Ухвала суду № 54159798, 08.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/3483/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3811/15Головуючий у 1-й інстанції Середа А. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Буленка О.О.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2015 року

у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ПАТ «Страхова компанія «АХА» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регрессу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18 березня 2012 року о 13 годині 05 хвилин на проїжджій частині проспекту Визволителів зі сторони бульвару Перова в напрямку проспекту Броварського в м. Києві відбулось ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного спяніння, та автомобіля «NISSAN QASHQAI» р/н АІ 2223СР під керуванням водія ОСОБА_3 У результаті ДТП було пошкоджено, застрахований у Приватному акціонерному Товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» згідно з умовами договору страхування №29459Га/12к від 05 березня 2012 р., транспортний засіб «NISSAN QASHQAI» р/н АІ 2223СР, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. Згідно з умовами договору на підставі страхового акту №2012/V/МOD02017/VЕSК09855 виплачено страхове відшкодування у сумі 90 315,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1789 від 08.05.2012 р., тобто ПАТ «СК «АХА Страхування» виконало свої зобовязання перед страхувальником згідно умов договору. Відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.05.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України накладено стягнення із застосуванням ч. 2 ст. 36 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 2550 грн. 00 коп. На підставі вище зазначеного, до нього перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_2, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 90 315,54 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в порядку регресу витрати в сумі 90315,54 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 904,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2015 року позовну заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в порядку регресу витрати в сумі 90315,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» судовий збір у розмірі 904,00 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, подав на нього апеляційну скаргу. Вважає рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «СК «АХА Страхування» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у звязку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18 березня 2012 року о 13 годині 05 хвилин на проїжджій частині проспекту Визволителів зі сторони бульвару Перова в напрямку проспекту Броварського у м. Києві відбулось ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного спяніння, та автомобіля «NISSAN QASHQAI» р/н АІ 2223СР під керуванням водія ОСОБА_3, що підтверджується довідкою № 8978785 про ДТП (а.с. 31-32).

У результаті ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному Товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування», згідно з умовами договору добровільного страхування №29459Га/12к від 05 березня 2012 р., транспортний засіб «NISSAN QASHQAI» р/н АІ 2223СР, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с. 14-22,29,30).

Згідно з умовами договору на підставі страхового акту №2012/V/МOD02017/VЕSК09855 та зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування у сумі 90 315,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1789 від 08.05.2012 р.(а.с.35-39, 40-41,42-45,59-62,75).

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання перед страхувальником згідно умов договору.

Згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.05.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено стягнення із застосуванням ч. 2 ст. 36 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн. (а.с. 126).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що до позивача перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_2, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 90 315,54 грн.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 березня 2012 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 14-22).

Згідно платіжного доручення № 1789 від 08 травня 2012 року ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» перерахувала на користь ОСОБА_4 90315,54 грн. (а.с. 75,76).

Згідно ст. 993 ч. 1 ЦК України страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положення статті 993 ЦК передбачає право страховика вимагати стягнення збитків з особи, винної у заподіянні шкоди страхувальникові. У даному випадку існує основне зобов?язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, з іншого. Однак тут відбувається зміна осіб у зобов?язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особі на підставі закону (ст. 993 ЦК): страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов?язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. (з послідуючими змінами) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи зі змісту вказаної норми матеріального права, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, перейшло до страховика за умови здійснення ним страхового відшкодування за договором майнового страхування. Таке відшкодування ним здійснено 08 травня 2012 року, отже з цього часу у страховика розпочався за загальним правилом трирічний строк позовної давності. Позивач звернувся з позовом до відповідача 23.04.2015 року, тобто в межах трирічного строку.

Згідно п. 12 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізовного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або передача управління транспортним засобом такій особі, що є підставою для регресної вимоги (стаття 38 Закону № 1961-IV), може бути підтверджено вироком суду, постановою про накладення адміністративного стягнення або іншими доказами, які з достовірністю встановлюють таку обставину, а при передачі транспортного засобу особі у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про такий стан має бути відомо особі, яка передає транспортний засіб.

Згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.05.2012 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124, ч.1 ст. 130 КпАП України та накладено штраф у вигляді 2550,00 грн. на користь держави. Як вбачається із постанови, 18.03.2012 р. близько 13.05 год. в м. Київ по пр. Визволителів водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2 у стані алкоголного сп»яніння, не витримав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, здійснив наїзд на бордюрний камінь та допустив зіткнення з автомобілем «NISSAN QASHQAI» д/н АІ 2223СР під керуванням водія ОСОБА_3, після чого даний автомобіль відкинуло на металевий відбійник, чим ОСОБА_2 порушив п. 2.9, п. 10.1, п. 12.1 ПДР України, у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. (а.с. 126).

Отже, вказаною постановою суду достовірно встановлено факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що є підставою для регресної вимоги.

Згідно п. 27 вказаної Постанови№ 4 Пленуму Вищого спеціалізовного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобовязанні (заміна активного субєкта) зі збереженням самого зобовязання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобовязання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у звязку з порушенням умов договору страхування.

Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобовязання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобовязанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у даному випадку страхувальник має право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто ОСОБА_2, оскільки ці збитки завдані ним, коли він керував транспортним засобом у стані алкогольного спяніння.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на п. 27 Постанови№ 4 Пленуму Вищого спеціалізовного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року, при цьому не бере до уваги п. 12 цієї Постанови, який визначає підстави для регресної вимоги по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп»яніння. Оскільки страховик виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, то він має право регресної вимоги до ОСОБА_2 у межах фактичних витрат, яке одержав страхувальник, як до особи, яка під час ДТП керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :