Постанова № 54167657, 30.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 листопада 2015 року Справа № 814/2582/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр Олександрівський", вул. Нікольська, 25, Миколаїв, 54030

доРеєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, вул. Котовського, 28, Миколаїв, 54010 Державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1, вул. Котовського, 28, Миколаїв, 54030 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, в. Городецького, 13, Київ 1, 01001 Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2, в. Городецького, 13, Київ 1, 01001

третя особаПублічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", вул. Смирнова- Ласточкіна, 10 -а, Київ 53, 04053 провизнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр Олександрівський" звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_1, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України і державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (далі також Банк), в якому просив: визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_2 щодо прийняття рішення від 22.07.2015 р. № 23069427; скасувати рішення державного реєстратора від 22.07.2015 р. № 23069427; зобовязати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 10519175 на нежитловий обєкт по вул. Нікольській, 25/2 м. Миколаєва; зобовязати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 9504532 на нежитловий обєкт по вул. Нікольській, 25/2.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в 2004 р. передав в іпотеку Банку нежитловий обєкт по вул. Нікольській, 25 м. Миколаєва. У липні 2015 р. позивач дізнався, що належний йому обєкт зареєстровано за Банком. Вважає, що державним реєстратором при оформленні права власності на спірний обєкт за Банком не враховано вимоги Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору, оскільки повідомлень-вимог від іпотекодержателя до іпотекодавця про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобовязань за кредитним договором не надходило. Державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених вимог та наданих йому для реєстрації права власності документів, при цьому очевидною є різниця між обєктом іпотеки та майном, на яке оформлено право власності за банком.

Відповідачі подали заперечення на позовну заяву, в яких вказано, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Банк разом із заявою про державну реєстрацію права власності на майно подав усі необхідні документи. Іпотека на майно, утворене в результаті поділу майна, не припиняється, а договір іпотеки зберігає свою чинність.

У судовому засіданні 30.11.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, що містяться у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню частково, виходячи з наступного:

28.10.2004 р. закрите акціонерне товариство "Алекс-Юг" (правонаступником якого є позивач) уклало з Банком іпотечний договір № 2340, за умовами якого передало в іпотеку Банку нежитловий обєкт по вул. Нікольській, 25 м. Миколаєва площею 6956,3 кв.м. для забезпечення виконання основного зобовязання по кредитному договору від 28.10.2004 р. № 12-041037. В подальшому сторони договору вносили до нього зміни.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014 р. по справі № 915/938/13 з позивача стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 28.10.2004 р. № 12-041037 у сумі 16664903,52 грн.

ТОВ Миколаївський бізнес-центр Олександровський проведена реконструкція нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, шляхом виділення частини приміщень в окремі обєкти з наданням окремих адресів (нові юридичні дареси).

Зокрема, 28.04.2015 р. позивачу на частину зазначеного обєкту видано свідоцтво про право власності на обєкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/2, загальною площею 389,2 кв.м. Запис про державну реєстрацію права власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 9504532.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 35 зазначеного закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 "Про іпотеку" визначено види позасудового врегулювання, серед яких передбачена можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, якщо це зазначено у договорі.

Відповідно до ст. 37 зазначеного закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Пунктом 9 договору від 03.12.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору від 28.10.2004 р. № 2340 передбачено відповідне право Іпотекодержателя.

У липні 2015 р. представник Банку звернувся до органів реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просив провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по вул. Нікольській, 25/2 м. Миколаєва за Банком. Як вбачається з картки прийому заяви № 22709984, до заяви додано ряд документів, серед яких копії іпотечного договору, додаткових угод до нього, інші документи.

Як вбачається з рішення державного реєстратора від 22.07.2015 р. про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію, Банком спочатку подавалася заява про державну реєстрацію права власності на обєкт по вул. Нікольській, 25, але державний реєстратор 21.07.2015 р. зупинив розгляд заяви в звязку з відсутністю документів щодо точної адреси обєкта нерухомого майна.

Однак, у матеріалах реєстраційної справи наявна лише одна заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій не зазначено дату її подання, не стоїть службова відмітка про її реєстрацію та номер такої реєстрації, але зазначено, що Банк з самого початку подавав заяву про реєстрацію права власності на обєкт по вул. Нікольскій, 25/2.

Суд критично оцінює зазначений документ, оскільки його зміст прямо суперечить рішенню державного реєстратора від 21.07.2015 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.

Іншої заяви про реєстрацію в наданій представником відповідача копії реєстраційної справи немає.

22.07.2015 р. державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийняв рішення №23069427 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю по вул. Нікольскій,25/2 м. Миколаєва за Банком. Відповідний запис за № 10519175 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи про правомірність дій державного реєстратора, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. А згідно з п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (далі Порядок № 868), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

При прийнятті рішення про державну реєстрацію, державний реєстратор не впевнився у наявності в матеріалах реєстраційної справи вимоги про виконання порушеного зобов'язання, а також доказів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем цієї вимоги.

Корінці рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу не можуть бути документами, що безумовно підтверджують отримання ТОВ Миколаївський бізнес-центр Олександровський письмових вимог від ПАТ Український інноваційний банк про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, оскільки неможливо встановити їх повязаність з самим письмовими вимогами. Так, зазначені поштові відправлення були зроблені без опису вкладення, відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового звязку, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, а тому неможливо ідентифікувати, яку саме кореспонденцію було відправлено ПАТ Український інноваційний банк на адресу ТОВ Миколаївський бізнес-центр Олександровський. При цьому, ТОВ Миколаївський бізнес-центр Олександровський заперечує той факт, що отримував від ПАТ Український інноваційний банк належні письмові вимоги.

На думку суду, такими доказами є або відмітка іпотекодавця про отримання цієї вимоги, або докази поштового відправлення фіскальний чек, опис вкладення та зворотнє повідомлення про отримання листа. Наявність опису вкладення суд також вважає обовязковою, оскільки за умови інтенсивного листування між банком та боржником з приводу виниклого боргу, у тому числі претензії, позовні заяви, виписки, тощо, такий опис може свідчити, який самий документ (вимогу) було направлено боржнику, а не будь-який інший.

На порушення ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", замість оригіналу правовстановлюючого документу (у даному випадку договір іпотеки з застереженнями про перехід права власності), державним реєстратором для проведення державної реєстрації було прийнято його копію, про що зазначено в картці прийому заяви № 22709984.

До того ж, згідно п. 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Натомість державний реєстратор прийняв для державної реєстрації правовстановлюючий документ (договір іпотеки з застереженням про перехід права власності), в якому предметом договору зазначено майно за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, площею 6956,30 кв.м., а зареєстрував право власності на нежитловий обєкт за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/2 площею 389,2 кв.м.

Судження відповідачів про те, що при зміні адреси на новий виділений обєкт переходять права іпотеки, а відтак державний реєстратор міг зареєструвати відповідне право власності, суд вважає невмотивованими, виходячи з такого.

Іпотека є способом забезпечення зобовязання, і таке забезпечення може переходити й на обєкт, що виділяється з обєкту, що є предметом іпотеки.

Як зазначалося вище, для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме шляхом реєстрації права власності на нього за іпотекодержателем, необхідний договір про таке позасудове врегулювання, або застереження про перехід права власності в іпотечному договорі.

Сторони не надали суду доказів того, що стосовно обєкту вул. Нікольській, 25/2 м. Миколаєва між позивачем і Банком укладалися договори про позасудове врегулювання або щодо цього обєкту є застереження про перехід права власності в іпотечному договорі.

Крім того, суд враховує, що в травні 2015 р. Банк уже звертався до реєстраційної служби з аналогічною заявою про реєстрацію права власності та 28.05.2015 р. державним реєстратором ОСОБА_3 відмовлено в державній реєстрації права власності Банку.

Банк скористався судовим способом захисту своїх прав шляхом звернення з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно. Позовні вимоги задоволено.

У той же час, за одним і тим самим зобовязанням не може бути двічі звернуто стягнення один раз за судовим рішенням, другий в позасудовому порядку. Така ситуація може призвести до неправомірного подвоєння суми стягнення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_2 від 22.07.2015 р.

Однак, оскільки дії щодо державної реєстрації права власності проводилися державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, то саме цей орган повинен скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності. В даній частині на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає іншу постанову, яка гарантує відновлення порушеного права.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги щодо відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про право власності позивача на обєкт, що є предметом судового розгляду.

У той же час, у задоволенні частини вимог про визнання неправомірними дій державного реєстратора по прийняттю оскарженого рішення належить відмовити, оскільки визнання протиправним і скасування самого рішення є достатнім способом захисту прав позивача, а дії по підготовці та винесенню цього рішення безпосередньо для позивача прав і обовязків не утворюють.

Згідно приписів ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, індексний номер 23069427, про державну реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" на нежитловий об'єкт загальною площею 389,2 кв.м. з розміром частки 1/1, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вулиця Нікольська, будинок 25/2.

3. Зобовязати Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності № 10519175 на нежитловий об'єкт загальною площею 389,2 кв.м. з розміром частки 1/1, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вулиця Нікольська, будинок 25/2 за ПАТ "Український інноваційний банк", який був внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, індексний номер 23069427.

4. Зобовязати Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9504532 на нежитловий обєкт за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вулиця Нікольська, будинок 25/2, загальною площею 389,2 кв.м., з розміром частки 1/1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський», який був внесений на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 36863273, виданого 28.04.2015р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6.Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 73 гривні 08 копійок, що був сплачений по платіжному дорученню від 06.08.2015 № 496, з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний