Ухвала суду № 54174759, 09.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5541/15-ц Головуючий у І інстанції Величко В. П.Провадження № 22-ц/780/5585/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 09.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Кулішенка Ю.М., Кашперської Т.Ц.

при секретарі: Вербовій І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, компенсації втрати частини заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який згодом уточнив та просив стягнути з ПАТ «Мостобуд» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10341,27 грн., суму компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в розмірі 7732,04 грн., суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку в розмірі 86700 грн. (за період з 23.04.2013 року наступного дня після звільнення по 14.08.2015 року день розгляду справи) та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що з 11 квітня 2012 року по 22 квітня 2013 року перебував у трудових відносинах із відповідачем. 22 квітня 2013 року його було звільнено за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з посади заступника начальника відділу логістики і постачання. Однак, при звільнені з роботи з ним не було проведено повного розрахунку.

Вважав, що відповідач при цьому порушив вимоги ст..117 КЗПП України, а тому має право на стягнення із нього середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 22 квітня 2013 року по 14 серпня 2015 року. Крім цього, посилаючись на положення ст..1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з пропущенням строків їх виплати" просив від суми невиплачених коштів заробітної плати у сумі 10341,27 грн. з врахуванням індексу споживчих цін за період невиплати стягнути компенсацію в сумі 7732,04 грн.

Посилаючись на неправомірну поведінку відповідача, що проявилась в безвідповідальному ставленні роботодавця до здійснюваного ним порушення законних трудових прав ОСОБА_2, ігноруванняя листів щодо необхідності здійснення виплати існуючої заборгованості, вважав, що такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку оцінив у сумі 10000 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Мостобуд» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 10 341,27 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7 732,04 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 86 700 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Мостобуд» просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 86700 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Мостобуд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки у сумі 71041,98 грн., посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача, всі належні суми повинні були бути виплачені йому в день звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП України. Оскільки відповідач порушив вказану норму, то відповідно до ст.117 КЗпП України підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а саме з 22 квітня 2013 року по 14 серпня 2015 року у сумі 86700 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 116 КЗПП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз»яснень, наданих в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 11 квітня 2012 року по 22 квітня 2013 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Мостобуд» та був звільнений на підставі наказу № 21-ВК від 03 квітня 2013 року за згодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 5-8).

При звільненні ОСОБА_2 в порушення вимог ст..116 КЗПП України відповідач не провів з ним повного розрахунку.

Так, згідно звіту про заробітну плату, яка видана ПАТ «Мостобуд» за період з квітня 2012 року по квітень 2014 року сума заборгованості за заробітну плату становить 10 341,27 грн. (а.с. 9).

Встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяця (лютий і березень 2013 року), що передували звільненню становила 3000грн., середньоденний заробіток відповідно становить 150грн., час затримки розрахунку з 22 квітня 2013 року по 14 серпня 2015 року складає 578 днів.

Встановивши вказані обставини, з врахуванням вимог ст..ст.116, 117 КЗПП України, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 при звільненні з роботи з вини ПАТ «Мостобуд» не було проведено повний розрахунок, а тому за час затримки розрахунку з 22 квітня 2013 року по 14 серпня 2015 року обґрунтовано стягнув середній заробіток в сумі 86700 грн.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 71041, 98грн. колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги на невірно визначену судом середньомісячну заробітну плату і середньоденну заробітну плату підлягають відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 8 (абз.1) зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Вбачається, що середня заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці роботи становить 3000грн., що підтверджується розрахунковим листком за квітень 2013 року (а.с.10) і визнається сторонами спору, а тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Доводи апеляційної скарги на те, що сума заробітної плати позивача складала: лютий 2013 року 2335,29грн., березень 2013 року 1597,83грн, а всього 3933,12грн. не можуть прийматись до уваги, так як відповідач наводить розмір заробітної плати з урахуванням всіх утриманих податків, що не відповідає Порядку обчислення заробітної плати, встановленого постановою КМ України№100 від 8 лютого 1995року.

Розмір середньоденної заробітної плати визначено з дотриманням вимог пункту 8 (абз.1) постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Так, відповідно до середньої заробітної плати за останні два місяці роботи 3000грн., кількості фактично відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи 40( 20+20), середньоденна заробітна плата становить: 6000/40 днів= 150гривень.

Посилання ПАТ «Мостобуд» на те, що ОСОБА_2 фактично відпрацював в розрахунковому період 32 робочих дні, а не 40 робочих днів належними доказами не доведені.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мостобуд» - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: