Постанова № 54166311, 02.12.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 803/3693/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 ВП № 44896698 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 ВП № 47384837,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1І.) звернувся з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі відповідач, ДВС ЛМУЮ) про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 ВП № 44896698 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 ВП № 47384837.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.10.2015 позивачу стало відомо про те, що 10.02.2015 державним виконавцем Першого відділу ДВС ЛМУЮ ОСОБА_3 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 9953,83 грн. у звязку з невиконанням виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом 29.01.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 99538,30 грн.

29.04.2015 відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015.

Позивач вважає вказані постанови протиправними, оскільки згідно Додаткових договорів №1, №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №6М/2007/840-МК/660 від 30.10.2007, 19.01.2015 було повністю погашено заборгованість перед ПАТ КБ «Надра». Крім того, виходячи з правової природи кредитного договору, зобовязання щодо повернення коштів, отриманих у кредит, є зобовязанням зі сплати періодичних платежів, а відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів виконавчий збір не стягується.

У звязку з наведеним, просить визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 ВП № 44896698 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 ВП № 47384837.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях №29011 від 02.12.2015 позов не визнала за його безпідставністю. Суду пояснила, що 29.01.2014 Луцьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист №161/17020/13-ц про стягнення солодірно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» 99538,30 грн. Заява про примусове виконання даного виконавчого листа 29.09.2014 була подана до Першого відділу ДВС Луцького МУЮ. 01.10.2014 старшим державним виконавцем Кулішем В.А. було відкрито виконавче провадження ВП №44896698. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику. Оскільки рішення суду в добровільному порядку виконано не було, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон, ЗУ «Про виконавче провадження») 10.02.2015 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 9953,83 грн. У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом першим частини 1 статті 47, пунктами 2,8 частини 1 статті 49 ЗУ «Про виконавче провадженя», якщо виконавчий збір не було стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Оскільки виконавче провадження ВП №44896698 було завершене згідно пункту восьмого частини першої статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження», 10.02.2015 відповідачем «згідно повідомлення ПАТ КБ «Надра» №02/01-93 від 27.01.2015 борг сплачено в повному обсязі» та згідно частини шостої статті 28 Закону винесено в окреме провадження. 29.04.2015 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на основі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, копія якої направлена сторонанам для ознайомлення та можливого оскарження. Вважає, що оскаржувані постанови винесені у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини пятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішуються судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що 29.01.2014 Луцьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист №161/17020/13-ц про стягнення солодірно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №6М/2007/840-МК/660 від 30.10.2007 року 99538,30 грн.

01.10.2014 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження ВП №44896698 з виконання вказаного виконавчого листа. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику .

Оскільки рішення суду в добровільному порядку виконано не було, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 10.02.2015 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 9953,83 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи, у звязку із завершенням виконавчого провадження №44896698 згідно пункту восьмого частини першої статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження»постанову державного виконавця від 10.02.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме виконавче провадження з виконання вказаної постанови.

29.04.2015 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 названого Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виходячи із змісту наведених правових норми боржник добровільно виконує рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомляє про таке виконання у цей же термін. Разом з тим, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, дані норми зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, покладає на виконавця обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями статті 31 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV, якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2014 ВП №44896698, а також постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 на адресу боржника не надходили, що підтверджується його поясненнями в судовому засіданні. Доказів врученя оскаржуваних постанов відповідачем не надано та не спростовано в судовому засіданні представником відповідача шляхом подання до суду відповідних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 2 названої правової норми також закріплено виключний перелік виконавчих документів, під час виконання яких виконавчий збір не стягується, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Тобто, відповідно до зазначеної статті виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів не стягується.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження, в межах якого прийняті оскаржувані постанови, відкрито за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, згідно якого зобовязання щодо повернення коштів, отриманих в кредит, є зобовязанням зі сплати періодичних платежів

За таких обставин, а також враховуючи приписи частини 1 статті 6 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV, якою закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 10.02.2015 та про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 протиправними та її скасування.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями, виконавчий збір визначено як санкцію відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем судове рішення фактично було виконано 19.01.2015 на підставі додаткових договорів №1, №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №6М/2007/840-МК/660 від 30.10.2007, що підтверджується квитанцією №180341488.

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно виніс постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 9953,83 грн. від 10.02.2015 ВП № 448966698.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 ВП № 44896698 та про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 ВП № 47384837, з огляду на що їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 974,40 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно квитанції №23112015162046 від 23.11.2015.

Керуючись статтями 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про виконавче провадження, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 ВП № 44896698.

Визнати протиправною та скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2015 ВП № 47384837.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Глієра, будинок 13-а, податковий номер НОМЕР_1) витрат по сплаті судового збору в розмірі 974 (девятсот сімдесят чотири) 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлений 07 грудня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський