Постанова № 54167032, 26.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2011 р. Справа № 2a-4173/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»

до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області

про визнання незаконними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2011 року державне підприємство «Виробниче обєднання «Карпати»(надалі позивач) звернулося з вказаним адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»була повторно винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 18091,35 грн. у виконавчому провадженні про стягнення на заставне майно позивача на користь Української державної інноваційної компанії. Крім того, ним порушені строки винесення вказаної постанови.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та, кожен окремо, пояснили суду, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем протиправно, в порушення норм статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Також, державним виконавцем порушені строки її винесення, оскільки вона винесена 17.11.2011 року, а виконавче провадження відкрито у лютому 2001 року. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходила. Тому, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив суду, що постанова про стягнення виконавчого збору від 17.11.2011 року винесена ним відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Так, при перевірці виконавчого провадження №20498029 було встановлено, що воно відкрито постановою відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 26.02.2001 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 26.01.2001 року за №227. Разом з тим, боржник добровільно не сплатив кошти в сумі 361827,00 грн. у встановлений постановою про відкриття провадження строк до 05.03.2001 року. Однак, після закінчення строку добровільного виконання боржником своїх зобовязань, постанова про стягнення виконавчого збору винесена не була. Тому, ним 17.11.2011 року винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 18091,35 грн. у звязку з невиконанням добровільно рішення про сплату боргу. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

17.11.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 винесена постанова про стягнення виконавчого збору з боржника державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»в сумі 18091,35 грн. (а.с. 10, 48).

Підставою для винесення вказаної постанови слугувала постанова про відкриття виконавчого провадження №01-16/68 від 26.02.2001 року з виконання виконавчого напису нотаріуса, виданого 21.02.2001 року про звернення стягнення на заставне майно державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»на користь Української державної інноваційної компанії на загальну суму 316827,00 грн. (а.с. 27, 42).

В судовому засіданні встановлено, що постанова від 17.11.2011 року відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області у виконавчому провадженні №20498029 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18091,35 грн. винесена безпідставно та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2001 року, виконавче провадження за №01-16/68 відкрите щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, виданого 21.02.2001 року про стягнення з державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати» на користь Української державної інноваційної компанії боргу на загальну суму 316827,00 грн.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові від 17.11.2011 року про стягнення виконавчого збору зазначено, що вона винесена на підставі постанови від 26.02.2001 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №227 від 26.01.2001 року про звернення стягнення на заставне майно позивача на користь Української державної інноваційної компанії на загальну суму 361827,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що постанова про відкриття виконавчого провадження, яка б відповідала постанові про стягнення виконавчого збору за сумою боргу, датою виконавчого напису нотаріуса та іншими даними, відсутня.

Крім того, відповідно до пункту 3 оглянутої судом постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2001 року за №01-16/68 державним виконавцем уже приймалося рішення про стягнення виконавчого збору в розмірі 5% від суми боргу за примусове виконання рішення.

Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 26.01.2001 року звернуто стягнення на заставлене майно ВО «Карпати», яке знаходиться в місті Івано-Франківську по вул. Галицькій , 201 на загальну суму 361827,00 грн. (а.с. 40).

Основні засади, організацію і порядок провадження виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника регламентовано Законом України «Про виконавче провадження»№2677-VI від 04.11.2010 року (надалі Закон).

Відповідно до норма статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 28 цього ж Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, що діяла на момент винесення вказаної вище постанови про відкриття виконавчого провадження також була встановлена норма, яка передбачала, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Крім того, суд звертає увагу на те, що нормами діючого Закону, зокрема, статті 28 установлені строки винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору після завершення семиденного строку на добровільне виконання боржником рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження»та безпідставно.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 3 цієї ж статті КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні вказані вище фактичні обставини даної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що постанова від 17.11.2011 року відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області у виконавчому провадженні №20498029 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18091,35 грн. винесена безпідставно, її слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»необхідно стягнути з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 28,23 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області по винесенню постанови від 17.11.2011 року про стягнення з державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»виконавчого збору у виконавчому провадженні №20498029.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 17.11.2011 року про стягнення з державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»виконавчого збору у виконавчому провадженні №20498029.

Стягнути на користь державного підприємства «Виробниче обєднання «Карпати»(ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19389809) з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 29.12.2011 року.