Ухвала суду № 54170017, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/77605/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

за участю:

представника відповідача - Шеромова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоселецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року

у справі № 2а-22/10/2470 (№ 26028/10/9104)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Грін Рей»

до Новоселецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (правонаступником якої є Новоселецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Грін Рей» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Новоселецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: № 7/230000012300/0 від 12 січня 2009 року, №7/230000012300/1 від 09 лютого 2009 року - в частині нарахування податку на прибуток у сумі 158773,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 67275,90 грн.; №6/230000022300/0 від 12 січня 2009 року, №6/230000022300/1 від 09 лютого 2009 року - у повному обсязі (в редакції заяви про уточнення (зменшення) позовних від 24 лютого 2010 року).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті Новоселецькою МДПІ Чернівецької області відносно ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей» податкові повідомлення-рішення: № 6/230000022300/0 від 12 січня 2009 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 80194,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 40097,00 грн.; № 7/230000012300/0 від 12 січня 2009 року щодо нарахування податку на прибуток у сумі 158773,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 67275,90 грн.; №6/230000022300/1 від 09 лютого 2009 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 80194,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 40097,00 грн.; №7/230000012300/1 від 09 лютого 2009 року щодо нарахування податку на прибуток у сумі 158773,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 67275,90 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей» судові витрати у розмірі 13,60 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Новоселецька МДПІ Чернівецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Новоселецьку МДПІ Чернівецької області її правонаступником - Новоселецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Новоселецькою МДПІ Чернівецької області була проведена виїзна планова перевірка ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складений акт від 25 грудня 2008 року № 1180/23-31887196.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 162196,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року - 53548,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 47007,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 3420,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 58218,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 80194,00 грн., у тому числі: за жовтень 2007 року - 50394,00 грн., за листопад 2007 року - 9767,00 грн., за грудень 2007 року - 16218,00 грн., за січень 2008 року - 3815,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, станом на 01 жовтня 2008 року на суму 273789,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (покупець) неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, проведеними з ТОВ ВП «Грем» (продавцем) на підставі договору № 10 від 01 червня 2007 року (щодо придбання м'яса свинини, яловичини, жиру-сирцю тощо) та з ТОВ «Стелз ЛТД» (продавцем) на підставі договору № 03/09 від 01 вересня 2008 року (щодо придбання м'яса яловичого та курячого глибокої заморозки), оскільки: документи, які підтверджують факт транспортування товару від продавців до покупця, до перевірки надані не були; підпис у видаткових касових ордерах, здійснений від імені директора ТОВ ВП «Грем» - ОСОБА_2, не відповідає зразку, відображеному в паспорті громадянина ОСОБА_2, у видаткових касових ордерах вказані неправдиві відомості щодо паспортних даних ОСОБА_2 (одержувача); згідно акта ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 грудня 2008 року № 1207/М/23-10 «Про встановлення місцезнаходження» ТОВ ВП «Грем» не знаходиться за юридичною та фактичною адресою (м. Київ, вул. Василенка, 7/А); свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ВП «Грем» було анульоване 20 листопада 2008 року; податкові накладні, виписані ТОВ ВП «Грем», не містять прізвища особи, яка склала та підписала такі податкові накладні; податкову накладну ТОВ ВП «Грем» № 48 від 02 липня 2007 року було виписано на підставі свідоцтва платника податку на додану вартість № 35767182, яке було анульоване 24 травня 2007 року; на запит податкового органу щодо підтвердження видачі ветеринарних свідоцтв ТОВ ВП «Грем» та посвідчень якості, де виробником м'ясної продукції зазначено ВКК «Веста», ГУ ветеринарної медицини м. Києва надало відповідь від 22 грудня 2008 року № 609, в якій вказано, що ТОВ ВП «Грем» та ВКК «Веста» не знаходяться на обліку в об'єднанні ветеринарної медицини в м. Києві, ветеринарні свідоцтва форми № 2 офіційним лікарем ветеринарної медицини - ОСОБА_3 не видавались, а лікар ветеринарної медицини офіційний лікар ОСОБА_4 в об'єднанні ветеринарної медицини не працює; згідно акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07 серпня 2008 року № 467/24-01 «Про обстеження місцезнаходження підприємства» ТОВ «Стелз ЛТД» не знаходиться за юридичною адресою (м. Київ, вул. Мельникова, буд.12); згідно довідки про взяття на облік керівником ТОВ «Стелз ЛТД» є ОСОБА_5, тоді як оспорюваний договір з позивачем був підписаний від імені ТОВ «Стелз ЛТД» громадянином(ою) ОСОБА_6; податкові накладні, виписані ТОВ «Стелз ЛТД», не містять прізвища особи, яка склала та підписала такі податкові накладні; на запит податкового органу щодо підтвердження видачі ветеринарного свідоцтва Т-23 №657148 Управління ветеринарної медицини в Золотоніському районі Черкаської області надало відповідь від 22 грудня 2008 року № 323, в якій вказано, що бланк ветеринарного свідоцтва Т-23 № 657148 Золотоніською районною державною лікарнею ветеринарної медицини не отримувався, а отже і не видавався. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ ВП «Грем» та з ТОВ «Стелз ЛТД», є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, а первинні бухгалтерські документи, виписані вказаними суб'єктами господарювання, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. Також, в акті перевірки було вказано про завищення позивачем амортизаційний них відрахувань в 3 кварталі 2008 року на суму 12232,00 грн. внаслідок здійснення операції з придбання у ВАТ «Новоселицька ХСФ» нежитлової будівлі та фруктосховища згідно договору купівлі-продажу № 006058 від 02 квітня 2008 року, оскільки угода купівлі-продажу не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мала на меті отримання доходу від цієї операції. Крім іншого, в акті перевірки було вказано про неправомірне формування позивачем валових витрат по господарських операціях з приватним підприємцем Єгоровим, що не оспорювалось позивачем, а сума податку на прибуток 3420,00 грн. та сума штрафних (фінансових) санкцій 1368,00 грн., нарахованих по вказаному порушенню, була сплачена позивачем до бюджету.

12 січня 2009 року Новоселецькою МДПІ Чернівецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 7/230000012300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 230836,90 грн., у тому числі: 162193,00 грн. - за основним платежем, 68643,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 січня 2009 року Новоселецькою МДПІ Чернівецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 6/230000022300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 120291,00 грн., у тому числі: 80194,00 грн. - за основним платежем, 40097,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом 09 лютого 2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 7/230000012300/1 та № 6/230000022300/1 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей» правомірно включило до складу валових витрат вартість придбаної у ТОВ ВП «Грем» та у ТОВ «Стелз ЛТД» м'ясної продукції, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки податковий орган не довів належними та допустимими доказами факт безтоварності операцій та їх фіктивність у визначеному законодавством порядку. Також, суд виходив з того, що комплекс нежитлових будівель та фруктосховище, які були придбані у ВАТ «Новоселицька ХСФ» обліковується на балансі позивача по рахунку «Основні засоби», використовується у господарській діяльності, з огляду на що позивач правомірно нараховував на такі основні засоби амортизаційні відрахування.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ ВП «Грем» та з ТОВ «Стелз ЛТД» позивач посилався на наявність у нього належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема: журналом прийому сировини (т.2 арк. справи 220-227), видатковими та податковими накладними, видатковими касовими ордерами, посвідченнями про якість, ветеринарними свідоцтвами (т.2 арк. справи 89-105, 108-142, 145-155), виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ ВП «Грем» і ТОВ «Стелз ЛТД», податковий орган посилався на те, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, з підстав, які викладені у акті перевірки.

Разом з цим, вказані обставини судами першої та апеляційної інстанцій перевірені не були, а також суди не перевірили, чи була у позивача при укладенні договорів з ТОВ ВП «Грем» та з ТОВ «Стелз ЛТД» мета на отримання необґрунтованої податкової вигоди, зокрема, суди не перевірили такі обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

При цьому, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім іншого, колегія суддів вказує, що судам слід врахувати обставини, які викладені у постанові слідчого Чернівецької міжрайонного природоохоронної прокуратури від 22 квітня 2010 року про закриття кримінальної справи № Ф-109009 в частині частини 2 статті 364, частини 2 статті 366, частини 3 статті 358 Кримінального кодексу України (т.3 арк. справи 123-125).

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ ВП «Грем» та з ТОВ «Стелз ЛТД» є передчасними, оскільки зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Щодо нарахування позивачем у 3 кварталі 2008 року амортизаційних відрахувань на суму 12232,00 грн. на вартість нежитлових будівель та фруктосховища, придбаних у ВАТ «Новоселицька ХСФ», колегія суддів вказує наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Абзацом 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), відносяться до 1 групи основних фондів (підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)), витрати на придбання яких підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема: група 1 - 2 відсотки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, придбані позивачем у ВАТ «Новоселицька ХСФ» нежитлові будівлі та фруктосховище були віднесені до складу 1 групи основних фондів, використовуються у господарській діяльності ПІІ ТОВ «ТПК «Грін Рей».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно нараховував амортизаційні відрахування на зазначені основні фонди.

При цьому, оскільки матеріали справи не містять детального розрахунку нарахованих позивачу податкових зобов'язань за кожним епізодом, а також штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкових зобов'язань за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у повному обсязі із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення понесених витрат до складу валових та у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новоселецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна