Рішення № 5416721, 07.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа№ 24/43

За позовом: Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів

До відповідача: Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну Лорта, м. Львів

Про стягнення 272 754,68грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від прокурора не зявився

Від позивача Охріменко В.В. представник

Від відповідача Грабінський І.Г. керівник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 272754,68грн., в т.ч.: 246613,93грн. основного боргу, 11071,03грн. пені, 13349,58грн. втрат від інфляції та 1720,14грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.10.2002 року позивачем та відповідачем укладено договір №2046 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобовязувався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а останній зобовязувався її оплачувати у встановлені договором терміни. Як зазначено у позовній заяві, за поставлену теплову енергію за період з 01.02.2008 року по 01.02.2009 року відповідач заборгував позивачеві 246 613,93грн. За несвоєчасну оплату теплової енергії на підставі п.7.2.3 договору до стягнення заявлено пеню в сумі 11 071,03грн., яка нарахована за період з серпня 2008р. по січень 2009р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 13349,58грн. та 3% річних в сумі 1720,14грн.

Для проведення звірки взаєморозрахунків в судовому засідання 30.04.2009року оголошено перерву до 07.05.209року.

07.05.2009р. представник позивача повідомив, що в результаті звірки взаєморозрахунків встановлено, що заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з 01.02.2008 року по 01.02.2009 року становить 214 757,71грн., пеня - 10117,27грн., втрати від інфляції -12846,42грн., 3% річних.-1599,09грн.,на підтвердження чого подав акт звірки від 06.05.2009р.та розрахунки.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав, усно позовні вимоги в частині стягнення 214757,71грн. основного боргу, 12846,42грн. втрат від інфляції та 1599,09грн. 3% річних визнає.

Крім того, відповідач подав заяву, в якій, посилаючись на важке фінансове становище підприємства, а саме, збитки за 2008р., просить не стягувати з відповідача пеню. До заяви відповідачем додано звіт про фінансові результати за 2008 рік та баланс підприємства на 01.01.2009року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2002 року позивачем та відповідачем укладено договір №2046 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого, позивач зобовязується постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води, а останній зобовязується належним чином оплачувати вартість одержаної теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору за період з 01.02.2008 року по 01.02.2009 року позивач поставив відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 347193,05грн.

Вказана суму поставленої теплової енергії підтверджується, зокрема, поданими суду помісячними актами реалізації теплової енергії, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Порядок розрахунків визначено сторонами в п.6.3 договору до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті теплової енергії виконав частково, сплатив позивачеві 132435,34грн., що підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта, які додані до матеріалів справи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з 01.02.2008 року по 01.02.2009 року становить 214 757,71грн. (347193,05 132435,34), яку відповідач визнає.

Названа сума боргу підтверджується актом звірки від 06.05.2009року, відповідно до якого заборгованість відповідача за період з 01.02.2008року по 31.01.2009року становить 214757,71грн. Вказаний акт підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

За прострочення оплати поставленої теплової енергії на підставі п.7.2.3 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10117,27грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період серпня 2008 року по січень 2009року.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 12846,42грн. та 3% річних в сумі 1599,09грн., які нараховані за період з березня 2008року по січень 2009року.

Розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 214 757,71грн. основного боргу, 10117,27грн. пені, 12 846,42грн. втрат від інфляції та 1599,09грн. 3% річних законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити, оскільки прокурором і позивачем не доведено, доказів не подано на підтвердження решти сум, заявлених до стягнення..

Враховуючи фінансовий стан відповідача, а саме 180,6 тис.грн. збитків на кінець 2008року, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2008 рік та балансом підприємства на 01.01.2009року, ступінь виконання відповідачем зобов”язань по оплаті отриманої теплової енергії, суд вважає можливим задоволити клопотання відповідача та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, і стягнути з відповідача 1117,27грн.пені.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 22, 29, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, ст.ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну ЛОРТА, ідентифікаційний код 22375887, адреса: 79040, м.Львів, вул.Каховська,33, на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, ідентифікаційний код 20784943, адреса: 79054, м.Львів, вул..С.Петлюри,4а, - 214 757,71грн. основного боргу,

12 846,42грн. втрат від інфляції, 1599,09грн. 3% річних та 1117,27грн. пені.

2.Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну ЛОРТА, ідентифікаційний код 22375887, адреса: 79040, м.Львів, вул.Каховська,33, в доход державного бюджету 2303,19грн. державного мита та 99,64 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Хабіб М.