Ухвала суду № 54171572, 23.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Київ К/800/7996/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року

у справі № 826/15973/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 09.07.2013 року № 0000714230, № 0000704230 та № 0000724230.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АББ ЛТД» з питання своєчасності перерахування до бюджету податку на прибуток підприємства по уточнюючій декларації за 9 місяців 2012 року від 11.02.2013 року № 9087401506, по звітній декларації за 2012 року від 11.02.2013 року № 9087336823 та авансового внеску з податку на прибуток підприємства за лютий 2013 року, відповідачем складено акт від 12.06.2013 року № 665/42-30/21664678, яким встановлено порушення п. 50.1 ст. 50 розділу II, п. 57.1 ст. 57 розділу II, пп. 4.2 п. 4 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та авансового внеску з податку на прибуток підприємства.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року: - № 0000714230, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1 698, 77 грн. за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб; - № 0000704230, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 53 615, 46 грн. за платежем податок на прибуток підприємства; - № 0000724230, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 140 403, 60 грн. за платежем авансовий внесок з податку на прибуток підприємств.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно із абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу абз. 2 п. 2 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням зазначеного, термін сплати авансового внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення січня або лютого місяців 2013 року, що дозволяє сплачувати авансовий внесок до 20.03.2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до настання граничного терміну сплати авансового внеску, а саме - 15.02.2013 року, позивачем було здійснено банківську операцію по сплаті до державного бюджету авансового внеску з податку на прибуток у відповідній сумі - 835 340, 00 грн. на рахунок УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва № 31114003799010 відповідно до копії платіжного доручення від 15.02.2013 року № 0200005183 з призначенням платежу «*;101;21664678; Авансові внески з податку на прибуток за лютий 2013. Код 11023300.».

Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року № 19 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» та наказу Державної казначейської служби України від 22.01.2013 року № 14 «Про затвердження змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету» Державною казначейською службою України 01.01.2013 року відкрито нові рахунки для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.

Інформація про зміну рахунків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток офіційно оприлюднена на веб-порталі у вигляді узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 21.12.2012 року № 1171, де вказано реквізити нових бюджетних рахунків.

Встановлено, що позивачем авансовий платіж податку на прибуток за лютий 2013 року було перераховано на інший код бюджетної класифікації, а саме на - 11023300 - код «Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів», замість - 11024000 - код «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств».

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку така помилка не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені, оскільки платіж було проведено позивачем з визначенням реквізиту призначення платежу «Авансові внески з податку на прибуток підприємств», який було введено в дію згідно із наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року № 19 щодо змін до Класифікації доходів бюджету, що не містить реквізитів рахунків для сплати таких авансових внесків.

Суд звертає увагу, що податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України. Оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року до державного бюджету, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки норми законодавства в сфері оподаткування не передбачають застосування штрафу в разі сплати податку з помилкою у рахунках.

При цьому податок на доходи нерезидентів в сумі 24 044, 43 грн. був сплачений позивачем на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету 06.02.2012 року відповідно до платіжного доручення № 0000016433.

Відтак, колегія суду касаційної інстанції погоджується із тим, що податкові повідомлення-рішення від 09.02.2013 року № 0000724230 та № 0000714230 скасовані правомірно.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 09.02.2013 року № 0000704230 слід зазначити таке.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Встановлено, що у зв'язку із самостійним виявленням помилки в раніше поданій податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року 11.02.2013 року позивачем подано до податкового органу уточнюючу декларацію, у якій було збільшено та відображено в рядку 23 податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 119 984, 00 грн., а в рядку 14 визначено податок на прибуток в сумі 7 518 056, 00 грн.

Судами встановлено та не заперечується у касаційній скарзі, що згідно із платіжним дорученням від 08.11.2012 року № 0200001886 позивачем сплачено податок на прибуток у сумі 500 000, 00 грн.

Недоплату у розмірі 699 894, 00 грн. позивачем сплачено 08.02.2013 року відповідно до платіжного доручення № 0200003046.

Наведене свідчить, що станом на 09.02.2013 року ТОВ «АББ ЛТД» сплачено податок на прибуток на загальну суму 1 199 894, 00 грн., що виключає наявність підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки останнім під час судового розгляду не доведено фактів допущення порушень вимог податкового законодавства позивачем.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі № 826/15973/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук