Постанова № 54167728, 08.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6638/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25375865 від 19.10.2015 року, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25375865 від 19.10.2015 року, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та зобовязати Реєстраційну службу Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області провести державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, що розташовано по вул. Франко 12-а в м. Білгород-Дністровському.

Ухвалою суду на місці від 07.12.2015 року, яка занесена до журналу судового засідання здійснено заміну неналежного відповідача по справі - Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області на належного - Білгород-Дністровське міськрайонне управління юстиції Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25375865 від 19 жовтня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеської області, позивачу відмовлено у державній реєстрації іншого речового права право оренди земельної ділянки на земельну ділянку, що розташована в Одеській області, м. Б-Дністровський, вул. Франко 12. Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, тому що в ньому відсутні посилання на конкретні порушення чи недоліки, які перешкоджають виконати державну реєстрацію та носить чисто формальний характер та позбавлено якої-небудь мотивації, тобто не дозволяє встановити, з яких фактичних обставин відповідачем прийняте таке рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Представник відповідача - Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від вказаного відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію іншого речового права, а саме: права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: Одеська область, м. Б-Дністровський, вул. Франко 12.

До вказаної заяви позивачем, зокрема, було надано: копія паспорту, копія рішення Білгород-Дністровської міської ради «Про надання згоди на поділ земельної ділянки, що заходиться в оренді», копія рішення Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки», копія кадастрового плану, копія акту узгоджувальної комісії щодо розгляду земельного спору за адресою: вул. Франко, 12 «а», м. Білгород-Дністровський від 12.11.2014 року, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на обєкт нерухомого майна: будівля кафе-бару, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Франко, 12 а (а.с. 52-74).

19 жовтня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 25375865 (а.с. 75).

Відповідно до зазначеного рішення позивачу відмовлено у державній реєстрації іншого речового права: права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Франко, 12 на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності (а.с. 75).

Надаючи правову оцінку оскарженому рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч.3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про його правомірність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про обєкти та субєктів цих прав.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, субєктів прав, обєкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України, згідно зі ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 6 цього ж Закону зазначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 8 Закону передбачено, що орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедура державної реєстрації права власності на нерухоме майно регламентована Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок №868).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно» (далі - Закон), державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону, будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Також, приписами ч. 5 ст. 4-1 Закону встановлено, що при наданні у постійне користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права постійного користування такими земельними ділянками.

Згідно з п. 4 Порядку № 868, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Так, відповідно до п. 36 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до п. 28 Порядку № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Згідно з п. 5-2, ч. 1 ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Як вбачається із копій матеріалів облікової справи № 13807 на обєкт нерухомого майна - земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Франко, 12, позивачем при зверненні до відповідача із заявою щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права користування зазначеною земельною ділянкою не було дотримано вимог Порядку № 868 та Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно», оскільки позивачем не було додано жодного документа на підтвердження наявності у неї права користування зазначеною земельною ділянкою. Представник позивача у судовому засіданні підтвердив відсутність у позивача належним чином оформленого права користування спірною земельною ділянкою, при цьому на запитання суду відносно того чи зверталася позивача до Білгород-Дністровської міської ради з питання укладення договору оренди на спірну земельну ділянку, представник позивача зазначив, що позивач зверталася в усній формі та в укладенні договору їй було відмовлено.

Крім того, як вбачається з акту узгоджувальної комісії щодо розгляду земельного спору за адресою: вул. Франко, 12 а, м. Білгород-Дністровський від 12.11.2014 року, вказаною комісію було рекомендовано ОСОБА_1 оформити право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля кафе «Сніжинка» та вирішити питання щодо присвоєння адреси даній земельній ділянці (а.с. 71-72). На запитання суду щодо виконання рекомендацій викладених у зазначеному акті комісії, представник позивач у судовому засіданні зазначив, що вказані рекомендації позивачем не виконано, остання вважала за доцільне для вирішення зазначеного питання звернутися до органу державної реєстрації прав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з наданих позивачем до заяви документів та отриманих державним реєстратором відомостей дійсно вбачається, що заяву щодо державної реєстрації речового права: права оренди земельної ділянки, похідного від права власності, подано позивачем за відсутності державної реєстрації права власності (а.с. 75). Крім того з вказаних відомостей не вбачається хто є правомірним та належним власником спірної земельної ділянки. Також, з вищевикладеного вбачається, що з наданих позивачем документів для реєстрації іншого речового права - права користування земельною ділянкою, не вбачається жодного документу, який би підтверджував наявність у неї права користування зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зазначає, що діяльність органів державної реєстрації регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень - державним реєстраторам, можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.

Таким чином, задоволення позовних вимог позивача щодо зобовязання відповідача до проведення держаної реєстрації права користування земельною ділянкою передбачає втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення.

Суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним владних повноважень, наданих законодавством, оскільки суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.

Така позиція щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується як з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно з якою суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, так і з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Крім того, відповідно до підпункту 10.3 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

З огляду на вищевикладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам; суд дійшов висновку, що відповідач - субєкт владних повноважень, приймаючи рішення від 19.10.2015 року № 25375865 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень діяв виключно у межах своїх повноважень та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25375865 від 19.10.2015 року, зобовязання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 грудня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08 грудня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 25375865 від 19.10.2015 року, зобовязання вчинити певні дії, - відмовити.

08 грудня 2015 року.