Постанова № 54167051, 01.12.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 809/4237/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Пиріг Х.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справуза позовом:

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362207 від 18.09.2015,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362207 від 18.09.2015.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної фактичної перевірки субєкта господарської діяльності ОСОБА_3, 18.09.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0003362207, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 118125,00 грн. Зазначає, що така перевірка проведена податковою інспекцією незаконно, оскільки у відповідача під час дії мораторію на проведення перевірок не було правових підстав її проводити, а штрафні санкції застосовані з порушенням вимог законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003362207 від 18.09.2015.

Відповідач позовні вимоги не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених вимог (а.с. 41-42). У задоволені позову просила відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 16.01.2006 зареєстрована як фізична особа підприємець та взята на облік, як платник податків у ДПІ в м. Івано-Франківську.

Судом встановлено, що на підставі пп. 80.2.3, пп.80.2.7, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та наказу №344 від 01.09.2015, направлення на перевірку від 01.09.2015 №362, №363 з метою здійснення контролю за дотриманням субєктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками проведено фактичну перевірку туристичної фірми, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Новгородська, 39, офіс 4 та належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_3.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та обставинам справи, суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Положенням пп. 80.2. ст.. 80.2 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: в тому числі за письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п.80.2.3 ст. 80.2 Податкового кодексу України).

Необхідно звернути увагу, що після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, винесення контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірки - повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії суб'єктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок, потребує конкретизації дій контролюючих органів.

Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом досліджено, що позивачем було допущено перевіряючих до проведення фактичної перевірки за результати якої складено акт перевірки за №090100 від 04.09.2015.

Слід зазначити, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки.

Отже, посилання позивача щодо протиправності та незаконності проведення перевірки можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. У протилежному випадку правові наслідки наказу про призначення цієї перевірки є вичерпаними.

В ході перевірки виявлено порушення встановленого порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, а саме: неоприбуткування готівки в касі, зокрема порушення постанови Національного банку України 15.12.2004 за №637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , п.п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2011 №1637 Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення, наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579 Про затвердження форми вимоги книги обліку доходів і витрат та порушення їх ведення, а саме згідно квитанції за оплачені послуги (товари) розрахунок №260 на суму 23625,00 грн. від 18.12.2012, не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку доходів і витрат та не виконані щоденні записи про рух готівки та суми розрахунків.

У звязку із виявленими порушенням чинного законодавства, на підставі акту перевірки за №090100 від 04.09.2015, пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, згідно Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, положення п.1 ст. 17, ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0003362207 від 18.09.2015, яким застосовано до відповідача штрафні санкції у розмірі 118125, 00 грн (а.с.13).

Постановою Національного банку України 15.12.2004 за №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, якою визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6. вказаного Положення, передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог вказаного Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Статтею 1 Указу Президента України N 436/95, 12.06.1995 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За таких обставин, враховуючи допущені позивачем порушення вимог законодавства з регулювання обліку готівки: невідображення повної суми фактичних надходжень та невідображення обліку таких готівкових кошів у книзі обліку розрахункових операцій, посилання позивача про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції є безпідставними.

Що стосується посилань позивача не те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки розмір та порядок штрафних санкцій застосований відповідачем відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 №436 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та здійснено без дотримання строків встановлених ст. 250 Господарського кодексу України суд зазначає наступне.

Пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та їх оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Згідно п.114.1 ст.114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього кодексу, тобто не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю в тому числі дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки контроль за дотриманням законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій покладено на органи податкової служби, строки застосування штрафних санкцій податковим органом за вказані порушення регулюються нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у межах 1095 днів, що відповідає вимогам п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 07.12.2015.