Ухвала суду № 54157082, 26.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2716/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Кучкарової Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарант сервіс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарант сервіс» звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000092201 та №00000102201 від 22.01.2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 08 грудня 2014 року по 12 грудня 2014 року відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Столична Торговельна Агенція" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 32/10-06-22-01/35611677 від 19 грудня 2014 року.

Згідно з висновками вказаного Акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 р. № 2755-VI, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 46 547 грн 00 коп., у тому числі за липень 2012 р. - 22 320 грн 00 коп., серпень 2012 р. - 23 717 грн 00 коп., жовтень 2012 р. - 510 грн 00 коп;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 48 874 грн. 00 коп., у тому числі за ІІІ кв. 2012 р. - 48 339 грн 00 коп., 2012 р. - 48 874 грн 00 коп.;

- п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

22 січня 2015 року, на підставі висновків Акту перевірки № 32/10-06-22-01/35611677, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000102201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 73 311 грн. 00 коп., з яких 48 874 грн. 00 коп. - за основним платежем, 24 437 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69 821 грн. 00 коп., з яких 46 547 грн. 00 коп. - за основним платежем, 23 274 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності. Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "Столична Торговельна Агенція" (підрядник) було укладено 9 договорів підряду: 17 липня 2012 року № 3-С; 18 липня 2012 р. № 4-С; 20 липня 2012 року № 5-С; 23 липня 2012 року № 6-С; 23 липня 2012 року № 7-С; 2 серпня 2012 року № 7/1-С; 2 серпня 2012 року № 7/2-С; 10 серпня 2012 року № 7/3-С; 13 серпня 2012 року № 7/4-С.

За умовами вказаних договорів, підрядник бере на себе зобов'язання виконати і здати замовнику роботи по зворотній засипці ґрунтом пазух апдауну та комплекс підготовчих та допоміжних робіт на об"єктах будівництва, в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи у підрядника і сплатити їх вартість.

На підтвердження виконання умов перелічених договорів, в матеріалах справи містяться копії: актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних. На підтвердження оплати позивачем за виконані ТОВ "Столична Торговельна Агенція", роботи містяться копії банківських виписок.

Крім того, з метою перевірки позивачем добросовісності контрагента на дату укладення та виконання договору поставки позивачем було отримано документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Столична Торговельна Агенція".

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зазначені договори позивачем були укладені на виконання раніше укладених договорів субпідряду між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕНСТРОЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна Компанія "ПЕРСПЕКТИВА", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договорів, додаткових угод; довідок про вартість виконаних робіт, актів здачі - прийняття виконаних підрядних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Столична Торговельна Агенція".

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що викладене свідчить про реальність укладення та виконання умов договорів № 3-С, № 4-С, № 5-С, № 6-С, № 7-С, № 7/1-С, № 7/2-С, № 7/3-С, № 7/4-С укладених позивачем з ТОВ "Столична Торговельна Агенція".

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо посилань на постанову СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області від 24 листопада 2014 року про призначення зустрічної звірки позивача, що перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Столична Торговельна Агеція" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄДР за № 32014030000000010, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

Зокрема, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому, такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними доказами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб контрагентів позивача) у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Проте, відповідачем відповідних вироків суду не надано, а докази, що містяться в матеріалах справи не містять інформації яка б спростовувала правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем.

Доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань контрагентом позивача відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.