Ухвала суду № 54174630, 03.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4881/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/5761/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 57 03.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 безпеки України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі, ОСОБА_2 безпеки України, треті особи Головне управління ОСОБА_2 безпеки України в місті Києві та Київській області, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах кримінальної справи,

встановила:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі, ОСОБА_2 безпеки України, треті особи Головне управління ОСОБА_2 безпеки України в м. Києві та Київській області, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах кримінальної справи, розмір якого зменшив в ході розгляду справи. Свої вимоги обґрунтував тим, що 14 червня 2010 року заступником начальника слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі майором юстиції ОСОБА_5 в межах розслідування кримінальної справи № 263 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190, 205, 209, 358 КК України, винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3 Копію вказаної постанови направлено до виконання в Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, Державну нотаріальну контору Києво-Святошинського району Київської області з метою накладення арешту на майно ОСОБА_3 В результаті зазначених вище дій було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 Проте вважає такі дії незаконними та вчиненими помилково, виходячи із наступного.

З листа Головного слідчого управління ОСОБА_2 безпеки України від 17 вересня 2014 року вбачається, що в провадженні слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі дійсно знаходилась кримінальна справа № 263 за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших осіб.

Проте позивачем про справі є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4.

Головним слідчим управлінням СБУ також повідомлено про відсутність будь-якої протиправної діяльності стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У травні 2014 року позивач звернувся до Головного управління ОСОБА_2 безпеки України у Києві та Київській області з вимогою про зняття арешту з належного йому майна. Проте йому відмовлено в знятті арешту через відсутність правових підстав на такі дії у ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області. Таким чином, арешт накладений на майно позивача незаконно та фактично на майно особи, яка до кримінальної справи № 263 ніколи не мала жодного правового відношення, що підтверджується свідоцтвом про народження та копією паспорту. Тому просив суд звільнити з-під арешту, накладеного постановою заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі майором юстиції ОСОБА_5 від 14 червня 2010 року в межах розслідування кримінальної справи № 263, нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_10017536, а саме: 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою; Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Красний Пахарь, 34.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2015 року позов задоволено. Звільнено з-під арешту належну ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_10017536, 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою; Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Красний Пахарь, 34.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 Безпеки України просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд всупереч вимогам ст. ст. 10, 33, 130, 212-214 ЦПК України дійшов безпідставного висновку про задоволення позову, не вирішивши питання про склад осіб, які беруть участь у справі, та не обговоривши питання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, якою є орган державної податкової інспекції. Відповідач СБУ не є ані органом державної податкової інспекції, ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт.

Тобто, якщо відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої предявлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд відповідно до ст. 33 ЦПК України залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача, та в результаті розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2014 року у справі № 6-32088св09.

Розглянувши справу за відсутності особи, яка в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України має бути залучена до участі в справі, а за участю відповідача СБУ, який не може бути боржником чи особою, в інтересах якої накладено арешт, судом порушено норми процесуального права. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року у справі № 6-52810св12.

УСБУ у м. Севастополі є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобовязаннями, а також є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому є самостійною процесуальною особою-відповідачем. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року у справі № 6-26502св14.

До того ж, самим позивачем взагалі не заявлено позовних вимог до СБУ, що є порушенням вимог ст. 10, 11 ЦПК України.

Таким чином, вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого ст. ст. 212-214 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозвязку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, у достатньому обсязі не визначився зі складом осіб та з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, доводи відповідача належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростовували ці доводи та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог до органів СБУ.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що позивач обмежений у здійсненні свого права на розпорядження власністю через наявність арешту на належне йому спірне нерухоме майно, який накладений Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою помилково і запис про арешт належної позивачу ? частини спірного будинку було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна помилково, чим порушено право позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом звільнення його з-під арешту.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 березня 2005 року ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, належить ? частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське. вул. Красний Пахарь, 34. (а. с. 13).

Постановою заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі майором юстиції ОСОБА_5 від 14 червня 2010 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3, в межах розслідування кримінальної справи № 263 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190, 205, 209, 358 КК України. При цьому у постанові відсутні будь-які ідентифікуючі дані ОСОБА_3, окрім прізвища, імені, по-батькові. (а. с. 9).

ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України у Київській області №52/12/1286 від 15 листопада 2010 року за окремим дорученням слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в м. Севастополі направлено до КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» копію постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_3 для виконання.

ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України у Київській області №52/12/8 від 04 січня 2011 року за окремим дорученням слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в м. Севастополі направлено до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори копію постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_3 для реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Встановлено, що 05 лютого 2011 року Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою було накладено арешт на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Красний Пахарь, 34, яка належить ОСОБА_3, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Встановлено, що згідно паспорту серія СМ № 352294, виданого 18 вересня 2009 року Вишневим МВМ ГУ МВС України у Київській області та свідоцтва про народження серія V-БК № 324775 позивач ОСОБА_3 народився 07 серпня 1984 року у м. Києві (а. с. 20, 23).

З листа Головного слідчого управління ОСОБА_2 безпеки України №6/М-1112/2 від 17 вересня 2014 року вбачається, що в провадженні слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі дійсно знаходилась кримінальна справа № 263 за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших осіб. Інформація стосовно протиправної діяльності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 в Головному слідчому управлінні відсутня. (а. с. 16)

З листа Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України №16/4-3514 від 14 липня 2015 року вбачається, що стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 значиться наступне: 12.06.2010 року слідчим відділом УСБУ в м. Севастополі обрано запобіжний захід арешт, за скоєння злочину, передбаченого ст. ст. 190 ч. 4, 27 ч. 3, 205 ч. 2, 309 ч. 3, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України. Рішення по справі до інформаційних підрозділів не надходило; 15.06.2010 року СУ УМВС України в м. Севастополі порушено кримінальну справу № 263 за скоєння злочину передбаченого ст. ст. 209 ч. 3, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України, запобіжний захід підписка про невиїзд. Рішення по справі до інформаційних підрозділів не надходило. Станом на 13 липня 2015 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4 за оперативно-довідковим обліком ДІАЗ МВС України до кримінальної відповідальності не притягується та засудженим не значиться. (а. с. 79).

Відповідно до ст. 319 ЦК України, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України наявність державної реєстрації обтяжень нерухомого майна може бути підставою для відмови у державній реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням вказаного майна, а обов'язковою умовою вчинення нотаріальної дії щодо відчуження нерухомого майна є відсутність заборони на його відчуження.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що позивач обмежений у здійсненні свого права на розпорядження власністю через наявність арешту на належне йому нерухоме майно згідно постанови заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі майора юстиції ОСОБА_5 від 14 червня 2010 року про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах розслідування кримінальної справи № 263, оскільки позивач відповідно до вимог ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України надав суду належні та допустимі докази того, що станом на 13 липня 2015 року він до кримінальної відповідальності не притягується та засудженим не значиться. (а. с. 79).

Виходячи з наведеного, суд дійшов вірного висновку, що арешт на ? частку житлового будинку, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Красний Пахарь, 34, яка належить позивачу ОСОБА_3, накладений Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою помилково і запис про арешт належного позивачу зазначеного майна внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна помилково. Тому порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом звільнення з-під арешту ? частини зазначеного житлового будинку.

Доводи апеляційної скарги про те, що самим позивачем взагалі не заявлено позовних вимог до СБУ, не заслуговують на увагу, оскільки позивач предявив позов до двох відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі та ОСОБА_2 безпеки України, що відповідає вимогам ст. 32 ЦПК України, якою передбачено участь у справі кількох позивачів або відповідачів.

Крім того, на час прийняття постанови заступником начальника слідчого відділу ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі майором юстиції ОСОБА_5 14 червня 2010 року ОСОБА_4 ОСОБА_2 безпеки України в місті Севастополі було структурним підрозділом СБУ.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд у достатньому обсязі не визначився зі складом осіб та в порушення ст. 33 ЦПК України не залучив до участі в справі особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і розглянув справу за відсутності цієї особи, якою є орган державної податкової інспекції, також не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку арешт накладено на майно позивача, який станом на 13.07.2015 року до кримінальної відповідальності не притягувався та засудженим не значиться.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог 214-215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення встановив які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, зазначив мотиви, з яких вважав встановленою наявність та відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та зазначив назву статті, на підставі якої вирішено справу, а також процесуальний закон, яким суд керувався.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 безпеки України відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді