Рішення № 5416538, 24.04.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 квітня 2009 р. Справа 7/26-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ.

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ладижин, Вінницька область.

про стягнення 170557,81 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Зеленюх В.Р. - представник, довіреність № 23 від 06.04.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Євро Лізинг" 90908,09 грн., у тому рахунку 87 353,09 грн. суми простроченого платежу, 325,09 грн. інфляційних втрат, 2983,86 грн. пені та 245,25 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 06.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.03.2009 року.

Відповідач в судове засідання 10.03.2009 року не з'явився, відзиву та витребуваних від нього ухвалою суду про порушення провадження у справі від 06.02.2009 року доказів не надав. При цьому вказану ухвалу відповідач отримав, підтвердженням чого є одразу два поштових повідомлення № 83903 від 11.02.2009 року та № 83890 від 12.02.2009 року (а.с.79, 80, т.1).

В зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням сторонами витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 01.04.2009 року.

Відповідач в судове засідання 01.04.2009 року повторно не з'явився та не виконав вимог ухвали від 10.03.2009 року.

В судовому засіданні 01.04.2009 року позивач подав заяву про збільшення суми позовних вимог (від 27.03.2009 року № 6400), мотивовану тим, що станом на 27.03.2009 року транспортні засоби, що є предметом договору фінансового лізингу продовжують знаходитися в користуванні відповідача, а тому відбувається подальше нарахування лізингових платежів заборгованість по яким і додана до суми заборгованості вказаної в позовній заяві. Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 160499,73 грн. заборгованості по сплаті платежів, 8993,04 грн. пені, 739,15 грн. 3 % річних, 325,89 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України відповідно до частини четвертої якої позивач має право до прийняття рішення у справі, крім іншого, збільшити розмір позовних вимог.

В зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем заяви про збільшення розміру позовних вимог розгляд справи було відкладено до 22.04.2009 року.

Відкладаючи розгляд справи на 22.04.2009 року суд скористався можливістю продовження строку вирішення спору на 1 місяць в порядку встановленому ч.3 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 22.04.2009 року оголошувалась перерва до 24.04.2009 року для надання сторонами необхідних документів.

Відповідач в судове засідання призначене на 22.04.2009 року вкотре не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду. При цьому йому було надіслано ухвалу від 01.04.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Слід зазначити, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_3 адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а.с.142-144, т.2), яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві.

При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 06.02.2009 року про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 10.03.2009 року та від 01.04.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.11.2007 року між ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавець) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 584, згідно п.2 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з замовленнями відповідача на ТЗ.

Так згідно замовлень на транспортні № 584/001 та № 584/002 від 21.11.2007 року позивач передав відповідачу ТЗ, що підтверджується актами приймання-передачі № 584/001 та № 584/002 від 10.12.2007 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 584 від 21.11.2007 року за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів встановлюється в плані лізингу.

На виконання вказаної умови договору між сторонами було підписано плани лізингу № 548/001 та № 548/002 від 21.11.2007 року в яких встановлено розмір, періодичність та строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Позивач за період з 21.11.2007 року по 03.03.2009 року надав відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 506103,21 грн., з яких відповідачем було сплачено станом на 22.04.2009 року 345603,48 грн..

На підтвердження факту надання відповідачу послуг та проведення останнім розрахунків позивачем надано суду карточку субконто: контрагенти ОСОБА_1; виписки банківської установи з особового рахунку за період з 21.11.2007 року по 06.03.2009 року; акти виконаних робіт; рахунки-фактури; довідку про стан взаєморозрахунків станом на 22.04.2009 року № 6826 від 22.04.2009 року.

Таким чином борг відповідача складає 160499,73 грн. (506103,21-345603,48).

Також судом встановлено, що відповідачем 31.03.2009 року отримано заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 27.03.2009 року № 6400, що вбачається із квитанції InterCityPost № 044-062510 наданої позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 160499,73 грн. враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалось раніше, у п.5.1 Договору сторони погодили. що розмір та строк сплати Лізингоодержувачем платежів встановлюється в Плані лізингу та інших додатках.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що 10.10.2008 року позивачем було надіслано відповідачу лист-повідомлення № 584 ФЛ про сплату заборгованості та пені. Отримання відповідачем вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303501689826.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 06.02.2009 року, від 10.03.2009 року та від 01.04.2009 року відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 160499,73 грн. боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 160499,73 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 160499,73 грн. доведеною позивачем, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 325,89 грн. інфляційних втрат, 739,15 грн. 3% річних та 8993,04 грн. пені в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 16.1 договору сторонами встановлено, що при порушенні лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

При цьому судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, як при подачі позовної заяви та і при подачі заяви про збільшення суми позовних вимог в розрахунку пені позивач зазначив її ставку в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вказані вище положення провівши перевірку розрахунку пені долученого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.10-11, т.4) із врахуванням того, що в 2008 році було 366 днів, а подвійна ставка пені за обчислюваний період рівнялась 24 % судом отримано 6006,72 грн..

З огляду на викладене, в стягненні 2986,32 грн. пені слід відмовити.

Перевіркою правильності розрахунку заявленої до стягнення 3 % річних також виявлено помилки. Так в результаті проведеного судом перерахунку з врахуванням того, що в 2008 році було 366 днів отримано 750,86 грн.. Як вбачається сума 3% річних отриманих судом є більшою ніж та, що заявлена до стягнення позивачем, відтак суд задовольняє вимоги позивач щодо стягнення 739,15 грн. 3% річних в межах його позовних вимог.

Також судом здійснено перевірку правильності обрахунку позивачем інфляційних втрат, яку обраховано на суму 15518,47 грн. за грудень 2008 року. В результаті проведеної перевірки помилок в обрахунку не виявлено.

Таким чином заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 325,89 грн. підлягає стягненню з відповідача.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 24.04.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.п.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.2 ст.1, п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч.1 ст.548, ст.549, ч.1 ст. 550, 610, п.3 ч.1 ст. 611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 626, 627, 628, 629, ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 230, ч.ч.4, 6 ст. 231, ч.2 ст.243 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 24321 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_4 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО - 302429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32774741, р/р № 2600510828 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО-320478) 160499 грн. 73 коп. боргу, 6006 грн. 72 коп. пені, 739 грн. 15 коп. - 3 % річних, 325 грн. 89 коп. - інфляційних втрат, 1675 грн. 72 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 115 грн. 93 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 2986,32 грн. пені відмовити.

6. Рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 квітня 2009 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Євро Лізинг", пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062.

3 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 24321.

4 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 24321.