Постанова № 54163710, 24.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року

(14 год. 10 хв.)

Справа № 808/8378/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання Я.М. Муха,

за участі представників сторін

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто»

до: Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області

про: визнання протиправними дій та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» (далі по тексту – ТОВ «Альянс-Авто, позивач) до Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області по проведенню 06.08.2015 перевірки, оформленню її результатів, та проведенню розгляду матеріалів за резуль татами перевірки TOB «Альянс-Авто». Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу № 024671 від 29.09.2015, № 024672 від 29.09.2015, № 024673 від 29.09.2015, на загальну суму 5100, 00 грн., по 1700, 00 грн., з кожної постанови.

У судове засідання представники сторін не прибули.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Письмових заперечення до суду надав у попередньому судовому засіданні 16.11.2015.

Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вирішив не відкладати розгляд справи та приймати рішення на підставі наявних у ній доказів.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII п. 3 прикінцевих положень містить обмеження для проведення перевірок, а саме встановлено проведення перевірок підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів грн.. за попередній рік проводиться виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, також зазначено перелік в яких випадках дане обмеження не поширюється, в даному переліку відсутнє здійснення перевірок Управлінням Укртрансінспекції у Запорізькій області, таким чином оскільки вказані умови для проведення перевірки відсутні згідно дії мораторію на проведення перевірок тому у відповідача були відсутні підстави для її проведення.

Також посилається на порушення з боку відповідача ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» де передбаченні підстави для призначення позапланового заходу адже відсутність посилання на плановий захід дає право зробити висновок що підстав для проведення перевірки не було.

Зазначає, що згідно вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено обов’язок відповідача перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення ( направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю) і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення), що не було надано до проведення перевірки.

Отже проведення перевірки в час коли її проведення заборонено, без участі суб’єкта господарювання, не за його місцем знаходження, не вручення йому акту, не надання права на захист та реалізацію інших прав згідно ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», направлення повідомлення про розгляд матеріалів перевірки після її розгляду є протиправним та незаконним, тому просить адміністративний позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що суб’єкт господарювання перед розглядом матеріалу (акту) про порушення був своєчасно та належним чином повідомлений, на його адресу за місцем реєстрації, було направлено запрошення на розгляд. Оскільки суб’єкт господарювання та його уповноважена особа не з’явились справа про порушення розглянута без її участі відповідно до вимог п. 27 ПКМУ № 1567 від 08.11.2006 де прийнято постанову про застосування адміністративно – господарського штрафу.

В наданих до суду запереченнях просив відмовити в задоволені адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку сторін та їх представників, судом встановлено наступне.

03.10.2015 позивачем було отримано Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 013770 від 06.08.2015, № 013769 від 06.08.2015, № 013874 від 06.08.2015, запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства № 1179/5/5915 від 20.08.2015 з датою запрошення на 02.09.2015 на 10 годину, постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 024671 від 29.09.2015, № 024672 від 29.09.2015, № 024673 від 29.09.2015, на загальну суму 5 100, 00 грн. по 1700, 00 грн. з кожної постанови, супровідний лист № 1641/5/5915 від 01.10.2015.

Позивач посилався на протиправність здійснення перевірки у зв'язку із наявністю мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання, встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 N 71-VIII.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 N 71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України від 5 квітня 2007 року N 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено, що державний нагляд ((контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у власних запереченнях визнав розповсюдження дії закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на нього.

Станом на дату розгляду даної справи чинною є постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 N 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» (далі - Постанова N 408), яку видано у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок протягом серпня - грудня 2014 року.

Даною постановою затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, до яких, зокрема належить Відповідач.

Таким чином, відповідач належить до контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 N 71-VIII.

Доказів наявності інших обставин, які надають право контролюючому органу здійснювати перевірку Позивача без отримання дозволу Кабінету Міністрів України відповідач суду не надав. Посилання на запит до міністерства інфраструктури щодо терміну дії мораторію на перевірки в межах строку дії закону № 76 від 28.12.2014 не стосуються обставин справи, так як по перше відповідачем не надано суду сам запит та відповідь на нього, по друге позивач не робить посилань на закон № 76 від 28.12.2015 і посилання робить лише на закон № 71 від 28.12.2015.

Отже за відсутності доказів з боку відповідача як суб’єкта владних повноважень, що позивач не підпадає під дію закону № 71 від 28.12.2015 правових підстав не застосовувати на нього вказаний закон як виключення не має.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що викладене позивачем щодо актів складених за результатами перевірок заслуговують на увагу так як видно жоден з актів водіями не підписаний, хоча дані про автомобілі та водіїв в акті є, і відповідач визнав усвідомленість щодо укладених договорів Позивача з замовником послуг перевезень пасажирів.

Відсутність пояснень з боку трьох водіїв як і факту який би засвідчував факт відмови від підпису та відмітки в подорожніх листах водіїв, за відсутності зазначення такого порушення, свідчать про відсутність проведення перевірки та складання актів без неї.

Час зазначений в актах двома перевіряючими та обсяг відомостей необхідних до перевірки та внесення до актів з 11-20, 11-30, 12-00, вказує на те, що перевірка фактично не відбувалася.

Такими діями Відповідачем порушено п.п. 20, 21, 40 постанови Кабінету міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Суд звертає увагу, що в порушення п. 26 постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 Відповідачем не надано можливості бути присутнім під час розгляду матеріалів перевірки, а надані позивачем докази надходження запрошення на розгляд разом з результатами такого розгляду Відповідачем не спростовано.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду із адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., про що було надано відповідну квитанцію, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума сплаченого ним судового збору.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69 - 71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області по проведенню 06.08.2015 перевірки, оформленню її результатів, та проведенню розгляду матеріалів за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто».

3. Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 024671 від 29.09.2015, № 024672 від 29.09.2015, № 024673 від 29.09.2015, на загальну суму 5 100 (п’ять тисяч сто) грн., 00 коп..

4. Стягнути з Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький