Постанова № 54167933, 28.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2011 р. № 2-а- 12879/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Тарасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП КС - МІСАТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання наказу протиправним

В С Т А Н О В И В:

< Текст >

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "НВП КС - МІСАТ", звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень та доповнень, просить суд: скасувати наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 16.03.2011 року №318 про проведення документальної невиїзної перевірки "НВП КС - МІСАТ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірність формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки "НВП КС - МІСАТ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року; визнання дій ДПІ у Ленінському районі міста Харкова при складанні акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "НВП КС-Місат" від 28.03.2011 року №412/15-214/34859203 в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган перед виданням наказу про проведення документальної невиїзної перевірки повинен був надіслати запит на адресу позивача, і тільки у разі неотримання пояснень від ТОВ "НВП КС-МІСАТ", після спливу 10 робочих днів з дня отримання запиту позивачем, призначити невиїзну документальну перевірку. Лист-запит ДПІ у Ленінському районі міста Харкова від 11.03.2011 року №1368/10/15-439 був отриманий ТОВ "НВП КС - МІСАТ" 15.03.2011 року. При цьому, зазначений лист-запит містив вимогу про надання документів лише щодо здійснення господарських операцій ТОВ "НВП КС - МІСАТ" з ТОВ "Науково-комерційне підприємство "Укртранссигнал" і лише за грудень 2010 року. Щодо угод з іншими контрагентами ТОВ "НВП КС - МІСАТ" відповідач запитів на адресу позивача взагалі не надсилав. А отже, у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 77 та 78 ПК України для видання наказу про проведення невиїзної документальної перевірки позивача. Також позивач вважає, що з аналізу акту перевірки та його висновків вбачається, що інформація, яка в них міститься не відповідає дійсності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що наказ про проведення документальної невиїзної перевірки складений відповідно до вимог діючого законодавства, а порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

ТОВ "НВП КС-МІСАТ" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів 31.01.2007 року, про що зроблено відповідний запис за номером 1480102000003281.

Підприємство позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби, а саме: ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, з 02.02.2007 року за №373.

За матеріалами справи 16.03.2011р. відповідачем ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НВП Кс-Місат" в частині правомірності нарахування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., яке оформлено наказом №318.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 зазначеного кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав надання не в повному обсязі платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а юридичною підставою є ст.78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, запити органу державної податкової служби оформлений листом від 11.03.2011р. №1368/10/15-409 та направлений позивачу поштою з повідомленням про вручення.

Однак, суд не може прийняти вказані докази як доказ, що підтверджує правомірність винесення ДПІ у Ленінському районі наказу від 16.03.2011р. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВП КС-Місат»виходячи з наступного.

У зазначеному вище запиті відповідач просить надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ "Науково комерційне підприємство "Укртранссигнал" за грудень 2010 року, тоді ж як в наказі від 16.03.2011 року було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "НВП КС-Місат" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Тобто, у зазначеному запиті, відповідач просив надати пояснення щодо взаємовідносин позивача лише з ТОВ «Науково-комерційне підприємство "Укртранссигнал», а під час перевірки було зроблено співставлення даних в розрізі всіх контрагентів позивача за період 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Таким чином, в даному випадку, запит від 11.03.2011р. №1368/10/15-409 не може вважатись тим обов'язковим письмовим запитом органу державної податкової служби в розумінні вимог п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, а отже відповідно і не приймається судом як належний доказ дотримання відповідачем вказаної норми.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що інших запитів, направлення яких є однією з обов'язкових умов для проведення документальної позапланової перевірки, податковим органом на адресу позивача не направлялось.

Отже, оскільки державна податкова служба не направляла позивачу обов'язковий письмовий запит щодо надання пояснень щодо виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового, валютного та іншого законодавства саме за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, як вказано в наказі №318, то відповідно позивач і не мав можливість надати на такий запит відповідь протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, що передбачено п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту направлення платнику податків обов'язкового письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту мінування 10 робочих днів з дня отримання запиту, оскільки такий запит не направлявся.

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки "НВП КС - МІСАТ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року , суд зазначає наступне.

На виконання наказу від 16.03.2011р. № 318 відповідачем, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ “НВП "КС-МІСАТ" з питань правильності визнання податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р.

Однак, у зв'язку з тим, що рішення від 16.03.2011 р. про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ “НВП "КС-МІСАТ" з питань правильності визнання податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. прийнято без додержання вимог ст.78 Податкового кодексу України, отже є незаконним, то і відповідно дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова під час проведення перевірки на підставі такого наказу є протиправними.

Як вбачається з матеріалів справи, результати проведеної документальної невиїзної перевірки оформлені актом від 28.03.2011 р. №412/15-214/34859203.

Вивчивши зміст згаданого акту, суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов’язкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об’єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб’єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робі, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об’єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті від 28.03.2011р. №412/15-214/34859203 судження суб’єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Щодо висновків зроблених в акті перевірки від 28.03.2011р. №412/15-214/34859203 стосовно відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності та неможливості здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "НВП "КС-МІСАТ" та встановлення порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України у перевіряємому періоді суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов’язкової податкової звітності, що не заперечується представником відповідача.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

Отже, відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "НВП "КС-МІСАТ" та ведення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зроблений в акті перевірки від 28.03.2011р. висновок про неможливість фактичного здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "НВК КС-Місат" та ведення господарської діяльності є безпідставним, зробленим без дослідження відповідної документації.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті від 28.03.2011р. №412/15-214/34859203 судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд доходить до висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь –якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки від 28.03.2011р. №412/15-214/34859203 , суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов’язання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов’язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов’язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об’єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов’язком прийняти відповідне податкове повідомлення –рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обов’язку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення –рішення не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то позовні вимоги в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова у формі наказу №318 від 16.03.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" з моменту прийняття; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «НВП "КС-МІСАТ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій ДПІ у Ленінському районі міста Харкова при складанні акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "НВП КС-Місат" від 28.03.2011 року №412/15-214/34859203 в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року суд зазначає наступне:

Із зазначеної вище позовної вимоги вбачається, що вона випливає з позовних вимог позивача про визнання дій ДПІ у Ленінському районі міста Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ "НВП "КС-МІСАТ", судження за якими наведені вище в постанові, а отже обґрунтованих підстав для задоволення даної вимоги суд не вбачає.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова у формі наказу №318 від 16.03.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" з моменту прийняття; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «НВП "КС-МІСАТ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НВП КС - МІСАТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання наказу протиправним - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова у формі наказу №318 від 16.03.2011 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" з моменту прийняття.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ "НВП "КС-МІСАТ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року. < Текст > < Сума задоволення > < Текст >

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 2 грудня 2011 року.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >

Суддя М.О. Лук'яненко секретар Ю.М. Тарасюк< Список >