Ухвала суду № 54157045, 01.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7958/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного службовця, члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Тарасюка Валерія Володимировича про встановлення відсутності повноважень, зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державного службовця, члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Тарасюка Валерія Володимировича (далі - Відповідач), який з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог, просив: визнати протиправними висновки Відповідача, параграфи 7, 8, 10, 11, 12 листа від 31.12.2014 року №1221/15/59-15; визнати бездіяльність Відповідача стосовно відсутності реагування на перевірку фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго», викладених в листах від 20.11.2014 року Президенту України та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; зобов'язати вчинити дії з відкриття справи стосовно перевірки фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго», викладених в листах від 20.11.2014 року Президенту України та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; визнати відсутність повноважень суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП Тарасюка В.В. по вчиненню дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; зобов'язати вчинити дії з повернення листів від 20.11.2014 року Президенту України та листи від 20.11.2014 року, від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, в зв'язку з тим що вони направлені в НКРЕКП з порушенням п.3, п.4 ст.7 ЗУ «Про звернення громадян»; визнати, що при вчиненні дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП Тарасюка В.В.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Частиною 2 статті 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копію постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2015 року Позивач отримав 04 серпня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга подана апелянтом до суду першої інстанції 13 жовтня 2015 року.

Адміністративна справа до суду апеляційної інстанції надійшла 20 жовтня 2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року апеляційну скаргу залишено без руху.

09 листопада 2015 року на виконання вимог зазначених у вказаній ухвалі, Позивачем подано оригінал документу сплати судового збору.

З врахуванням наведеного, 10 листопада 2015 року ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 01 грудня 2015 року.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем спрямовані звернення: 20.11.2014 року до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, яке спрямовано за належністю до НКРЕКП листом від 26.11.2014 року №9320/0/20-14; 20.11.2014 року до Президента України, яке спрямовано для розгляду по суті до НКРЕКП листом Адміністрації Президента України від 12.12.2014 року №9731/0/20-14.

Як вбачається зі змісту вказаних запитів, вони містять скаргу на дії ПАТ «Сумиобленерго» щодо висунення ряду вимог та за твердженням Позивача, вказані вимоги не передбачені законодавством, для вирішення питання щодо приєднання електроустановки.

Крім того, в запитах Позивач висловив свою незгоду з викладеними НКРЕ у відповідь на заяви Позивача доводи.

Питання Позивача висловлені у запитах зводяться до наступного: чи слід розуміти п.2 ст.25 Закону України «Про електроенергетику», як такий що наділяє НКРЕ, енергопередавальну організацію правом «виставити умови, які не передбачені правилами приєднання електроустановок до електричних мереж?»; «чи можливо тлумачити п.7 ст.24 Закону України «Про електроенергетику» так, що все таки можуть існувати ситуації, коли НКРЕ (а зараз НКРЕКП), енергопередавальна організація мають право тлумачити, чи створювати умови, які унеможливлюють, або дають підстави відмовити в приєднанні електроустановок споживача до електричних мереж?»; «чи має компетенцію член НКРЕ ОСОБА_4 тлумачити Закони України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність» в такому розрізі, що приходить до висновку «електропередавальна організація має право Вам відмовити у наданні послуги з приєднання», що кардинально змінює п.7 ст.24 Закону України «Про електроенергетику», згідно з якою «електропередавальна організація не має право Вам відмовити у наданні послуги з приєднання?»; «чи не вважаєте Ви, що член НКРЕ ОСОБА_4, своїми листами, практично заблокував право споживачів на гарантовані державою послуги з користування електроенергією, та створив для монополіста в лиці обленерго додаткові можливості зловживання на ринку енергетики?»; «чи дає даний пункт (п.7 ст.24 Закону України «Про електроенергетику») право членам НКРЕКП тлумачити Закон України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність», чи даний пункт передбачає надання роз'яснень виключно стосовно нормативно-правових актів НКРЕКП?»; «чи давав п.21 ст.4 Положення право членам НКРЕ тлумачити Закони України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність», чи даний пункт передбачає надання роз'яснень виключно стосовно нормативно-правових актів НКРЕКП?».

Розглянувши подані Позивачем запити, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своїм листом від 31.12.2014 року №1221/15/39-15 за підписом члена НКРЕКП Тарасюка В.В., надала розгорнуту відповідь з посиланням на норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини. Копії даного листа адресовані ПАТ «Сумиобленерго» та в Сектор НКРЕ у Сумській області.

Позивач, не погоджуючись за змістом цього листа, звернувся до суду.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюється Законом України «Про звернення громадян».

Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Так, зі змісту запитів Позивача вбачається, що вони є заявою (клопотанням) в розумінні Закону України «Про звернення громадян».

Поряд з цим, в розумінні положень КАС України відповідь на заяви/звернення громадян не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Положеннями ч.2 ст.2, п.1 ч.1 ст.17 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Так, рішення суб'єкта владних повноважень являє собою акт розпорядчого характеру, що ухвалюється суб'єктом владних повноважень для розв'язання найбільш важливих питань, які належать до його компетенції. Рішення видаються також і кількома неоднорідними органами (державними органами, громадськими організаціями тощо) із спільних питань, що належать до їх компетенції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідь на звернення громадянина за своїм змістом є письмовим повідомленням про результати розгляду такого звернення і висновки уповноваженого органу чи особи щодо висловлених у зверненні питань. Така відповідь не породжує, не змінює і не припиняє певні правовідносини і не встановлює нових обов'язків для адресата, як і не наділяє додатковими правами.

Таким чином, по своїй суті, відповідь на звернення є письмово відображеною позицією уповноваженого органу чи особи з приводу питань, що віднесені до його компетенції.

Одночасно, логічна послідовність викладення такої позиції, її зміст і висновки можуть бути предметом перевірки судом лише в контексті обґрунтованості наданої відповіді.

З врахуванням наведеного та враховуючи, що лист від 31.12.2014 року №1221/15/59-15 за підписом члена НКРЕКП Тарасюка В.В. не є рішенням суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права в частині заявленої вимоги про визнання протиправними висновки Відповідача, висловлені в абзацах 7, 8, 10, 11, 12 листа від 31.12.2014 за №1221/15/59-15, не відповідає визначеній законодавцем компетенції адміністративного суду при вирішенні справи по суті, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Відповідача стосовно відсутності реагування на перевірку фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго» викладених в листах від 20.11.2014 року, а також про зобов'язання Відповідача вчинити дії з відкриття справи стосовно перевірки фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго», колегія суддів зазначає таке.

Так, Позивач у своїх зверненнях від 20.11.2014 року до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Президента України не ставив питання щодо вжиття заходів реагування щодо відновлення порушення Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» його прав та з такими вимогами Позивач до НКРЕКП не звертався.

Отже, вказані позовні вимоги є безпідставними, а тому і не підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача про визнання відсутності повноважень суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП Тарасюка В.В. по вчиненню дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України та в листі від 08.12.2014 року Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; визнання, що при вчиненні дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України та в листі від 08.12.2014 року Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва відсутні компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП Тарасюка В.В.

Частиною 4 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно п.3 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів звертає увагу, що з вимогами щодо наявності чи відсутності компетенції (повноважень) Відповідача - суб'єкта владних повноважень може звернутись тільки суб'єкт владних повноважень.

З огляду на вказане та з врахуванням ненаведення Позивачем обґрунтувань наявності процесуального права на звернення до суду з такими вимогами, з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин та не надання останнім відповідних доказів існування відповідних обставин, колегія суддів вважає, що у Позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатності на звернення до суду з такими позовними вимогами в розумінні ч.2 ст.48 КАС України, а тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання члена НКРЕКП Тарасюка В.В. вчинити дії з повернення листів від 20.11.2014 року Президенту України та листів від 20.11.2014 року, від 08.12.2014 року Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, які мотивовані тим, що вони направлені в НКРЕКП з порушенням п.3, п.4 ст.7 ЗУ «Про звернення громадян», колегія суддів зазначає таке.

Так, вищевказаними положеннями передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Проте, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно підпункту 25 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення споживачів та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.

Проаналізувавши подані Позивачем звернення та наведені на їх обґрунтування обставини, колегія суддів вважає, що Держаною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Адміністрацією Президента України дотримано вимоги статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та підстави щодо зобов'язання члена НКРЕКП Тарасюка В.В. повернути листи Позивачу від 20.11.2014 року їх первісним адресатам - відсутні.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 07 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.