Ухвала суду № 54167108, 04.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

04 грудня 2015 року 810/5444/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерне товариства «Агріматко-Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № 002042200, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_5 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2015 № Ф-603.Одночасно з позовною заявою 19.11.2015 Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» було подано клопотання б/н від 19.11.2015 (вх. № 5712/15 від 23.11.2015) про забезпечення адміністративного позову, у якому позивач просить суд: - зупинити дії повідомлень - рішень від 23.06.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № 002042200, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_5 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №26 до набрання чинності судовим рішенням;- заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії, передбачені наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 572 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів», стосовно активів позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 було відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову на 04.12.2015 на 12 год. 00 хв.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується підписом представника відповідача у розписці про повідомлення про розгляд справи, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_2, надав пояснення щодо поданого клопотання.

Як вбачається з вказаного клопотання, позивач зазначає про те, що Державною податковою інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в результаті проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання ПрАТ «Агріматко-Україна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, було прийнято щодо позивача податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № 002042200, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_5 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2015 № Ф-603.

Позивач вказав на те, що Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» зверталось до вищестоящих контролюючих органів зі скаргами про скасування прийнятих Державною податковою інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № 002042200, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_5 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2015 № Ф-603, проте, відповідні скарги були залишені без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) без змін.

Окрім того, позивач зазначив про те, що 13.11.2015 відповідачем було розміщено на офіційному веб-сайті Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області інформацію про те, що у вказаного територіального податкового органу виникло право податкової застави на майно Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна», що на думку позивача, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам останнього. Так, зокрема, позивач, зазначаючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, вказав на те, що наявність у відповідача права податкової застави зумовило виникнення загрози втрати ПрАТ «Агріматко-Україна» власних активів, що матиме негативні наслідки для подальшої господарської діяльності позивача та, як наслідок, призведе до погіршення господарських відносин останнього з його контрагентами.

Дослідивши зазначене клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства Україна суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевказане, підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову є висновок суду про :

- наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства Україна способами забезпечення позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, чи його окремих положень, що оскаржуються або заборона вчиняти певні дії.Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.Як вказано вище, позивач обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначив про те, що виникнення у Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області права податкової застави на майно ПрАТ «Агріматко-Україна» в подальшому може призвести до зменшення майнових активів позивача та негативно вплине на його господарську діяльність загалом.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.Відповідно до п. 1.8 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 (далі-Порядок № 572), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства.

Положеннями п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 5.2 Порядку № 572 підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу ІІ Кодексу.

В свою чергу п.п. 93.1.4 п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України встановлено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що передумовою виникнення у контролюючого органу права податкової застави щодо майна платника податку є наявність у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В свою чергу, згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зі змісту позовних вимог ПАТ «Агріматко-Україна» вбачається, що позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № 002042200, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, рішення від 23.06.2015 № НОМЕР_5 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2015 № Ф-603, якими Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області позивачу було донараховано грошове зобовязання на загальну суму 23 627 318, 63 грн.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача з позовною заявою до суду щодо оскарження вищевказаних рішень відповідача, свідчить про те, що нарахована податковим органом сума коштів за оспорюваними рішеннями є неузгодженим грошовим зобовязанням, що в розумінні п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, свідчить про відсутність податкового боргу.

Отже, суд звертає увагу, що до моменту набрання судовим рішенням по даній справі законної сили, нарахована позивачу до сплати за вищевказаними рішенням ДПІ у Києво-Святошинському ГУ ДФС у Київській області грошова сума не є податковим боргом.

Окрім того, оскільки, передумовою виникнення у контролюючого органу права податкової застави є наявність відповідного податкового боргу , який, як зазначено вище, у позивача відсутній, суд вважає, що у ДПІ у Києво-Святошинському ГУ ДФС у Київській області до моменту набрання судовим рішенням по даній справі законної сили відсутнє право на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, що, відповідно, унеможливлює вчинення відповідачем будь-яких дій щодо зміни майнового стану позивача в рамках процедури податкової застави, які передбачені ст. 88-89 Податкового кодексу України та Порядком № 572.

Крім того, за приписами статті 95 Податкового кодексу України право контролюючого органу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, виникає виключно на підставі судового рішення про надання дозволу на таке погашення.

Дослідивши вищевказане клопотання позивача, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про реальність намірів та можливість відповідача вчиняти дії, які спрямовані на погіршення майнового стану позивача, та здійснювати негативний вплив на господарську діяльність останнього.

Таким чином, позивачем не доведено існування будь-якої з передумов для вжиття заходів забезпечення позову, у звязку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали був складений та підписаний 04.12.2015.

Керуючись ст.117,118,160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» про вжиття заходів забезпечення позову. 2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дудін С.О.