документального оформлення перевірок і приписів, суд вважає не достовірними з урахуванням того, що свідок в судовому засіданні не змогла пояснити, які складові елементи входять до перевірки, їх черговість та які документи складаються за наслідками таких дій, які саме документи вона готувала по ТОВ «Браун». Крім цього, її показання щодо періодичного спілкування з ОСОБА_9 та отримання офіційної винагороди суперечать показанням останнього, який повідомив про надання знижки на меблі ОСОБА_7, а не грошової винагороди. Також, свідок не змогла пояснити чому вона представлялася іншим прізвищем на прохідній в РУ ГУ ДСН м. Києва в Подільському районі та особою, яка постійно займає посаду на ТОВ «Браун», як саме обвинувачений вимагав у неї грошові кошти.

Водночас, не логічними видаються дії свідка ОСОБА_7 щодо не повідомлення нею керівництва ТОВ «Браун», про факти вимагання ОСОБА_2 з вказаного товариства неправомірної вигоди, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_9, враховуючи можливість припинення діяльності ТОВ «Браун» та відповідні фінансові наслідки.

Крім цього, для з'ясування достовірності показань свідка ОСОБА_7, відповідно до положень ст. 96 КПК України, за клопотанням сторони захисту судом був допитаний свідок ОСОБА_27, який показав, що в 2011 році відносно нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 368 КК України та свідка було засуджено за даною статтею. Заявницею в даній справі була ОСОБА_7 Показання вказаного свідка співпадають з дослідженими в судовому засіданні даними вироку Дарницького районного суду м. Києва від 17.06.2011 р. відносно ОСОБА_27, а тому суд визнає їх логічними та достовірними.

Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням наведеного, показання свідка ОСОБА_7 суд вважає не щирими, не логічними і недостовірними і враховуючи наведені дані про її особу такими, що критерію поза розумним сумнівом не відповідають, а тому відкидає їх як доказ обвинувачення.

З означених показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_2 ніяких вказівок по ТОВ «Браун» свідку не давав, а також те, що державний техногенний відділ ОСОБА_2 як керівнику районного управління не підпорядковувався, а відтак суд приймає дані, що містяться у цих показаннях як належні та допустимі докази на підтвердження версії обвинуваченого.

Показання свідка ОСОБА_12 про те, що на прийом до ОСОБА_2 приходила ОСОБА_7, як і показання свідка ОСОБА_13 про їх спільний виїзд з ОСОБА_2 на ТОВ «Браун» співпадають з показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, однак, а ні самі по собі, а ні в сукупності з іншими доказами не доводять обставин, які підлягають доказуванню, а тому суд не вправі визнати їх як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

З означених показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 не мав права давати вказівок по перевірці, зупиненні господарської діяльності підприємства, погоджувати строки по гарантійному листу та впливати на результати перевірок, оскільки це не входить до його функціональних обов'язків. Наведені показання співпадають з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_16, а відтак, суд приймає дані, що містяться у цих показаннях як належні та допустимі докази на підтвердження версії обвинуваченого.

Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_9, генерального та комерційного директорів ТОВ «Браун» не можуть бути визнані доказом обвинувачення ОСОБА_2 з огляду на те, що їм не відомо про будь-які факти вимагання у ОСОБА_7, як представника ТОВ «Браун» грошових коштів за вчинення чи не вчинення дій обвинуваченим ОСОБА_2

З означених показань свідка ОСОБА_26 вбачається, що вони підтверджують версію обвинуваченого ОСОБА_2 щодо необхідності проведення заходів протипожежної безпеки на ТОВ «Браун», а також підтверджуються відомостями, щодо розрахунків та вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства з надзвичайних ситуацій генеральному директору ТОВ «Браун» ОСОБА_14 (Т.4, а.с.79-99).

Показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 суд не може прийняти як доказ сторони обвинувачення, враховуючи проведення процесуальних дій за їх участю такими, що не відповідають вимогам КПК України.

Суд, перевіряючи на предмет допустимості дані, які містяться в письмових доказах, долучених до матеріалів кримінального провадження, виходить з таких вимог кримінального процесуального закону та аналізуючи їх зміст приходить до наступних висновків.

Оцінюючи наведені докази надані сторонами кримінального провадження суд виходить з того, що допустимість доказів - це властивість, яка визначає здатність фактичних даних бути використаними у розгляді судової справи. Ця властивість забезпечується дотриманням таких правил: доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом; із належного джерела; із додержанням належної правової процедури; доказ не повинен бути отриманий на підставі неприпустимого джерела та не повинен засновуватись на чутках.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20.10.2011 р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Ст. 104 КПК України встановлені вимоги до протоколу проведення процесуальної дії та передбачена обов'язковість його підпису.

Однак, в порушення вказаних вимог закону протокол розмови громадянки ОСОБА_7 із посадовими особами Подільського РУ ДСНС України в м. Києві від 10.06.2013 р. про проведення оперативно-технічного заходу негласного аудіо та відео контролю за місцем тимчасового перебування ОСОБА_2 не підписаний посадовою особою, яка його склала, також з даного документу не знято грифу таємності, в порядку встановленому Розділом V Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні затвердженої Наказом ГПУ, МВС, СБУ, АДПУ, Мінфіну, Мінюсту від 16.11.2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5. Крім цього, проведенню вказаного оперативно-технічного заходу, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» повинно передувати заведення оперативно-розшукової справи. Разом з цим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив, що оперативно-розшукової справи заведено не було.

З урахуванням наведеного, суд визнає недопустимим доказом дані, що містяться в протоколі від 10.06.2013 р. та відкидає їх як доказ сторони обвинувачення.

Відомості, що містяться у додатках до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2013 р., суд не може визнати такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_2, оскільки останній не заперечує фактів телефонних переговорів із абонентами з'єднання.

З огляду на те, що під час освідування за допомогою ультрафіолетової лампи правої та лівої рук ОСОБА_2 видимого освітлення на руках не було виявлено, суд не може прийняти дані протоколу освідування особи від 14.06.2013 року доказом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відкидає їх.

Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Згідно з приписами ч. 5 вказаної статті при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити не можливо або їх огляд пов'язаний із ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Також, ст.ст.104-106 КПК України встановлені вимоги до протоколу та додатків до протоколу. Згідно з приписами ч.3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та /або вилученні таких додатків.

Однак, в порушення вказаних вимог закону протокол огляду місця події від 14.06.2013 року у описовій частині містить відомості, які не відповідають дійсності. Так, у графі проведеним оглядом встановлено, що сьогодні, тобто 15.06.2013 р., тобто в день, який ще не наступив, без жодних виправлень, підписів чи застережень. Крім цього, у графі зауваження учасників огляду (Т.1, а.с. 144) зазначено номери купюр з надписом «Хабар СБУ» ЛГ 2230714, ЛГ 2230713, ЛГ 2230711.

Разом з цим, за клопотанням сторони захисту під час судового розгляду провадження з Печерського районного суду м. Києва були витребувані копії матеріалів провадження по клопотанню слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури м. Києва ОСОБА_23 про застосування запобіжного заходу у виді застави до підозрюваного ОСОБА_2, в даних матеріалах міститься копія протоколу огляду місця події від 14.06.2015 року, але на останньому аркуші зазначеного протоколу відсутній перелік купюр з написом «Хабар СБУ» та додаток до протоколу огляду місця події від 14.06.2013 р. ( Т.5 а.с. 67-70).

Також, в порушення вимог ч. 3 ст. 105 КПК України додаток до протоколу не підписаний понятими. Допитаний за клопотанням сторони захисту слідчий в ОВС прокуратури ОСОБА_23 показав, що під час огляду місця події складався протокол, додаток до нього був складений вже в кабінеті у слідчого у відсутність понятих.

З урахуванням наведених порушень вимог КПК України при проведенні огляду місця події, дані протоколу огляду місця події та додатку до нього від 14.06.2013 р. суд визнає недопустимим доказом та відкидає їх як доказ сторони обвинувачення.

Оцінюючи дотримання вимог КПК України при проведенні огляду автомобіля «Деу Ланос» зафіксованих протоколом огляду від 14.06.2013 р., суд виходить з того, що відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюється з обов'язковою участю не менше двох понятих не залежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Однак, як вбачається з даних досліджуваного протоколу, слідчий провів огляд у їх відсутність. Допитаний за клопотанням захисту слідчий Кольцов О.В. вказав, що понятих при цьому не було, так як згідно чинного законодавства їх участь прямо не передбачена.

Відтак, дані, що містяться в протоколі огляду від 14.06.2013 р. суд визнає недопустимим доказом і відкидає їх.

Щодо даних протоколів про результати аудіо, відео контролю місця (за особою) від 19.06.2013 року на яких зафіксовані розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 13.06.2013 р. та 14.06.2013 р., і від 01.07.2013 р. та флеш накопичувачах №№1419, 1413 суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 270 КПК України аудіо-, відео контроль місця згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу. У вступній частині протоколів зазначено, що вказані дії проводяться на підставі ухвали слідчого судді - заступника Голови Апеляційного суду м. Києва Приндюк М.В. №01-5521т від 05.06.2013 р. Однак, незважаючи на клопотання захисту стороною обвинувачення на надано жодних доказів, які б підтверджували факт санкціонування таких дій, а відтак, суд визнає відомості, що містяться в означених протоколах недопустимими доказами та відкидає їх.

Крім цього, з вступної частини протоколів про огляд та вручення грошових коштів від 13.06.2013 р., та від 14.06.2013 р. вбачається, що вони складені на виконання постанови прокурора у кримінальному провадженні Косяченко Т.М. №21/2-947т від 05.06.2013 р. про проведення терміном до 05.08.2013 р. негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, у формі імітування обстановки злочину щодо ОСОБА_2 Водночас, у матеріалах кримінального провадження така постанова відсутня та ненадана вона прокурором, незважаючи на клопотання сторони захисту, під час судового розгляду кримінального провадження.

Між тим, дослідження вказаного процесуального документу має важливе значення, для оцінки допустимості вказаного доказу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 цього Кодексу, зобов'язаний: 1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 271 КПК України порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством. Однак, як вбачається з дослідженої відповіді отриманої стороною захисту у Комітеті Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя відсутня інформація про законодавчі акти, які регламентують порядок і тактику контролю за вчиненням злочину, передбаченого ст. 271 КПК України.

Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Аналіз становлення показань ОСОБА_30 щодо необхідності сплати грошових коштів в готівковій формі з метою уникнення оподаткування та відмова обвинуваченого ОСОБА_2 у сукупності з даними досліджуваного доказу не дозволяють суду зробити висновок щодо відсутності провокування ОСОБА_2

З урахуванням наведеного, дані протоколів про огляд та вручення грошових коштів від 13.06.2013 р. та про огляд та вручення грошових коштів від 14.06.2013 р. суд визнає недопустимими доказами та відкидає їх як доказ сторони обвинувачення.

ОСОБА_2 обвинувачується у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, у значному розмірі, для себе за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 2 постанови «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 р. відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Крім цього, службова особа як спеціальний суб'єкт злочину, крім загальних ознак суб'єкта злочину, характеризується спеціальними ознаками, а саме: посадові, які визначають сферу діяльності (де саме виконуються відповідні повноваження); функціональні - ті, які визначають коло повноважень, у зв'язку з наявністю яких особа належить до службових.

Стороною обвинувачення на обґрунтування вказаних ознак надано Положення про управління цивільного захисту у Подільському районі Головного територіального управління МНС України у м. Києві затвердженого наказом Головного територіального управління МНС України у м. Києві від 26.06.2012 № 79 (Т.1, а.с. 189-197). Однак з аналізу п.7.3. вказаного положення, що встановлює повноваження Начальника УЦЗ у Подільському районі не вбачається можливості самостійного вирішення останнім питань перевірок правил протипожежної безпеки чи впливу, надання вказівок працівникам територіального підрозділу Держтехногенбезпеки з приводу проведення перевірки або винесення по ній рішень, оскільки такі рішення приймаються виключно державним інспектором.

Крім цього, наявності таких повноважень Начальника УЦЗ у Подільському районі не вбачається з відомостей, які містяться у відповіді ДСНС України від 04.07.2013 р. про розгляд звернення щодо застосування запобіжних заходів посадовими особами ДСНС України (Т.2, а.с. 241-242). Також, за клопотанням сторони захисту до матеріалів кримінального провадження долучено та досліджено в судовому засіданні відповідь начальника Головного управління ДСНС у м. Києві ОСОБА_6 відповідно до даних якої пунктами 7.3 та 7.4. сьомого розділу Положення визначені посадові обов'язки та повноваження керівника управління цивільного захисту у районі м. Києва, серед яких, функцій щодо прийняття рішень про припинення або призупинення дії припису про застосування запобіжних заходів та стосовно здійснення керування, контролю за діяльністю, надання усних та письмових наказів, розпоряджень та інших заходів впливу на прийняття будь-яких рішень головним державним інспектором з нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в районах у начальника районного управління, немає (Т.3, а.с. 43).

Проаналізувавши наведені вище показання свідків, письмові докази, суд приходить до висновку про те, що прямим доказом сторони обвинувачення є недостовірні та нелогічні показання свідка ОСОБА_7 та похідні від них письмові докази, які суд відкинув з підстав вказаних у мотивувальній частині вироку. Інших даних щодо вчинення ОСОБА_2 аналогічних злочинів органами досудового розслідування не здобуто, а прокурором не представлено.

Виходячи з правових позицій Європейського Суду з прав людини, засудження особи на підставі доказів, одержаних у результаті провокації, тобто підбурювання до вчинення злочину, визнається порушенням гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до п. 55 рішення «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 р. підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. У даній справі, Суд дійшов висновків про те, що працівники поліції вийшли за межі негласних агентів і спровокували злочини, Суд звернув увагу на те, що на момент проведення оперативно розшукових заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів.

Крім цього, у даній справі, в якій заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент, Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він висловлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурювання не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов'язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з'ясувати чи мало місце підбурювання. Суд, констатував, що національний суд не вжив відповідних заходів, зокрема навіть не намагався з'ясувати роль кожного з головних дійових осіб, наприклад, причини особистої ініціативи особи, що дала хабар, звернутися до заявника, незважаючи на те, що обвинувальний вирок щодо останнього ґрунтувався на доказах, отриманих внаслідок оскаржуваного ним факту підбурювання.

Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, а саме: цілеспрямоване звернення ОСОБА_7 безпосередньо до ОСОБА_2, а не до інспектора відповідального за вчинення дій щодо роз'яснення порядку приведення в дію постанови; наполегливі переконання ОСОБА_7 ОСОБА_2 у виключно готівковому розрахунку та не згода останнього; намагання укрити дані про свою особу та пряме підтвердження неодноразовості вчинення відповідних дій, дають підстави суду вважати, що стороною обвинувачення не доведено, що не було факту підбурювання.

Згідно з п. 60 вказаного рішення Суд також зазначив, що у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції мають визнаватися недопустимими. Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань.

З урахуванням наведеного, надані та досліджені в судовому засіданні докази сторони обвинувачення, крім встановленої їх невідповідності вимогам національного кримінального процесуального законодавства у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2, не відповідають вимогам Конвенції та практиці Європейського Суду з прав людини, а відтак є недопустимими.

Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку про те, що досліджені докази не доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що злочин, передбачений злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, вчинено останнім.

З урахуванням прийняття рішення про виправдання обвинуваченого, суд скасовує запобіжний захід ОСОБА_2 у виді застави.

Питання речових доказів, суд вирішує, керуючись ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 368 КК України та виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього злочину.

Речові докази: рішення РУ ГУ ДСНС у Подільському районі м. Києва від 14.06.2013 року за № 7 про припинення дії постанови про застосування запобіжних заходів від 02.07.2010 року № 469 (Т.1 а.с.169-170), флеш накопичувач «Verbatiym» AO4G0607034804YML № 1419 та флеш накопичувач «Verbatiym» NO8G1Y26005545DML № 1413 (Т.2 а.с.97-98, 126-127), наглядова справа № 54/57 про протипожежний стан ТОВ «Браун» (т.2 а.с. 139-140) - залишити при матеріалах провадження; грошові кошти перелік яких зазначений в постанові від 21.06.2013 року (Т.2 а.с.56-58) - залишити у ФЕУ СБ України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді застави - скасувати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: