Постанова № 54161932, 04.12.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/11802/14-а

Провадження №2-а/461/65/15

Категорія 32

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Мисько Х.М.,

при секретарі - Коружинець Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_2 «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр імені ОСОБА_6» до ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради, про визнання дій протиправним та зобовязання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_7 «Кінотеатр імені ОСОБА_6» звернувся до суду із позовом до УКВ ДЕП ЛМР, ОСОБА_2 «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради, в якому просять визнати протиправними дії УКВ ДЕП ЛМР щодо відмови ОСОБА_7 «Кінотеатр імені ОСОБА_6» у включенні обєкта, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11, до переліку обєктів, що підлягають приватизації способом викупу та у підготовці проекту ухвали про внесення доповнень до ухвали Львівської міської ради №772 від 04 вересня 2000 року «Про кінотеатри м. Львова». Зобовязати УКВ ДЕП ЛМР підготувати проект ухвали наступного змісту: «Доповнити пункт 4 ухвали Львівської міської ради №772 від 04 вересня 200 року «Про кінотеатри м. Львова» реченням наступного змісту: «Нерухоме майно ДКП-Кінотеатр ім.Б.Хмельницького приватизується способом викупу». Доповнити ухвалу Львівської міської ради №772 від 04 вересня 2000 року «Про кінотеатри м. Львова» додатком наступного змісту: «Перелік обєктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу: 1.Адреса обєкта приватизації м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11, Заявник ОСОБА_7 «Кінотеатр імені ОСОБА_6». Поверховість підвал площею 61,6 кв.м., 1 поверх площею 374,5 кв.м., антресоль площею 114,1 кв.м. Загальна площа нежитлових приміщень 550,2 кв.м.». Зобовязати ОСОБА_2 «Секретаріат ради» внести на розгляд Львівської міської ради на найближчій черговій сесії Львівської міської ради з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили, проект ухвали наступного змісту: «Доповнити пункт 4 ухвали Львівської міської ради №772 від 04 вересня 200 року «Про кінотеатри м. Львова» реченням наступного змісту: «Нерухоме майно ДКП-Кінотеатр ім. Б.Хмельницького приватизується способом викупу». Доповнити вказану ухвалу додатком наступного змісту: «Перелік обєктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу: 1.Адреса обєкта приватизації м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11, Заявник ОСОБА_7 «Кінотеатр імені ОСОБА_6». Поверховість підвал площею 61,6 кв.м., 1 поверх площею 374,5 кв.м., антресоль площею 114,1 кв.м. Загальна площа нежитлових приміщень 550,2 кв.м.». Зобовязати Львівську міську раду розглянути на найближчій черговій сесії з моменту набранням рішення у даній справі законної сили, проект ухвали про внесення доповнень до ухвали Львівської міської ради №772 від 04 вересня 2000 року «Про кінотеатри м. Львова» вищенаведеного змісту.

В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що оскаржуваною ухвалою Львівська міська рада внесла ДКП-Кінотеатр ім. Б.Хмельницького до переліку обєктів соціальної сфери, що підлягають приватизації, однак, без визначення способу приватизації. Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» закріплено принцип пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств. 05 вересня 2014 року позивач отримав від УКВ ДЕП ЛМР відмову у внесенні доповнень до оскаржуваної ухвали Львівської міської ради. Вказує, що серед виключних підстав відмови у приватизації, передбачених ч.5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» відсутня така правова підстава, як перебування підприємства у процесі ліквідації, на яку покликався відповідач.

В судовому засіданні представник позивача підтримала внесений позов, надала пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві та просила таку задоволити.

Представники відповідача УКВ ДЕП ЛМР - ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, надали пояснення про те. що оскаржувана ухвала була прийнята з врахуванням чинного законодавства, а тому не підлягає до скасування.

Представник відповідачів ОСОБА_2 «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, надала пояснення про те, що підстава для відмови УКВ ДЕП ЛМР у звязку із тим, що підприємство перебуває в процесі ліквідації, цілком відповідає нормам чинного законодавства, що регулює сферу цих відносин. В даному випадку, такий спосіб приватизації як викуп взагалі не може бути застосований, так як відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо обєктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп обєкта передбачено законодавчими актами. Проте обєкт по вул. Хмельницького, 11 не виставлявся на продаж на конкурсі чи на аукціоні. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

04 вересня 2000 року Львівською міською радою прийнято ухвалу «Про кінотеатри м. Львова», пунктом 4 якої, зокрема, внесено до переліку обєктів соціальної сфери, що підлягають приватизації згідно з Державною програмою приватизації ДКП Кінотеатр ім.Б.Хмельницького, за умови збереження функцій кінотеатру (а.с.13).

15 серпня 2014 року ДКП Кінотеатр ім. Б.Хмельницького подав до начальнику УКВ ДЕП ЛМР заяву про включення обєкту до переліку обєктів, що підлягають приватизації способом викупу (а.с.42).

Листом від 05 вересня 2014 року начальника УКВ ДЕП ЛМР повернуто документи про включення обєкта за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 11, до переліку обєктів, що підлягають приватизації. Як вбачається із вказаного листа, негативне рішення по суті порушеного питання прийняте керуючись п.3 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна», з врахуванням ухвали Львівської міської ради від 05 липня 2007 року №994 «Про результати фінансово-господарської діяльності львівських комунальних підприємств за 2006 рік та планові показники на 2007 рік» та наказ УКВ ДЕП ЛМР від 25 червня 2014 року №32-з «Про затвердження складу ліквідаційної комісії ДКП «Кінотеатр ім.Б.Хмельницького», оскільки відсутні правові підстави для приватизації способом викупу ЦМК чи обєкта нерухомого майна за адресою: вул. Б.Хмельницького, 11 (а.с.45).

Суд приходить до висновку, що відмова УКВ ДЕП ЛМР відповідає нормам чинного законодавства, що регулює сферу цих відносин, оскільки мотивована тим, що підприємство перебуває в процесі ліквідації, виходячи із наступного.

Так, ч.5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», відмова у приватизації можлива, зокрема, у випадках, коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства. Таке законодавчо встановлене обмеження визначено ч.1 п.3 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якого передбачено обмеження на приватизацію підприємства, що перебуває в процесі ліквідації.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 01 жовтня 2014 року у справі №461/9313/14а визнано незаконною ухвалу Львівської міської ради від 07 липня 2007 року №994, якою передбачено ліквідацію ДКП кінотеатр ім. Б. Хмельницького, оскільки цією постановою лише скасовано наказ УКВ «Про затвердження складу ліквідаційної комісії» та визнано протиправними дії посадових осіб УКВ щодо виконання ухвали. Проте сама ухвала є чинна і підприємство і надалі перебуває в процесі ліквідації.

Позивачі фактично просять суд визначити спосіб приватизації способом викупу. Проте в силу положень п.30 ч.1 ст.26, п.6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доцільність, порядок та умови приватизації визначаються відповідною радою, а тому лише радою визначається доцільність того чи іншого способу приватизації. Тому суд не наділений повноваженнями визначати спосіб, за яким буде здійснюватися приватизація комунального майна, перебравши на себе вирішення питання, яке віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування.

В даному випадку, такий спосіб приватизації, як викуп, взагалі не може бути застосований, так як відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо обєктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп обєкта передбачено законодавчими актами.

Судом встановлено, що обєкт по вул. Хмельницького, 11 не виставлявся на продаж на конкурсі чи на аукціоні.

Статтею 777 ЦК України передбачено переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором найму, на придбання речі, переданої у найм, у разі її продажу. З цього випливає, що обовязковою умовою реалізації особою права на приватизацію майна способом викупу є її статус орендаря (суборендаря) на момент прийняття уповноваженим органом рішення про включення орендованого обєкту в перелік обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу та належне виконання обовязків за договором найму. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр імені ОСОБА_6» не є наймачем приміщення, так як договір оренди від 18 квітня 2011 року укладений між ОСОБА_2 комунальної власності ДЕП ЛМР та Державно-комунальним підприємством «Кінотеатр імені ОСОБА_6».

Відтак, вимоги позивача не узгоджуються з ч.1 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в частині права позивача на приватизацію обєкту шляхом викупу.

Окрім того, згідно з п.4 ухвали Львівської міської ради від 04 вересня 2000 року №772 «Про кінотеатри м. Львова» передбачено приватизацію ДКП кінотеатр ім. Б. Хмельницького (вул. Б. Хмельницького, 11), за умови збереження функцій кінотеатру).

Зберегти функції кінотеатру після приватизації можна лише продавши його на конкурсній основі, оскільки відповідно до п.2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до умов конкурсу відноситься зобов'язання покупця щодо збереження основних видів діяльності підприємства. При викупі жодні умови до покупця не ставляться і зберегти функції кінотеатру буде неможливо.

Стосовно покликання позивача на його пріоритетне право на приватизацію обєкта комунальної власності шляхом викупу у звязку з тим, що ОСОБА_7 «Кінотеатр ім. Б. Хмельницького» створено з членів трудового колективу, суд приходить до наступного.

Частиною 3 ст.25 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що господарське товариство, до складу якого ввійшло не менше як 50% працівників підприємства, майно якого приватизується шляхом продажу на аукціоні чи за конкурсом користується пріоритетним правом на придбання цього майна за рівних запропонованих умов купівлі. Таким чином, пріоритетне право трудових колективів на придбання майна своїх підприємств, зовсім не означає застосування викупу, так як це пріоритетне право можливе за рівних запропонованих умов купівлі, тобто у випадку продажу майна на аукціоні, за конкурсом.

Згідно ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на вищевикладене, а також на те, що оскаржувана ухвала винесена та підготована відповідачами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття ухвали; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 «Кінотеатр імені ОСОБА_6» слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 6, 17, 18, 19, 69, 70, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.19 Конституції України, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про приватизацію державного майна», суд,

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр імені ОСОБА_6» відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10-ти днів після її проголошення. Постанова набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Мисько Х.М.