Постанова № 54156548, 07.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/15971/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 (повне рішення складено 18.09.2015)

у справі №910/15971/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Національного банку України

до публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 1 507 731,19 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь Національного банку України 1 066 136,50 грн. пені, 441 594,69 грн. штрафу та 30 154,62 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і має місце порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 30.10.2015 Київським апеляційним господарським судом вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/15971/15 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 - без змін.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення, та просив апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Національним банком України на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2013 між Національним банком України (інвестор) та публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (забудовник) укладено договір №Г-2245 про інвестування у житлове будівництво.

Відповідно до п. 1.1. договору інвестор в порядку та на умовах, визначених даним договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва об'єктів будівництва, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору, а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначеним цим договором, збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Департаменті будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору загальна вартість об'єктів будівництва за даним договором становить 58 383 650,55 грн., в тому числі ПДВ - 9 730 608,43 грн. Ціна за 1 квадратний метр об'єктів будівництва визначена по кожній окремій квартирі у адресному переліку квартир, що наведено у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривнях протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі, яка передбачена п. 3.1. договору.

Відповідно до п. п. 5.1., 6.1.5. договору забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку 1 до даного договору. Забудовник зобов'язаний передати у власність інвестору об'єкти будівництва у строки та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 6.1.8. договору, у строк, визначений у п. 5.1. договору, забудовник зобов'язаний передати інвестору об'єкт будівництва за актом приймання-передавання об'єкта будівництва разом із документами, визначеними у п. 5.2 договору.

Сторони домовилися, що після підписання актів приймання-передавання та отримання забудовником оплати згідно з п. 3.1. договору забудовник передає інвестору на кожну окрему квартиру наступні документи: завірену своєю печаткою копію сертифікату відповідності закінченого будівництвом житлового будинку; технічний паспорт на кожну квартиру; у разі необхідності, інший документ для оформлення права власності на об'єкт будівництва (п. 5.2. договору).

Пунктом 4.2. договору визначено, що якщо фактична площа об'єкта будівництва буде відрізнятись у сторону збільшення/зменшення більше як на 0,50 кв. м (по кожній окремій квартирі), сторони здійснюють остаточний перерахунок на підставі технічного паспорту квартири у об'єкті будівництва, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна (БТІ) або іншої уповноваженої організації виходячи з вартості 1 кв. м. об'єкта будівництва, визначеного відповідно до умов цього договору згідно додатку 1 до моменту підписання акта приймання-передавання об'єктів будівництва.

Згідно з п. 10.1. договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

15.10.2013 між сторонами укладено додатковий договір №Г-2277 до договору №Г-2245 про інвестування у житлове будівництво від 22.08.2013, відповідно до якого додаток 1 до зазначеного договору та п. 7.2. договору №Г-2245 викладено в новій редакції.

Зокрема, відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир за кожен день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Додатком 1 до договору про інвестування у житлове будівництво сторони погодили адресний перелік квартир у житлових будинках за будівельними адресами, які забудовник зобов'язаний був передати інвестору за спірним правочином.

У червні 2015 року Національний Банк України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 1 066 136,50 грн. пені та 441 594,69 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору №Г-2245 від 22.08.2013 про інвестування у житлове будівництво в частині строків передачі об'єктів будівництва, а саме 14 квартир загальною площею 657,70 кв. м.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач, як інвестор, перерахував на рахунок ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 58 383 650,55 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №1100001483 (#723449236) від 27.08.2013 (а. с. 24).

Також судом встановлено, що на виконання вимог п. 4.2. договору позивач перерахував на рахунок відповідача 175 293,80 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №1100000456 (#967087536) від 03.04.2015 (а. с. 25).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У додатку 1 до договору про інвестування у житлове будівництво зазначено, зокрема, що квартири, які знаходяться у житловому будинку №28-32 по вул. Радунській в м. Києві, а саме: 19, 30, 41, 47, 212, 217, 223, 228, 234, 239, 245, 246, 249, 250 забудовник зобов'язався передати інвестору у 3 кварталі 2014 року, тобто не пізніше 30.09.2014.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що лише 19.03.2015 ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» було передано, а Національним банком України прийнято 14 квартир загальною площею 657,70 кв. м, на загальну суму 6 308 495,60 грн., що підтверджується актом №5 від 19.03.2015, який підписано сторонами та скріплено печатками (а. с. 34).

Отже, ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» порушено зобов'язання за договором про інвестування у житлове будівництво в частині передачі Національному банку України об'єкта будівництва у строк, визначений за домовленістю сторін.

Згідно з ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом п. 7.2 договору передбачено, що у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир за кожен день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011.

У зв'язку з порушенням відповідачем передбачених договором строків передачі об'єктів будівництва позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 1 066 136,50 грн. за 169 днів прострочення та розрахунок штрафу (7%, які нараховані на загальну вартість фактично переданих квартир) у розмірі 441 594,69 грн.

За порушення передбаченого строку передачі об'єктів будівництва інвестору, забудовник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир, за яким допущено прострочення виконання, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, а отже відсутні підстави для обмеження розміру нарахованої неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, твердження скаржника про те, що відповідно до норм ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне грошове зобов'язання» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня колегія суддів не приймає до уваги.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок пені та штрафу, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Однак, відповідачем не доведено, що порушення строків здачі об'єкта будівництва сталося не з вини ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 066 136,50 грн. пені та 441 594,69 грн. штрафу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі №910/15971/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15971/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук