Ухвала суду № 54157008, 01.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13222/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника відповідача - Носенка С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконною; стягнення за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством України на день виплати; зобов'язання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити відповідні дії для повного фактичного виконання рішення національного суду України (Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 9.10.2009 № 2а-1939/09) в частині, що стосується ОСОБА_3 як визначено рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 № 20397/07; зобов'язання Державне казначейство України перерахувати ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди дві мінімальні заробітні плати в розмірі встановленому законодавством України на день виплати коштів за рахунок Державного бюджету України; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві надати Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідний документ про здійснення нарахування суми боргу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю позивача за 2005 рік та копію розпорядження про внесення відповідних змін в особову справу ОСОБА_3 про розрахунку пенсійних призначень згідно Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19.10.2009 № 2а-1939/09.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині виплати на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 2808,84 грн. Визнано протиправною і скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2015 ВП № 38918285 Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити відповідні дії для повного фактичного виконання рішення національного суду України (Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2009 № 2а-1939/09) в частині, що стосується ОСОБА_3, як визначено рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 № 20397/07. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подали апеляційні скарги. Так, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, в своїй апеляційній скарзі просив рішення суду в цій частині змінити в зв'язку неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, неправильною оцінкою доказів, та позовні вимоги в цій частині - задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Писарський та інші проти України» від 20.06.2013 № 20397/07 одноголосно постановлено:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю за заявами, наведеними у Додатку 2, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

У додатку 2 до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Писарський та інші проти України» наведено заяву ОСОБА_3 від 05.08.2009 № 44807/09. У графі «відповідне рішення національного суду» додатку 2 до вказаного рішення Європейського суду з прав людини, зазначено: Дарницький районний суд м. Києва, 19/10/2009.

При цьому, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 19.10.2009 по справі № 1939/09, яка набрала законної сили 31.05.2011 року, зобов'язано Головне управління внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ в м. Києві направити документи про виплату недоплачених за 2005 рік коштів Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, підвищення пенсії на 350 % мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни другої групи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати вказані кошти на пенсійний рахунок ОСОБА_3 та внести відповідні зміни в особову справу розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення пенсії на 350 % мінімальної пенсії за віком.

19 липня 2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38918285 по рішенню Європейського суду з прав людини № 20397/07, виданого 20.06.2013.

Грошові кошти у розмірі 21 056,76 грн. (2000 Євро), перераховано позивачу на підставі платіжного доручення № 2832 від 04.09.2013, та платіжним дорученням № 641 від 22.01.2014 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 16,10 грн.

У зв'язку з наведеним, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 03.02.2014 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2014 по справі № 826/6347/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Державної виконавчої служби України ВП № 38918285 про закінчення виконавчого провадження. Зобов'язано Державну виконавчу службу України продовжити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на виконання рішення Європейського суду у справі «Писарський та інші проти України» від 20.06.2013 № 20397/07 від 20.06.2013 в частині що стосується ОСОБА_3 Зобов'язано Міністерство юстиції України оформити платіжні доручення про перерахування в користь ОСОБА_3 доплати різниці конвертації в національну валюту присудженої суми виходячи з курсу гривні на 27.09.2013 із нарахуванням, проведеного Державною виконавчою службою України, простого відсотка у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме на період несплати, до якої мас бути додано три відсоткові пункти.

Враховуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2014 по справі № 826/6347/14, постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С. від 26.01.2015 відновлено виконавче провадження ВП № 38918285.

В подальшому, 14.04.2015, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 38918285, якою виконавче провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 20397/07 від 20.06.2013 закінчено.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, оскільки рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 № 20397/07 не є виконаним в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що орган виконавчої служби, закінчуючи виконавче провадження, належним чином не пересвідчився у факті виплати позивачу коштів в сумі 2808,84 грн., що зумовило порушення майнових прав позивача у формі недоотримання вказаної суми коштів. При цьому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем втрат, а самим позивачем не обґрунтовано, чому саме в дві мінімальні зарплати ним оцінено моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» - підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішення за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які підтвердження виконання рішення суду від 14.11.2014 р. по справі № 826/15909/14.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.02.2014 № 3598/12, адресованого підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві (вх. № ГУ юстиції у м. Києві від 25.02.2014 р. № 2042/01-03-28), який міститься в матеріалах справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, на вимогу державного виконавця № 289/6 від 30.01.2014 р., згідно виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 08.12.2011 р. № 2а-1939/2009 повідомлено, що ОСОБА_3 проведено перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю на суму 2808,84 грн. та підвищення до пенсії на 350% мінімальної пенсії за віком на суму 13 107,72 грн.

Для проведення ОСОБА_3 виплати нарахованої додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю в розмірі 2808,84 грн. оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру від 17.12.2012 р.

На підставі цього, не перевіривши чи були вказані кошти перераховані позивачу, державний виконавець виніс оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, відповідно до Повідомлення до доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру на суму 2808,84 грн., яке міститься в матеріалах справи, в ньому відсутня інформація про платіжний документ та дату здійснення платежу.

Таким чином, вказаний вище лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є належним доказом виконання рішення суду в повному обсязі та належним доказом перерахування позивачу коштів в сумі 2808,84 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на відсутність коштів, необхідних для виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 19.10.2009 р. по справі № 1939/09, не можуть бути підставою для невиконання рішення суду, оскільки згідно до п. 26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 р. встановлено, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналогічні за змістом висновки вже були висловлені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13.11.2014 р. К/800/49436/13.

Отже, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За змістом ст. 23 вказаного Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні відповідної частини позову суд дійшов обґрунтованого висновку, що доказів на підтвердження завдання відповідачами позивачу моральної шкоди, яка полягала у фізичному або душевному стражданні, погіршення здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, в матеріалах справи відсутні та не надані позивачем під час судового розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги позивача повторюють доводи позовної заяви, яким надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 07.12.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.