Ухвала суду № 54172049, 03.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року м. Київ К/800/41316/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року у задоволенні позовних вимог Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» перебуває на обліку в Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідно до форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2012 рік, що надавався відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 14980 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів має становити 599 особу, а фактично складала 527 осіб.

Із звітів відповідача за формою статистичної звітності № 3-ПН, затвердженою наказом Державного комітету статистики від 19.12.2005 року № 420, поданих до Донецького міського центру зайнятості, вбачається, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається із листа Донецького міського центу зайнятості від 12.04.2013 року № 02/1095 Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» протягом 2012 року надавалися звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, в тому числі для працевлаштування інвалідів. Протягом 2012 року центром зайнятості було видано 6 направлень. 2-м особам було відмовлено у працевлаштуванні, як таким, що не відповідають вимогам, 3 особи відмовилися від працевлаштування, 1 особа була працевлаштована.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживалися заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки, доказів того, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» відмовила інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку, позивачем не надано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз