Постанова № 54163722, 30.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 808/8084/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю ФОБОС - 94

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0004761502,-

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.11.2015)

ОСОБА_2 (довіреність від 06.11.2015)

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 5239/С/08-27-10 від 30.04.2015

ОСОБА_4 (довіреність № 159/В/08-27-10 від 13.01.20415)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ФОБОС - 94 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0004761502.

Ухвалою суду від 01.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8084/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.10.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 30.11.2015.

В судовому 30.11.2015 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги і просили задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначали, що розмір орендної плати встановлюється сторонами відповідно до умов договору. Збільшення розміру орендної плати за рішенням податкового органу не передбачено законодавством. Відповідач при донарахування грошових зобовязань з орендної плати виходив саме із збільшеного розміру орендної плати, не приймаючи до уваги те, що конкретний розмір орендної плати встановлений у договорі. Податковий орган не може на власний розсуд змінити нормативну грошову оцінку без дотримання відповідної процедури.

Представники відповідача позов не визнали, подали до суд письмові заперечення, згідно яких вказали, що при обчисленні суми орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Фобос-94» (ЄДРПОУ20500742) за адресою м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 27, відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПКУ та на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.07.2011 року № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення м. Запоріжжя» було затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя.

Відповідно до ст.54 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань.

Таким чином, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 розділом XIII Кодексу не може бути меншою: - 3% нормативної грошової оцінки.

А, відтак, перевіркою обґрунтовано встановлено порушення вимог ст.271 та ст. 288 Податкового кодексу України, що привело до заниження суми орендної плати за землю на 93429,64 грн.

Тому, просили у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

У засіданні 30.11.2015, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами в ході судового розгляду, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з матеріалів справи встановлено, що 01.12.2005 року між Запорізькою міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 27, загальною площею 0, 0969га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 452 426 грн. 10 коп. (в цінах 2005 року). Договір зареєстрований у ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2005 за № 040526100819.

Згідно додаткової угоди до Договору від 27.07.2007 розмір орендної плати становив 2% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року. При цьому нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2007 року складала 468 259,56 грн.

Згідно додаткового договору № 201403000300723 від 29.12.2014 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 588 966 грн. 20 коп. (в цінах 2014 року). Орендна плата складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2014 року.

З 18.06.2015 по 10.07.2015 відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства зі сплати за землю за період з 01.01.2011 по 22.04.2015 по зазначеній земельній ділянці.

За результатами перевірки було складено акт № 1804/08-27-15-01/20500742 від 17.06.2015 (далі-Акт), згідно якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.271.1.1 п. 271.1 ст. 271 та п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), що привело до заниження суми орендної плати за землю та спричинило несплату до бюджету позивачем суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю, у розмірі 119 820. 56грн, а саме: за 2011р - 30051,29грн, за 2012р - 30051,12грн., за 2013р - 30051,29грн, за 2014рік- 29666,86грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач протягом 2011-2014 р.р. для розрахунку суми орендної плати використовував розмір орендної плати, зазначений у п.9 Договору (в редакції від 27.07.2007), який є меншим за граничний розмір орендної плати, встановлений п.288.5 ст.288 ПКУ, 3% нормативної грошової оцінки, а також використовував для визначення бази оподаткування плати за землю (п.п.271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПКУ) нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка втратила чинність.

На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 03.07.2015 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобовязання з орендної плати юридичних осіб на 93 429, 64 грн., з яких 74 743, 71 грн. основний платіж, 18 685, 93 грн. штрафні санкції.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Позивач використовує земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 27, загальною площею 0, 0969га на правах оренди відповідно до умов Договору.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) встановлено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свобода договору.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, в тому числі і умов щодо орендної плати.

Визначення умов договору оренди, є безумовним і слідує безпосередньо з принципу свободи договору.

Згідно ст.15 «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі зазначеного Закону, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.271 ПКУ базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного згідно з порядком, встановленим цим Кодексом.

Згідно п. 286.2. ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено базову вартість 1 м2 землі у розмірі 190,18 грн. з врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008, впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008, на Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі покладено обовязок до 01.05.2008 розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників.

Між тим ПКУ набрав чинності з 01.01.2011 та відповідно до ст. 5 ЦК України він регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності та не має зворотної дії у часі. Враховуючи наведене, рішення Запорізької міської ради від 03.03.2008 № 79, прийняте до набрання чинності ПКУ, не створило для позивача обовязку подати до контролюючого органу нову довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім цього, за змісту вказаного рішення, ним лише затверджено базову вартість 1 м2 землі ( а не земельної ділянки обєкта оподаткування) у розмірі 190,18 грн. з врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 та впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008, а на Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі покладено обовязок до 01.05.2008 розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників, втім, жодних зобовязань на землекористувачів не покладалось.

Згідно положень ст. 288 ПКУ України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, починаючи з дати набрання чинності ПКУ - 01.01.2011 р. мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки має відповідати граничному розміру, встановленому ст.288 ПКУ.

Враховуючи вищезазначене, позивачем протягом 2011-2014 р.р. самостійно розраховувалась сума річної орендної плати за землю з використанням ставки 3% на підставі нормативної грошової оцінки, встановленої п. 5 Договору оренди земельної ділянки від 01.12.2005, у редакції Додаткової угоди від 27.07.2007.

Проте, встановлення граничного розміру орендної плати та затвердження нової грошової оцінки земель є лише підставами для перегляду розміру орендної плати, передбаченого умовами договору, шляхом внесення відповідних змін до договору оренди і не тягнуть автоматичної зміни орендної плати (підвищення її розміру), встановленої договором оренди.

Статтями 23, 30 Закону України "Про оренду землі" встановлюють, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку. Ст.654 ЦК України передбачає, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й сам договір, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

При цьому, ініціативою вносити зміни в договори оренди землі, відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", наділена одна зі сторін цих договорів, якою є орган місцевого самоврядування Запорізька міська рада, яка реалізує право комунальної власності територіальної громади на передані в оренду земельні ділянки.

Відповідно до ст.19-1 ПКУ контролюючи органи не наділені правом змінювати умови оренди та самостійно визначати розмір орендної плати за договором. Вони лише перевіряють правильність визначення та строки сплати орендної плати.

Проте, у порушення вимог ст. 19-1 ПКУ відповідач самостійно збільшив розмір орендної плати позивача, керуючись витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 03.09.2014 № 18-8-05-9104/214, а не умовами договору оренди щодо орендної плати, погодженими сторонами цього договору.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст.271 ПКУ, згідно якої базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач не має повноважень по встановленню бази оподаткування.

Отже, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області від 03.07.2015 №0004761502 про визначення позивачу грошового зобовязання з орендної плати за землю є таким, що винесено безпідставно.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі встановлення факту протиправних дій суд виносить відповідну постанову.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки і докази позивача не спростовані.

А, отже, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області від 03.07.2015 №0004761502 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області від 03.07.2015 №0004761502.

Судовий збір у розмірі 1401,46 грн. (одна тисяча чотириста одна гривня 46 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОБОС - 94 (код ЄДРПОУ 20500742) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко