Ухвала суду № 54170161, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Київ К/800/24360/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Мохнєва С.С.

представника відповідача Кинали Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі №2а-17791/12/2670

за позовом Малого приватного підприємства «АСВА»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби від 21.12.2012 № 002862220 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 469898 грн. Присуджено на користь позивача судовий збір в сумі 2146 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС провела документальну планову виїзну перевірку позивач з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 07.12.2012 № 5678/22-222/16399501.

На підставі вказаного акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0002862220 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 487622 грн. за основним платежем та в сумі 938,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке оспорено позивачем в частині визначення податку на прибуток в сумі 469898 грн.

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 469898 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п.п. 159.5.2 п. 159.5 ст. 159 Податкового кодексу України, що полягало у невключенні позивачем до складу інших доходів за 4 квартал 2011 року безнадійної заборгованості в сумі 2043036 грн. за векселем серії АА № 2064701 від 12.01.2011.

Податковий орган висновок про заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2011 року пов'язує з такими обставинами.

Позивачем за договором купівлі-продажу від 01.12.2010 № 01/12-2010 продано покупцю - ТОВ «Євросонік» товар (автомобільні шини в асортименті) загальною вартістю 2043036 грн. без ПДВ.

В оплату за поставлений товар ТОВ «Євросонік» видало позивачу простий вексель від 12.01.2011 АА № 2064701 в сумі 2043036 грн. з терміном погашення 12.01.2013.

ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС отримала протокол допиту свідка від 11.11.2011 - ОСОБА_4, яка є директором та засновником ТОВ «Євросонік» та повідомила, що до реєстрації підприємства стосунку не має.

З огляду на викладене, податковий орган вважає, що заборгованість за векселем є безнадійною і у позивача виник обов'язок у 4 кварталі 2011 року на підставі п.п. 135.5.7 п. 135.5 та п.п. 159.5.2 п. 159.2 ст. 159 Податкового кодексу України включити до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та задекларувати в рядку 03 декларації з податку на прибуток підприємств «Інші доходи» 469898 грн. безнадійної заборгованості.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.7 п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Пункт 159.3 ст. 159 Податкового кодексу визначає порядок відшкодування небанківськими фінансовими установами сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву» і ця норма не поширюється на спірні відносини.

Відповідно до п.п. 159.5.2 п. 159.5 ст. 159 Податкового кодексу України у разі якщо за висновком відповідного уповноваженого органу, визначеного підпунктом 159.3.5 пункту 159.3 цієї статті, обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору) мають тимчасовий характер і не впливають на спроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної заборгованості. Якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законом, доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено наявність обставин, про які йдеться у п.п. 159.5.2 п. 159.5 ст. 159 Податкового кодексу України, тому податковий орган безпідставно зазначив про виникнення у позивача обов'язку збільшити доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на підставі цієї норми кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Отже, для віднесення сум зобов'язань до безнадійної заборгованості мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таких правових підстав судами попередніх інстанцій не виявлено.

Особливістю простого векселя є те, що боржником завжди є векселедавець. Сума грошових коштів, яку має отримати векселедержатель - МПП «АСВА» за векселем не відповідає жодній з визначених у вказаних вище положеннях закону ознак. Більш того вважати таку суму заборгованістю до виникнення у векселедержателя (позивача) права на отримання суми за векселем, яке виникає лише з 12.01.2013, відсутні. До того ж правові підстави для збільшення кредитором доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, безнадійної заборгованості боржника, відсутні.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податковий орган в акті перевірки вказував і на відсутність товарно-транспортних накладних чи сертифікатів якості на товар, поставний позивачем ТОВ «Євросонік», однак при цьому ці обставини знаходяться поза межами предмету доказування у цій справі, спірним питанням в якій є наявність/відсутність підстав для збільшення позивачем доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму, яка має бути сплачена ТОВ «Євросонік» позивачу за переданим останньому векселем.

Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованих висновків про протиправність податкового повідомлення-рішення в оспорюваній позивачем частині.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні податкового кредиту. Підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун