Ухвала суду № 54171594, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/34522/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області правонаступника Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі № 808/1605/13-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мелавтотранс» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000582211, № 0000592211 від 15.10.2012 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

11 квітня 2013 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000582211, № 0000592211 від 15.10.2012 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 10.08.2012 року до 21.09.2012 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 1.04.2011 року до 30.06.2011 року, за наслідками якої 28.09.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.,п. 138.1, 138.2, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 339 852,00 грн., а також у порушення п. 185.1 ст. 185, п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 139 710,00 грн.

15 жовтня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000582211 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 339 852,00 грн., № 0000592210 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 330 938,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вище викладене у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суди встановили, що 16.12.2010 року між Товариством та ТОВ «Оіл-Преміум» був укладений договір поставки № 25 дизельного палива у період з 1.05.2011 року до 31.07.2011 року.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладні, банківські виписки, копії паспортів дизельного палива, сертифікати відповідності, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні.

У акті перевірки податковий орган посилався на результати акт №1580/2302/37056588 від 26.08.2011 року щодо документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оіл-Преміум», відповідно до якого був встановлений факт отримання нафтопродуктів від ТОВ «Будмашпост», яке згідно листа ВМП ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 4574/7/26-31 від 26.08.2011 року не має власних або орендованих виробничих та складських приміщень, достатніх для здійснення діяльності та достатнього кількісного складу працівників.

З цих підстав, податковий орган, угоди ТОВ «Оіл - Преміум», на підставі яких були сформовані податкові зобов'язання між Товариством та ТОВ «Будмашпост» вважав нікчемними.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності дизельного пального Товариство надало договір оренди нежитлових будівель та споруд (гаражів) від 1.06.2009 року, копії свідоцтв реєстрації транспортних засобів, які були зареєстровані за Товариством на період взаємовідносин з контрагентом.

Суди обґрунтовано зазначили, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Товариством були надані всі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом та використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.