Ухвала суду № 541603, 21.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                           К/скарга №К-14825/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

                                       Федорова М.О.

при секретарі:             Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Ростомян Л.С.

Відповідача: Шкриль Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Суми

на рішення  Господарського суду Сумської   області від 24.10.2005 р. та ухвалу Харківського  апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р.

у справі№ 10/377-05

за позовом Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Сумської обласної дирекції

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Суми про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000252304/0/25930 від 13.06.2005 р.  на суму 5758,20 грн., у т.ч. 4113,00 грн. донарахованого податку на прибуток за 2004 р. та 1645,20 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.10.2005 р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р., позов задоволено повністю.

            У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач  у запереченнях  на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства  Сумською обласною дирекцією НАСК «Оранта», за результатами якої складено акт від 08.06.2005 р. №22/23-4/14025009.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252304/0/25930 від 13.06.2005 р., яким позивачу донараховано податок на прибуток за 2004 р. в сумі 4113,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1645,20 грн., а всього на суму 5758,20 грн.

Як встановлено у справі, 19.11.2003 р. між позивачем (агент) та ВАТ «Военно-страховая  компания» (ВАТ «ВСК») Російська Федерація (принципал) укладено агентську угоду, згідно якої принципал доручає, а агент зобов’язується  за винагороду укладати від імені та за рахунок  принципалу договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів  іноземних громадян, виїжджаючих до Російської Федерації. За реалізовані на території України російські  поліси агент перераховує принципалу отриману суму страхових платежів за винятком агентської винагороди у розмірі 5%.

Відповідно до п.13.8 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При  цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює  свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

П.13.9 ст.13 цього Закону встановлено, що  резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники податку на прибуток.

Згідно п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим  Верховною Радою України, встановлені правила, інші ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом Російської Федерації та Урядом України укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухилення від сплати податків від 08.02.1995 р., яка набула чинності з 03.08.1999 р.

Згідно п.1 «Прибуток від підприємницької діяльності» ст.7 цієї Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій  Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується  постійного представництва.

Положеннями ст.5 цієї Угоди  визначено, що постійне представництво означає постійне місце діяльності, через яке підприємство однієї Договірної Держави повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній державі. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого  агента з незалежним статусом. Поняття агент з незалежним статусом стосовно резидента Договірної Держави означає юридичну особу, створену за законодавством другої Договірної Держави, в управлінні, майні і контролі над якою не бере участі такий резидент.

Той факт, що підприємство однієї Договірної Держави, контролює чи контролюється підприємством другої Договірної Держави або яке здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Договірній Державі (через постійне представництво або іншим чином), сам по собі не перетворює одне з цих підприємств у постійне представництво другого підприємства.

Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження із України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку та сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити у відповідності з міжнародним договором.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження із України є надання нерезидентом особі, яка сплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це обумовлено міжнародним договором. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Суди попередніх інстанцій встановивши наявність у позивача довідки Міністерства Російської Федерації  по податкам та зборам, від 18.03.2004 р., яка підтверджує, що ВАТ «ВСК» дійсно розглядається в 2004 р., як особа з постійним місцезнаходженням в Російській Федерації, дійшли вірного висновку, що  НАСК «Оранта» при виконанні агентської угоди від 19.11.2003 р. діє як агент з незалежним статусом, так як створена за законодавством України і ВАТ «ВСК» не бере  участі в управлінні чи контролі над НАСК «Оранта», тому при оподаткуванні доходів нерезидента – ВАТ «ВСК» у вигляді находжень страхових платежів від реалізації полісів обов’язкового страхування цивільної відповідальності  власників транспортних засобів, положення п.п.13.8, 13.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не повинні застосовуватись.

Доводи, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції. 

Щодо  доводів касаційної скарги, що підставою для скасування  рішення суду першої інстанції є застосування при його прийнятті норм ГПК України, після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, то відповідачем не враховано, що Закон України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», яким змінено підвідомчість даної категорії справ, набув чинності з 01.11.2005 р.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

           Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми залишити без задоволення, а рішення  Господарського суду Сумської   області від 24.10.2005 р. та ухвалу Харківського  апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. – без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         Н.Г.Пилипчук

                                                                                                            О.А.Сергейчук

                                                                                                                О.І.Степашко

                                                                                                            М.О.Федоров                                                                                                        

Повний текст ухвали складено 26.03.2007 р.