Рішення № 5416711, 15.04.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2009 р.Справа № 14/3-09-303 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Малого приватного підприємства "ХАДЖИБЕЙ"

про стягнення 35241,79грн.

Суддя Горячук Н.О.

Представники:

Від позивача: за дов. ОСОБА_2

Від відповідача: не зявився;

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 35241,79грн., у тому числі 27054,26грн. - основного боргу, 1858,56грн. - інфляційних збитків, 486,84грн. 3% річних, 1947,38грн. відсотків за користування чужими коштами, 3894,75грн. пені, та судові витрати у сумі 5000грн. за послуги адвоката, 352,41грн. - держмита, 118грн. - витрат на ІТЗ судового процесу. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином. Відповідач в засідання суду не з`явився, відзив на позов не представив, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

01.02.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Малим приватним підприємством „Хаджибей” був укладений договір поставки №18/08 (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар в кількості, за найменуванням і цінами, передбаченими у товаросупровідній документації на кожну партію товару.

Ціна по кожному найменуванню та на кожну партію товару узгоджується сторонами і вказується в товаросупровідній документації. Оплата за товар проводиться шляхом повної передоплати (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Необхідною умовою поставки є самовивіз товару зі складу позивача (п.п.3.2. договору).

В разі прострочення оплати за договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від сум простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.7.2. договору).

На виконання умов договору 24.03.2008р. позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 11633,70грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000056 від 24.03.2008р. За поставлений товар відповідач 24.03.2008р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача 14820,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 24.03.2008р., з яких 11633,70грн. були зараховані на рахунок позивача, а надмірно перераховану суму у розмірі 3186,30грн. позивач повернув відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 25.03.2008р.

12.05.2008р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3670,80грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000142 від 12.05.2008р., оплату за який відповідач здійснив належним чином 12.05.2008р., перерахувавши на рахунок позивача 3670,80 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №119 від 12.05.2008р.

03.06.2008р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 5267,52грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000191 від 03.06.2008р. Оплата за цей товар була здійснена лише 12.06.2008р. шляхом перерахування 5267,52грн., що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 12.06.2008р.

12.06.2008р. позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 15439,40грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000215 від 12.06.2008р., згідно якої відповідач через свого уповноваженого представника ОСОБА_3 (довіреність ЯКЛ № 025215 від 12.06.2008р.), прийняв товар.

20.08.2008р. позивач відповідно до прибуткового ордеру № 318 отримав від відповідача часткову сплату у сумі 1701,60грн.

01.07.2008р. позивачем поставлено товар на загальну суму 13316,46грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000270 від 01.07.2008р., але відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар складає 27054,26грн., що підтверджується актом звірки від 20.08.2008р. підписаний сторонами за період з 24.03.2008р. по 20.08.2008р.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути з відповідача 1858,56грн. індекс інфляції та 476,84грн. - 3% - річних за період з червня 2008р. по грудень 2008р.

Статтею 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.3 ст.198 ГК України, ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки ні Договором, ані статтями ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочення платежу за договором поставки безпосередньо не встановлений, та виходячи з того, що відносини користування чужими грошовими коштами та відносини позики подібні за змістом, то для визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами слід застосувати аналогію закону та поширити правила, що регулюють та визначають розмір процентів за договором позики, на відносини щодо користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

Виходячи з вищезазначеного, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначається на рівні облікової ставки НБУ. Згідно Постанови НБУ від 21.04.2008р. № 107 розмір облікової ставки з 30.04.2008р. до теперішнього часу становить 12%. Таким чином, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 12%. Позивач просить стягнути з відповідача 1947,38грн. відсотки за користування чужими коштами за період з червня 2008р. по грудень 2008р

П.7.2 договору передбачено, що за порушення термінів оплати відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення. Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з червня 2008р. по грудень 2008р. у сумі 3894,75грн.

Станом не день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів, які спростовують позовні вимоги не представив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано виконання своїх зобовязань за договором.

Позивач з „Юридичною компанією „ЛЕКС НОЛЕДЖ”, уклав договір про надання правової допомоги від 14.01.2009р. Предметом договору є надання правової допомоги та захисту прав ФО-П ОСОБА_1 при вирішенні спору про стягнення заборгованості з МПП „Хаджибей”. Згідно п.5.2. договору про надання правової допомоги, п.1 Додатку №1 до цього договору розмір гонорару склав 5 000,00 грн., який на даний час сплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку адвокатського об'єднання „Юридична компанія „ЛЕКС НОЛЕДЖ” від 15.01.2009р.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відносяться витрати на послуги адвоката.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом Україну „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Законом Україну „Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, сплачений позивачем гонорар адвокатському об'єднанню «Юридична компанія „ЛЕКС НОЛЕДЖ” є оплатою послуг адвоката (адвокатів).

Враховуючи викладене позовні вимоги обґрунтовані підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у сумі 35241,79грн., у тому числі 27054,26грн. - основний борг, 1858,56грн. - інфляційні збитки, 486,84грн. 3% річних, 1947,38грн. відсотки за користування чужими коштами, 3894,75грн. пеня. Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Хаджибей” (65003, м. Одеса, вул. Наливна, 9, код 24767172, р/р 26002032445801 в Акціонерному комерційному інноваційному банку „УКРСИББАНК”, МФО 351005) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Одеській області ФАКБ СОЦ. РОЗ. „УКРСОЦБАНК”, МФО 328016) 27054 /двадцять сім тисяч п'ятдесят чотири/ грн. 26коп. основного боргу, 1858 /одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім/ грн. 56коп. інфляційних збитків, 486 /чотириста вісімдесят шість/ грн. 84коп. 3% річних, 1947, /одна тисяча дев'ятсот сорок сім/ грн. 38коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3894 /три тисячі вісімсот дев'яносто чотири/ грн. 75коп. пені, 5000 /п'ять тисяч/ грн. 00коп. послуг адвоката, 352 /триста п'ятдесят три/ грн. 41коп. - державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя Горячук Н.О.