Рішення № 54166648, 08.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015р. cправа№ 914/3653/15

за позовом: управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Група Інтерпак», м. Львів

про виселення з нежитлових приміщень

cуддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не зявився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Інтерпак» про виселення ТОВ «Група Інтерпак» з нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 6.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2015 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 10.11.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду від 10.11.2015р.

В судових засіданнях представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення на позов та витребуваних судом документів не надав.

03.12.2015 р. від відповідача в канцелярію суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою органу звязку про причину повернення: «за закінченням терміну зберігання» (за вх. № 52456/15)

До повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. №18 із змінами та доповненнями, внесеними 23.03.2012 р. та 17.10.2012 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. В даному випадку, у звязку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується наведеними вище доказами.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу передбачені ст.. 22ГПК України права як сторони в процесі (зокрема неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості реалізації своїх прав відповідачем), а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом зясовано:

01.03.2000р. між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивачем) та приватним підприємством-фірмою «Кристал» (змінена назва на ТОВ «Група Інтерпак») (відповідачем) було укладено договір оренди нерухомого майна №7758

За умовами вказаного договору позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 1 188,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 6 для використання за цільовим призначенням для складу.

В п. 1.1 договору сторони визначили термін його дії до 01.03.2005р.

Згідно п. 4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На підставі наведеного вище положення сторонами було неодноразово пролонговано вказаний договір. Відтак, останній був продовжений спочатку до 01.03.2010р., а згодом до 01.03.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №758 від 17.03.2015р. повідомив відповідача про припинення договірних відносин у звязку із закінченням терміну дії договору оренди №7758. Крім того, у вказаному повідомленні позивач вказав на необхідність протягом 15 днів повернення орендованого майна балансоотримувачу ЛКП «Сигнівка».

Як стверджує позивач, зазначеної вимоги про повернення обєкта оренди відповідач не виконав, станом на час розгляду справи нежитлові приміщення загальною площею 1 188,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 6 не повернув.

З огляду на вищенаведені обставини, а також враховуючи, що відповідачем добровільно орендоване майно не повернуто, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про виселення ТОВ «Група Інтерпак» з нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 6.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору №7758 від 01.03.2000р.

В п. 1.1 договору сторони визначили термін його дії до 01.03.2005р.

Крім того, сторонами було неодноразово пролонговано вказаний договір. Відтак, останній був продовжений спочатку до 01.03.2010р., а згодом до 01.03.2015р.

Отже, судом встановлено, що даний договір оренди припинив свою дію 01.03.2015р.

Згідно п. 4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, орендодавець (позивач), у відповідності до умов договору, листом №758 від 17.03.2015р. повідомив відповідача про припинення договірних відносин у звязку із закінченням терміну дії договору оренди та вимагав протягом 15 днів з моменту отримання листа повернути обєкт оренди балансоутримувачу про що скласти відповідний акт передачі.

Вищезазначений факт свідчить про небажання позивача продовжувати договірні відносини з відповідачем.

В силу приписів ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам договору, а також норм ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» вказаної вимоги позивача не виконав, обєкт оренди балансоутримувачу не передав.

Більше того, в ході розгляду даної справи відповідач не представив суду жодних переконливих доказів, які підтверджували б підставність перебування останнього у спірному орендованому приміщенні після закінчення договору оренди, а також не надано доказів повернення балансоутримувачу обєкта оренди нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 6.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що позивачем представлено достатньо переконливих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради підлягає до задоволення повністю.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,33,34,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволити повністю.

2.Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Група Інтерпак» (79070,м. Львів, просп. Червоної Калини, 39, код ЄДРПОУ 30477918) з нежитлових приміщень загальною площею 1 188,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 6.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Інтерпак» (79070,м. Львів, просп. Червоної Калини, 39, код ЄДРПОУ 30477918) на користь управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 08.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.12.2015р.

Суддя Юркевич М. В.