Рішення № 54158318, 26.11.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11180/13-ц

Провадження № 2/161/85/15

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П

при секретарі Акайомовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача про виселення її з квартири АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 04.06.2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1090. Вказаний договір 04 червня 2009 року було зареєстровано у КП ВОБТІ. Стверджує, що після укладення договору купівлі-продажу у квартирі залишилась проживати відповідач ОСОБА_2 з двома дітьми. У звязку із невиконанням ОСОБА_2 письмових вимог позивача від 12.11.2015 року та від 22.05.2013 року про виселення з належної йому квартири відповідачем було завдано йому збитків в розмірі 24500,00 грн. Такий розмір збитків позивач обґрунтовував неможливістю виконання укладеного між ним та ОСОБА_5 договору найму квартири від 22.11.2012 року № 01.

На підставі викладеного просив виселити відповідача із квартири АДРЕСА_1 та стягнути збитки в розмірі 24500,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в його задоволенні. В ході розгляду справи відповідачем було надано суду письмові заперечення, в яких вона посилалась на незаконне відчуження її чоловіком ОСОБА_3 квартири № 128 у м. Луцьку по пр. Молоді, 11 та недійсність договору купівлі-продажу. Свої заперечення відповідач обґрунтовувала придбанням для проживання їхньої сімї спірної квартири за спільні кошти набуті за час шлюбу з ОСОБА_3 та за рахунок відчуження належної відповідачу, ОСОБА_3 та їх двом дітям квартири №122 у м. Луцьку по пр. Молоді, 4. З цієї підстави відповідач у своїх інтересах та інтересах дітей звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_2, посвідченого 04.06.2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1090.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Проаналізувавши документи справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що 04 червня 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 04.06.2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1090 (а.с. 5-6). Вказаний договір 04 червня 2009 року було зареєстровано у КП ВОБТІ.

У звязку із укладенням з ОСОБА_5 договору найму квартири від 22.11.2012 року № 01 (а.с. 8-10) позивачем було направлено відповідачу письмові вимоги від 12.11.2015 року та від 22.05.2013 року про виселення з належної йому квартири (а.с. 11, 15-16).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про виселення через чотири роки після укладення договору купівлі-продажу.

Всупереч ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивачем не було доведено належними доказами ні факту реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_3, ні факту проживання відповідача за вказаною адресою на час розгляду справи судом. У звязку із цим судом не було встановлено факту порушення цивільного права позивача, яке б потребувало судового захисту.

Крім того, судом було встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 161/8638/14-ц та рішенням апеляційного суду Волинської області від 29 грудня 2014 року (а.с. 93-95) договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 визнано недійсним, а квартиру визнано спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_2 право власності на 31/100 часток квартири, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 право власності по 19/100 часток квартири за кожним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що позивачем не доведено обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, договір купівлі продажу квартири, на підставі якого позивач звернувся до суду визнано недійсним, а за відповідачем визнано право власності на частку у квартирі, а тому у позивача відсутнє порушене право, що підлягає захисту судом та підстави для задоволення позову про виселення з квартири та відшкодування збитків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача було надано договір № 32 від 02.10.2013 року з АО «Правовий стандарт», квитанції про оплату послуг за цим договором та розрахунок надання правової допомоги в розмірі 22500,00 грн. (а.с. 31, 97-101).

Дослідивши матеріали справи та додані до заяви-вимоги відповідача докази і розрахунок витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що дану вимогу слід задовольнити частково, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 12 094,00 грн. з наступних підстав.

Суд не вбачає підстав враховувати вартість тієї правової допомоги, яка надавалася при вирішенні позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а також позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивачів - орган опіки та піклування Луцької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. У звязку із цим в частині стягнення на користь відповідача 10406,00 грн. суми витрат, зазначених у пунктах № 7, № 8, № 13 та № 14 розрахунку АО «Правовий стандарт» вих. № 19 від 28.05.2015 року, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 216 ЦК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та відшкодування збитків - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, який проживає за адресою: 45623, Луцький район, с. Забороль, вул. Колгоспна, 45, ІПН: 487414755, в користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації здійснених судових витрат на правову допомогу 12 094,00 (дванадцять тисяч девяносто чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук