Ухвала суду № 54158391, 04.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/468/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Жевнєрова Н.В. Провадження № 22-ц/773/1708/15 Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Шацького районного суду від 17 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 08 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_3 було укладено два усні договори безвідсоткової позики, відповідно до умов яких останній за кожним із них отримав грошові кошти в сумі по 1100 грн., які зобовязався повернути до 01 листопада 2014 року, що підтверджується власноруч написаних розписок відповідачем. Однак по закінченню вказаного строку відповідач кошти не повернув та ухиляється від виконання зобовязання.

Враховуючи викладене просив стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 2200 грн., інфляційні втрати в сумі 1005,89 грн., три відсотки річних в сумі 42,13 грн. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Шацького районного суду від 17 серпня 2015 позов задоволено.

Ухваленостягнути з Постернака С.П., 01 жовтня 1973 року народження, який проживає по вул. Лесі Українки, 5 в с. Мельники Шацького району Волинської області, на користь Шепелі О.С. заборгованість за договорами позики в сумі 3248 грн. 02 коп.

Стягнути з Постернака С.П. на користь Шепелі О.С. судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на неповноту зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконав зобовязань за договором позики, а тому стягнув з нього позичені кошти, 3% річних та індекс інфляції.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на Законі.

З досліджених апеляційним судом оригіналів боргових розписок вбачається, що 08.08.2014 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 кошти на загальну суму 2200 грн., надавши на підтвердження укладення договорів позики дві боргові розписки про позику по 1100 грн. за кожним договором. Позичені гроші зобовязався повернути до 01.11.2014 року (а.с. 88-89).

Оригінали розписок надані суду представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1, тобто, вони знаходяться у позикодавця.

Вимогами ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Отже, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені два договори позики на суму 1100 грн. кожний (загальна сума позики 2200 грн.) із встановленим строком повернення коштів до 01.11.2014 року.

Виходячи з положень ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України).

Як зазначалось вище, оригінали боргових документів розписок знаходяться не в боржника, а в позикодавця ОСОБА_2, що підтверджує його доводи про невиконання ОСОБА_3 обовязку щодо повернення позичених грошей.

За таких обставин стягнення судом грошових коштів за договорами позики з урахуванням 3% річних та індексу інфляції відповідає вимогам закону.

Доводи відповідача про те, що він повернув позичені гроші позивачу, однак той відмовився видати розписку не підтверджені належними і допустимими доказами і не узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 545 ЦК України, якими передбачено, якщо кредитор відмовиться видати розписку про одержання виконання зобов'язання або повернути борговий документ (вексель) чи зробити в розписці відмітку про неможливість його повернення, боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Тобто, якщо ОСОБА_2 відмовлявся повернути борговий документ, ОСОБА_3 мав право затримати повернення позики.

Наданий ОСОБА_3 на підтвердження виконання зобовязань за договором позики акт з підписами свідків(а.с. 66) не відповідає передбаченій ст.59 ЦПК України вимозі допустимості доказів, оскільки за змістом абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину і його виконання у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Наведені докази вказують на те, що позика не повернута.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шацького районного суду від 17 серпня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: