Постанова № 54156552, 02.12.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р.Справа № 914/1839/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддяЖелік М.Б.

СуддівКостів Т.С.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630, м. Львів, вул. Городоцька, 47 (вих. № 913 від 04.09.15)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 25.08.15 у справі № 914/1839/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк, м. Львів

до відповідача1: Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство -14630, м. Львів

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Центр Український КАПІТАЛ, м. Львів

про: стягнення 77 618,07 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1 843 189,63 грн. (згідно курсу НБУ станом на 25.06.15) та 1 675 448,16 грн. заборгованості за Кредитним договором № KU 013863 від 29.06.11

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю;

від відповідача 1: не з'явився.

від відповідача 2: не зявився.

Стороні розяснено її права та обовязки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

25.08.15 Господарським судом Львівської області (суддя Кидисюк Р.А.) винесено рішення у справі № 914/1839/15 за позовом: Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк, до відповідача1: Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство -14630, до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Центр Український КАПІТАЛ, про: стягнення 77 618,07 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1 843 189,63 грн. (згідно курсу НБУ станом на 25.06.15) та 1 675 448,16 грн. заборгованості за Кредитним договором № KU 013863 від 29.06.11., відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту протягом травня-липня 2015 року на загальну суму 6612,82 Євро, стягнення відсотків за користування кредитом та пені, і прийняти в цій частині нове рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не враховано те, що відповідачем на погашення кредиту здійснено платежі до договору на загальну суму 6612,82 Євро протягом травня-липня, відтак розрахунок заборгованості позивача є невірним. Враховуючи зазначене відповідач 2 звертався до суду з клопотанням про призначення судової економічної фінансово-кредитної експертизи, однак суд відмовив у його задоволені, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП Документообіг господарських судів, 10.09.15 справу за № 914/1839/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Галушко Н.А. та Михалюк О.В. Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.15, 21.10.15. вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи з підстав зазначених у них. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді Желіка М.Б., суддів Костів Т.С., Марка Р.І. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.15 подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.09.15.

23.09.15, 21.10.15, 18.11.15 ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

Від представника позивача 16.11.15 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що усі платежі внесені відповідачем 1 на погашення заборгованості за кредитним договором в євро були зарахованими банком. Щодо різниці у розмірі нарахованих відсотків по гривневому траншу в сумі 2 794,49 грн., зазначив, що 18.03.15. банком було піднято відсоткову ставку на один пункт відповідно до п. 9.5.2. Договору за невиконання умови проведення оборотів в розмірі не менше ніж 90 % за кожен календарний місяць. Щодо погашень заборгованості в євро, які були здійснені до 25.06.15. усі платежі відображені у розрахунку заборгованості, а саме погашення 21.05.15. в сумі 2 890,00 євро, 29.05.115 в сумі 1 512,82 євро, 11.06.15 в сумі 1 143,42 євро, 19.06.15 в сумі 460,00 євро зараховані на погашення тіла кредиту, що відображені в розрахунку станом на 25.06.15. Погашення, що здійснені 26.06.15 в сумі 270,00 євро, 01.07.15 в сумі 146,58 євро, 08.07.15 в сумі 190,00 євро зараховані на погашення процентів.

З огляду на зазначені пояснення позивач заявляє про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просить у її задоволені відмовити, а рішення господарського суду Львівської області у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні 02.12.15 позивач участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та надав суду копію і оригінал для огляду додаткової угоди № 4 до кредитного договору №KU 013863 від 29.06.11. від 26.03.14, з якого вбачається погодження поручителем умов кредитного договору в викладеного у новій редакції.

Інші учасники судового процесу участі уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Відтак, за наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, неповідомлення причин неявки у судове засідання, з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду визначених ст. 102 ГПК України, відсутності підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.15 у справі № 914/1839/15 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.06.11 між Публічним акціонерним товариством Фольксбанк (Банк) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк) та Відкритим акціонерним товариством Львівське автотранспортне підприємство-14630 (Позичальник), (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Львівське автотранспортне підприємство-14630), укладено Кредитний договір № KU 013863, відповідно до умов якого Банк зобовязався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 5 213 619,00 грн. (пять мільйонів двісті тринадцять тисяч шістсот девятнадцять гривень 00 копійок) та 243 009,00 євро (двісті сорок три тисячі девять євро 00 євроцентів) строком на 60 (шістдесят) місяців. Згідно з п.1.6. Кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 26.03.14) кінцева дата повного виконання боргових зобовязань, встановлюється до 29.06.16.

26.03.14 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № KU 013863 від 29.06.11, відповідно до якої кредитний договір викладено у новій редакції.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством Фольксбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Український Капітал (іпотекодавець - майновий поручитель) укладено Договори поруки № KU 013863/S-1 та № KU 013863/S-2. від 29.06.11., відповідно до умов яких поручитель зобовязався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобовязань за договором основного зобовязання, а саме щодо сплати кредитору заборгованості по кредиту в межах 5 213 619,00 грн. та 243 009,00 євро в строки та на умовах, передбачених у договорі основного зобовязання; сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобовязання; виконати всі інші обовязки передбачені договором основного зобовязання та додатками (додатковими угодами) до нього, якщо такі є чи будуть укладеними у майбутньому.

Поряд з іншими змінами внесеними до кредитного договору сторони у розділі 12 п. 12.1. п.п. 12.1.8. Договору передбачили, що Банк має право незалежно від положень Кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання будь-якої з наступних обставин, зокрема:

- утворення в позичальника простроченої заборгованості за борговими зобовязаннями;

- порушення процедури про визнання банкрутом позичальника та/або третіх осіб, що є заставодавцями, поручителями, гарантами за позичальника, або про ліквідацію або припинення їх діяльності;

- невиконання позичальником умов будь-якого іншого кредитного договору, що укладений між позичальником та банком, та/або договорів, що укладені з метою забезпечення виконання зобовязань позичальника або третіх осіб за кредитними договорами, укладеними з банком.

Так, 28.12.2012 року між Банком та ПАТ Львівське автотранспортне підприємство-14630 укладено Договір поруки № KU019115/S-2, відповідно до умов якого відповідач1 являється Поручителем ТОВ ХоСаРо за Кредитним договором № KU 019115 від 28.12.2012 року.

У звязку з тим, що ТОВ ХоСаРо не виконувало належним чином зобовязання за Кредитним договором № KU 019115 від 28.12.2012 року, Банк надсилав відповідачу 1 повідомлення-вимогу №09-2/822 та вимагав повністю повернути кредит ТОВ ХоСаРо.

Проте, дана вимога залишена без належного реагування, борг по кредиту ТОВ ХоСаРо не сплачено.

Позивач направив відповідачам 1,2 повідомлення-вимоги № 10-3/6833 від 02.04.15 (що отримане відповідачем 1 07.04.15., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового направлення; арк. справи 44) та № 10-3/3334 від 14.05.15 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового направлення; арк. справи 46) про необхідність дострокового виконання боргових зобовязань за кредитним договором № KU 013863 від 29.06.11.

19.01.15 позивачем було повторно направлено відповідачу 1 повідомлення вимогу, що отримана останнім 22.01.15, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; (арк. справи 49), в якій, зокрема, зазначалося про необхідність здійснення погашення заборгованості за процентами, пенею та штрафними санкціями, що будуть нараховані по день повного погашення простроченої заборгованості по кредитному договорі.

Згідно умов, передбачених Кредитним договором, повідомлення-вимога повинна бути виконана позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання та поручителем протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту одержання.

Однак, дані повідомлення-вимоги, залишені відповідачами без належного реагування, погашення заборгованості за Кредитним договором не здійснено, доказів протилежного сторонами не надано ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

Заборгованість за Кредитним договором № KU 013863 від 29.06.11 станом на 29.05.15 становила 80 102,84 Євро (вісімдесят тисяч сто два євро 84 євроценти), що в гривневому еквіваленті становить 1 837 090,38 грн. (один мільйон вісімсот тридцять сім тисяч девяносто гривень 38 копійок), (курс НБУ станом на 29.05.15 становить: 1 Євро = 22,934148 грн.) та 1 685 453,98 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят пять тисяч чотириста пятдесят три гривні 98 копійок).

30.06.15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630 та Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Український КАПІТАЛ на користь Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк заборгованість за Кредитним договором № KU 013863 від 29.06.11 в сумі 77 618,07 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1 843 189,63 грн. (згідно курсу НБУ станом на 25.06.15) та 1 675 448,16 грн.

З поданої позивачем ОСОБА_3 про стан заборгованості за Кредитним договором № KU 013863 від 29.06.11 вбачається, що у звязку з частковим погашенням відповідачем 1 заборгованості станом на 25.08.2015 року розмір її становить: 1 276 421,99 грн. заборгованість по тілу кредиту, 76681,27 Євро заборгованість по тілу кредиту, 25 546,51 грн. заборгованість по процентах; 216,51 Євро заборгованість по процентах, 47 838,31 грн. заборгованість по пені.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 1 349 806,81 грн. (один мільйон триста сорок девять тисяч вісімсот шість гривень 81 копійка) та 76 897,78 Євро (сімдесят шість тисяч вісімсот девяносто сім Євро 78 євроцентів).

Доказів погашення заборгованості відповідачами не надано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 345 Господарського кодексу України, у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч взятим на себе зобовязанням за Кредитним договором відповідач 1 не виконав його умов щодо вчасного погашення на вимогу Банку заборгованості за Кредитом, а також сплати на користь Банку процентів та комісій в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Oдностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України, так неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Колегія суддів зазначає, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань).

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням вказаних обмежень щодо максимального розміру незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені. Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 24.10.2011 року.

Пунктом 17.2. Кредитного договору встановлено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобовязань в частині повернення кредиту/траншу та/або сплати процентів, комісій, згідно з умовами Кредитного договору, Позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобовязань Позичальником за кожен календарний день прострочення.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів зазначає, що згода майнового поручителя на збільшення обсягу його відповідальності у кредитному договорі викладеному у новій редакції є очевидною та виражена у письмовій формі, про що свідчить підпис уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Український Капітал директора ОСОБА_4, що посвідчений печаткою товариства на додатковій угоді № 1 до кредитного договору № KU 013863 від 29.06.11. Зазначене, в свою чергу свідчить те, що порука не припинилася, а позовні вимоги щодо солідарного стягнення є обґрунтованими.

Із врахуванням зазначеного позовні вимоги підлягають до задоволення у заявленому розмірі.

В спростування доводів скаржника слід звернути увагу на те, що відповідно до положень п. 9.5.2. кредитного договору банком було піднято відсоткову ставку з 18.03.15, що спричинило збільшення розміру нарахованих відсотків по гривневому траншу у розмірі 2 794,49 грн. Щодо часткового погашення заборгованості у Євро, які були здійсненими до 25.06.15., усі вони згідно здійсненого судом апеляційної інстанції перерахунку, відображені у розрахунках заборгованостей станом на 25.06.15. В свою чергу, погашення заборгованостей, які здійснювалися 26.06.15., 01.07.15. та 08.07.15. в загальній сумі 606,58 Євро спрямовані на погашення процентів за кредитним договором.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, відтак приходить до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 25.08.15 у справі № 914/1839/15 слід залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630, м. Львів, вул. Городоцька, 47 (вих. № 913 від 04.09.15) - відмовити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.15 у справі № 914/1839/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 07.12.15.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддяКостів Т.С.

суддяМарко Р.І.