Постанова № 54156494, 26.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р. Справа№ 910/14226/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Сільванович С.В. - представник за дов. №122 від 17.11.2015 року;

від відповідача : Печерний С.Л. - представник за дов. №2-221 від 18.09.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року

у справі № 910/14226/15 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 3207 189,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 67096470,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № ККPOSKG201670.002 від 11.12.2013 року.

17.08.2015 року позивачем через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 207189,94 грн, а саме: 2715394,86 грн - простроченої заборгованості по процентам та 491795,08 грн - пені. Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято господарським судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року у справі №910/14226/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" 2715394,86 грн - простроченої заборгованості по процентам та 491 795,08 грн пені. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в доход Державного бюджету України 64143,80 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року у справі №910/14226/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник стверджує, що вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по процентах і пені за кредитним договором №ККPOSKG.201670.002 від 11.12.2013 року є безпідставними, оскільки позивач не виконав та не виконує платіжне доручення №16415 від 10.12.2014 року., згідно якого відповідач доручив позивачу списати зі свого рахунку №26008188718189 суму коштів, у розмірі 2700000,00 грн, в рахунок часткового погашення кредитної лінії, згідно кредитного договору №ККPOSKG.201670.002 від 11.12.2013 року.

Крім того, скаржник зазначив, що зобов'язання боржника стосовно погашення заборгованості по кредиту були припинені згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України шляхом їх виконання.

Також, скаржник вказав, що зобов'язання відповідача перед банком щодо сплати залишку несплаченої заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 2 7153974,56 грн були повністю припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, скаржник зазначив, що з 11.06.2015 року зобов'язання відповідача зі сплати пені було припинено на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України внаслідок прощення боргу позивачем, з огляду на наступне.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 14.09.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" було прийнято до провадження.

08.10.2015 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року у справі №910/14226/15 без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 року № 743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 року № 132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР", згідно з яким з 28.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВБР" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхна Сергія Семеновича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВБР" запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 року по 27.02.2015 року.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 44 від 27.02.2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" до 27.03.2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" Міхна Сергія Семеновича до 27.03.2015 року включно.

Виконавча дирекція Фонду своїм рішенням від 27.03.2015 року № 077/15 продовжила повноваження Міхна Сергія Семеновича на тимчасову адміністрацію ПАТ "ВБР" з 27.03.2015 року до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР".

Як правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.12.2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) було укладено Кредитний договір № ККPOSKG201670.002 (далі - договір), відповідно до умов якого банк відкрив Позичальнику поновлювальну кредитну лінію в сумі, яка не може перевищувати 120 000000,00 грн на строк до 10.12.2014 року з процентною ставною 20,0% річних.

Строк дії договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 2.3. договору моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві Позичальника.

Відповідно до п. 2.4 договору, періодом сплати відсотків, визначено період часу: щомісячно до 5-го числа включно місяця, наступного за звітним - за користування фактично залученими Позичальником кредитними ресурсами і межах ліміту - у вигляді нарахованих відсотків, а у останній місяць користування кредитним ресурсами - у день кінцевого терміну повернення кредитних ресурсів. Нарахування відсотків здійснюється з дати першого перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника на дату повного і остаточного повернення Позичальником усіх отриманих від Банка в меж; ліміту кредитної лінії коштів. При цьому, для розрахунку відсотків використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці і фактичної кількості днів у році. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника. При несплаті процентів у зазначений строк, вони вважаються простроченими.

Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 2.7 договору).

Згідно п. 4.2.1 договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти за фактичний строк користування кредитом, виконувати всі свої зобов'язання у строки, передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, банк виконав свої обов'язки згідно приписів договору в повному обсязі (розпорядження на видачу траншу по кредиту від 12.12.2013 року та 13.12.2013 року, заява позичальника, виписка по особовому рахунку відповідача).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

16.06.2015 року відповідач здійснив оплату у розмірі 65000000,00 грн з призначенням платежу: погашення кредитної лінії згідно кредитного договору №ККРО8КО.201670.002 від 11.12.13 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача. Але, згідно листа вих. №2815 від 11.06.2015 року, банк повідомляв відповідача, що кредитним комітетом прийнято рішення встановити наступну черговість погашення за кредитним договором:

- в першу чергу - прострочена заборгованість за основною сумою боргу

- в другу чергу - прострочена заборгованість за процентами;

- в третю чергу - документально підтверджені витрати банку, пов'язані з одержанням

виконання по цьому договору;

- в четверту чергу - нараховані проценти;

- в п'яту чергу - основна сума боргу, строк сплати якої настав;

- в шосту чергу - основна сума боргу, строк сплати якої не настав;

- в сьому чергу - штрафи, пені, інші витрати банку.

16.06.2015 року відповідачем було надано платіжне доручення №7215 на суму 65000000, 00 грн з призначенням платежу: погашення кредиту згідно кредитного договору № ККРО8КО.201670.002 від 11.12.13 року. Також 18.06.2015 року відповідачем було надано платіжне доручення №7273 на суму 668 166, 79 грн з призначенням платежу: часткова сплата відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.04.2015 року по 15.06.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 16.06.2015 року прострочена заборгованість за процентами складала 3383561,65 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № ККРО8КО.201670.002 від 11.12.2013 року станом на 16.06.2015 рік.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, непогашеними залишилися відсотки в сумі 2 715 394, 56 грн.

Тобто, зобов'язання не було виконане належним чином, тому застосування у даному випадку ст. 599 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що зобов'язання боржника стосовно погашення заборгованості по кредиту були припинені згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України шляхом їх виконання.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що зобов'язання відповідача перед банком щодо сплати залишку несплаченої заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 2 715394,56 грн були повністю припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.

22.06.2015 року відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги.

У відповідь на дану заяву позивач листом вих. № 4077 від 10.07.2015 року повідомив відповідача, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 року № 743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 року № 132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР", згідно з яким з 28.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку", рішення № 44 від 27.02.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" до 27.03.2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" Міхна Сергія Семеновича до 27.03.2015 року включно, рішення від 27.03.2015 року № 077/15 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "ВБР" з 27.03.2015 року до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР".

Так, позивач вимогу відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не визнав, в зв'язку з чим між сторонами існує спір щодо заборгованості в розмірі 3207189,94 грн, а направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за договором.

Згідно ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Також згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що 18.03.2015 року Господарським судом міста Києва винесено рішення яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до Банку про зобов'язання виконати умови договору відмовлено повністю, 14.07.2015 року Київським апеляційним господарським судом Рішення суду першої інстанції залишено без змін, також 10.09.2015 року Вищим господарським судом Рішення першої інстанції та Постанову апеляційної інстанції залишено без змін. Тобто відсутні правові підстави вважати що ПАТ "ВБР" є боржником по відношенню до Клієнта до моменту усунення обставин передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому зарахування зустрічних однорідних вимог на даний час є неможливим.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається у випадках встановлених договором або законом. Такі обмеження встановлені п. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" де зазначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів Банку та не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги була подана після введення в банку тимчасової адміністрації.

Отже, зобов'язання відповідача перед ПАТ "ВБР" не були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак порушив зобов'язання зі сплати відсотків, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 715394,86 грн простроченої заборгованості по процентам.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 491795,08 грн пені, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Згідно з п. 6.3 договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо її задоволення у розмірі 491795,08 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що з 11.06.2015 року зобов'язання відповідача зі сплати пені було припинено на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України внаслідок прощення боргу позивачем, з огляду на наступне.

Так, позивач в листі № 2815 від 11.06.2015 року (наявний в матеріалах справи) вказав на те, що банк готовий не стягувати в судовому порядку пеню за порушення термінів сплати процентів, яка нараховується з 18.02.2015 року до повного погашення основного боргу і процентів за договором.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач повного погашення процентів за договором не здійснив, що підтверджується інформацією яка зазначалася вище та Розрахунком заборгованості за кредитним договором, тому у зв'язку з порушенням Відповідачем умов кредитного договору Банк має право на відшкодування збитків згідно чинного законодавства України.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по процентах і пені за кредитним договором №ККPOSKG.201670.002 від 11.12.2013 року є безпідставними, оскільки позивач не виконав платіжне доручення №16415 від 10.12.2014 року, згідно якого відповідач доручив позивачу списати зі свого рахунку №26008188718189 суму коштів, у розмірі 2700000,00 грн, в рахунок часткового погашення кредитної лінії, згідно кредитного договору №ККPOSKG.201670.002 від 11.12.2013 року, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунка після запровадження у банку тимчасової адміністрації, під час обмежень встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 25.03.2015 року №3-24гс15, від 22.04.2015 року №3-63гс15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, судом також забезпечено дотримання принципу змагальності сторін.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року у справі №910/14226/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року у справі №910/14226/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14226/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун