Постанова № 54156484, 17.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року Справа № 904/2474/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Герасименко І.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Фьокліна Д.І.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3/1 від 03.04.15, представник ;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №855-О від 07.03.14, представник;

представник третьої особи в судове засідання не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 року у справі № 904/2474/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс", м.Нововолинськ Волинська область

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптпромцентр", м. Рівне

про стягнення 161 019,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 року у справі № 904/2474/15 (у складі колегії суддів: головуючий колегії суддя Кеся Н.Б., суддя Фещенко Ю.В., суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" 161 471,27 грн., пені 5 126,27 грн. та суму судового збору 3 331,95 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 74 893,52 грн. індексу інфляції та 4 211,01 грн. 3% річних відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем без належної ідентифікації позивача були здійснені платіжні операції за договором банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року, а саме:

- на користь третьої особи - ТОВ "Оптпромцентр" були списані власні кошти позивача за платіжними дорученнями №17330, №17331 від 15.08.2014 року в сумі 34 139,80 грн. та 33 987,24 грн. відповідно;

- за рахунок коштів ОСОБА_3, наданих останнім на умовах кредиту овердрафт за збільшеним лімітом кредитування за платіжним дорученням №17332 від 15.08.2015 року на користь третьої особи - ТОВ "Оптпромцентр" списані кошти в сумі 84 892,60 грн. та за платіжним дорученням №17334 від 16.08.2015 року списані грошові кошти позивача в сумі 8 000,00 грн.

Всього в порушення умов договору списано 161 019,64 грн.

Ані розпоряджень на проведення цих операцій, ані згоди на збільшення ліміту кредитування позивач ОСОБА_3 не надавав, тому такі дії відповідача суд вважав порушенням ст.1073 Цивільного кодексу України, п.37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.п. 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 року № 223.

Задовольняючи вимоги про стягнення пені, суд послався на п.5.3 договору банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд відмовив, посилаючись на те, що

зобов'язання з повернення безпідставно списаних коштів на рахунок позивача не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Спростовуючи доводи відповідача щодо погодження позивачем з Умовами і правилами користування системою віддаленого доступу банковського обслуговування Приват-24, згідно яких діяв ОСОБА_4 при збільшенні ліміту кредитування та виконання платіжних доручень позивача, суд послався на відсутність змін та доповнень до ОСОБА_4 банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року, на підставі якого виникли правовідносини сторін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Апелянт зазначає, що правовідносини між сторонами з приводу спірних переказів виникли не з підстав використання спеціального платіжного засобу, а з приводу використання системи дистанційного обслуговування Клієнт-Інтернет-Банк (Приват-24), тому посилання суду в оскаржуваному рішенні на Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 року № 223, є неправомірним.

Також апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивач сам, відповідно до чинного законодавства сформував платіжні доручення, засвідчив їх електронним цифровим підписом, а ОСОБА_4 відповідно до ст.32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зобов'язаний був виконати доручення клієнта.

Авторизація позивача, як встановив суд, була здійснена на підставі SMS- повідомлень з використанням дубліката SIM-картки за мобільним номером телефону позивача. Сам абонент несе відповідальність за зберігання та використання SIM-картки та мобільного телефону, що використовувались до доступу до рахунку.

Відповідач вважає, що позов не доведений та просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 року у справі № 904/2474/15 скасувати, в позові відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відзив на апеляційну скаргу не надала, участь повноважного представника у судовому засіданні не забезпечила.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи відповідача, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (далі-Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі-Банк) укладено Договір банківського рахунку №VО20ХQ (далі -Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_4 відкриває ОСОБА_5 поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі НБУ) та умов цього ОСОБА_4 (п. 1.1 ОСОБА_4) (том 1 а.с.17-34).

Згідно п.1.2 ОСОБА_4 зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий ОСОБА_5, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження ОСОБА_5 про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим ОСОБА_4.

Пунктом 2.1.1 ОСОБА_4 передбачено, що ОСОБА_4 зобовязується відкрити ОСОБА_5 після надання ним заяви та всіх необхідних документів поточний (поточні) рахунок (рахунки), у тому числі картковий (карткові). У подальшому поточні рахунки ОСОБА_5 відкриваються на підставі його письмової заяви та інших документів, передбачених нормативними актами НБУ і обслуговуються відповідно до умов цього ОСОБА_4 та чинного законодавства.

Під час отримання документів на відкриття чи переоформлення рахунків, ОСОБА_4 зобовязується здійснювати перевірку наданих документів на відповідність їх чинному законодавству (п.2.1.2 ОСОБА_4).

ОСОБА_3 приймає та виконує розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку ОСОБА_5, якщо інше не встановлено іншими договорами між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (п. 2.1.6 ОСОБА_4).

Згідно п.2.1.7 ОСОБА_4 у разі потреби за вимогою ОСОБА_5 зобовязується надавати йому можливість здійснення платежів зі своїх рахунків у ОСОБА_3, а також отримання інших послуг за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів, що оформлюються шляхом підписання сторонами цього ОСОБА_4 та додатків до нього, які є невідємною його частиною, або окремих договорів, які регламентують відповідні правовідносини.

У разі надання ОСОБА_5 розрахункового документа на здійснення платежу, ОСОБА_5 перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів ОСОБА_5 відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.1.9 ОСОБА_4).

Згідно п.2.1.10 ОСОБА_4 зобовязується списувати грошові кошти з рахунку (рахунків) ОСОБА_5, (у тому числі карткових), на підставі його розпорядження або без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором ( у тому числі ОСОБА_5 з третіми особами) та (або) чинним законодавстваом.

За п.п. 2.1.14, 2.1.15 ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання здійснювати своєчасне зарахування та списання коштів з рахунку (рахунків) ОСОБА_5 та забезпечення збереження коштів ОСОБА_5.

У разі потреби, за вимогою ОСОБА_5, ОСОБА_3 зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування ОСОБА_5, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами ОСОБА_5 з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних ) та картковому (карткових ) рахунку (рахунках) ОСОБА_5, відкритому в ОСОБА_3 (далі - поточний рахунок), за рахунок кредитних коштів.

Порядок та умови надання ОСОБА_5 овердрафту обумовлюються у Додатковій угоді до ОСОБА_4 банківського рахунка або окремому ОСОБА_4 про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (п. 2.1.25 ОСОБА_4).

Розділом 4 ОСОБА_4 сторони передбачили можливість віддаленого управління рахунком та отримання інформації про його стан за допомогою спеціальних програмних продуктів. Зокрема, ОСОБА_5 за допомогою наданих ОСОБА_3 програмних продуктів надає ОСОБА_3 розрахункові документи в електронному вигляді, а також отримує інформацію про стан рахунку (рахунків), відкриття якого (яких) передбачено цим ОСОБА_4 (п.4.1 ОСОБА_4).

Згідно п.5.13 ОСОБА_4 не несе відповідальності за достовірность змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати ОСОБА_5 податків, зборів/страхових внесків (обовязкових платежів).

ОСОБА_3 не несе фінансової відповідальності перед ОСОБА_5 у разі порушення останнім умов цього ОСОБА_4 та Додатків, які є його невід'ємною частиною ( 5.14 ОСОБА_4).

До даного договору сторонами укладено ряд додаткових угод.

Так, Додатком №3 від 27.02.2008 року сторони погодили Регламент робіт електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів.

Додатком №7 до ОСОБА_4 банківського рахунка №VО20ХQ від 27.02.2008 року сторони погодили Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок.

Судом встановлено, що за платіжними дорученнями №17330, №17331 від 15.08.2014 року на користь третьої особи - ТОВ "Оптпромцентр" були списані власні кошти позивача в сумі 34 139,80 грн. та 33 987,24 грн. відповідно. За платіжним дорученням №17332 від 15.08.2015 року на користь третьої особи - ТОВ "Оптпромцентр" списані кошти в сумі 84 892,60 грн., надані ОСОБА_3 на умовах кредиту овердрафт за збільшеним лімітом кредитування. За платіжним дорученням №17334 від 16.08.2015 року ОСОБА_3 списані власні грошові кошти позивача в сумі 8 000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються як наявними у справі звітами про дебетові та кредитні операції по рахунку №26000054300727 (том 1 а.с.35,36), так і відповідними платіжними дорученнями (том 1 а.с.39 42).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку умовам ОСОБА_4, Додатку №3 до ОСОБА_4, що призвело до помилкового висновку суду про те, що списання коштів позивача та збільшення ліміту кредитування і переказ на користь третьої особи грошових коштів відбулося поза волею позивача.

Визначальним для вирішення спору є встановлення апеляційним судом того факту, що позивач згідно умов договору мав можливість віддаленого управління рахунком, що забезпечувалось за допомогою електронного цифрового підпису позивача.

Відповідно до п.1.1 Додатку №3 до ОСОБА_4 цей додаток визначає порядок і характер робіт, необхідних для здійснення електронних платежів (отримання І виписки спеціального виду про стан рахунку (рахунків) ОСОБА_5 в ОСОБА_3 за допомогою засобів Іпіегпеї:) та за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (далі - ЕРІПП). ОСОБА_6, не зазначені у цьому додатку, визначаються поточною документацією з експлуатації цих продуктів.

Використання ОСОБА_5 ЕРІПП не виключає можливість здійснення платежів з використанням традиційних і паперових документів (п.1.2 Додатку №3 до ОСОБА_4).

ОСОБА_3 приймає до виконання електронні платежі, які пройшли без зауважень всі технологічні стадії обробки і розшифровки з використанням відкритих ключів ЕЦП ОСОБА_5.

У процесі обробки електронних документів ОСОБА_5, у тому числі здійснює, перевірку електронного підпису кожного електронного розрахункового документа та пакета в цілому (п.п.1.3, 1.4 Додатку №3 до ОСОБА_4).

ОСОБА_5 є ініціативною стороною під час проведення електронних платежів, отримання інформації про статус електронних платіжних документів, у тому числі з архіву платіжних документів ОСОБА_5 за певний період часу, отримання виписок про стан поточних рахунків (п.1.5 Додатку №3 до ОСОБА_4).

Відповідно до п.1.6 Додатку №3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 має право самостійно здійснювати перегенерацію ключів і зміну паролів, що використовуються ЕРІПП, у таких випадках:

- відразу після інсталяції;

- пошкодження ключів;

- втрата паролів;

- звільнення осіб, що мали доступ до ключів ЕЦП та (або) паролів;

- в інших випадках, коли виникає необхідність здійснення цих дій.

У разі неможливості ОСОБА_5 самостійно здійснити зміну паролів та імені доступу, що використовуються в ЕРІПП, ОСОБА_5 повинен (письмово) звернутись до ОСОБА_3 для вирішення цього питання. (п. 1.7 Додатку №3 до ОСОБА_4).

Відповідно до п.1.10 Додатку №3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 гарантує безпеку зберігання ЕЦП, виключаючи доступ сторонніх осіб.

Підчас відкриття ОСОБА_5 нових рахунків у ОСОБА_3 ОСОБА_5 повідомляє номери рахунків до відділу автоматизації. Управління відкритими рахунками здійснюється за допомогою раніше згенерованих ключів електронного підпису (п.1.17 Додатку №3 до ОСОБА_4).

Обмін інформацією між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 можливий тільки після здійснення в ОСОБА_3 процедури сертифікації ключів ЕЦП, згенерованих ОСОБА_5. Під час сертифікації відкриті ключі ЕЦП ОСОБА_5 заносяться в базу ключів ОСОБА_3 (п.3.3 Додатку №3 до ОСОБА_4).

З матеріалів справи слідує, що при укладанні ОСОБА_4 банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року позивач повідомив ОСОБА_3 один з контактних телефонів 067 508 1511 (том 1 а.с.141). Саме зазначений номер був прив'язаний до рахунку позивача №26000054300727, що позивач не заперечує (том 1 а.с.68).

На запит позивача ОСОБА_7 "Київстар" підтвердила про здійснення заміни SIM-картки на підставі заяви від 18.08.2014 року та відповідно до діючих процедур. Також у відповіді ОСОБА_7 підтвердила, що з моменту укладення з позивачем (абонентом) правочину щодо надання телекомунікаційних послуг, абонент погоджується з запропонованими ОСОБА_7 умовами отримання телекомунікаційних послуг. Зокрема, сам абонент несе відповідальність за правильне використання та зберігання SIM-картки та мобільного телефонного апарату (том 1 а.с.76).

Судом встановлено, що з використанням мобільного телефону, привязаного до рахунку позивача відповідно до ОСОБА_4, з використанням електронного цифрового підпису позивача в системі ПРИВАТ 24 створено новий аккаунт позивача та подано заявку від 15.08.2014 року (том 1 а.с.142, 143, том 2 а.с. 187).

Раніше, ще при укладанні ОСОБА_4 банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року позивач також надавав ОСОБА_3 заяву на обслуговування кредитного ліміту по рахунку №26000054300727 від 27.02.2008 року, яка скріплена електронним цифровим підписом (том 2 а.с.- 186).

У згаданих вище заявах позивача від 27.02.2008 року та від 15.08.2014 року належним чином ідентифікований ОСОБА_3 ОСОБА_5 зазначив про приєднання та погодження із умовами, викладеними в ОСОБА_6 і Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_8, що розміщені на офіційному сайті ОСОБА_8 www.privatbahk.ua.

ОСОБА_6 був доступним для позивача (сайт www.privatbank.ua викладено трьома мовами: російською, українською та англійською; мова сайту та мова документів змінюється натисканням відповідного посилання, яке розташоване у верхньому правому куті стартової сторінки) і позивач був з ними ознайомлений, про що свідчить його підпис на заявах від 27.02.2008 року та від 15.08.2014 року.

Відповідно до п. 3.1.8. ОСОБА_6 та правил Банківських послу ОСОБА_5 реєструючись в системі віддаленого доступу, мобільному додатку дає згоду на приєднання до ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг. Дії ОСОБА_5 по реєстрації в системі віддаленого доступу, мобільному додатку є акцептом ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг на банківське осблуговування. ОСОБА_9 та правила разом з Тарифами складають договір про дистанційне обслуговування ОСОБА_5.

Згідно ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як було зазначено вище, умови ОСОБА_4 банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року не позбавляли права ОСОБА_5 укладати інші договори на виконання його умов (п.п.2.1.6, 2.1.7, 2.1.25).

Отже, висновок суду про наявність правовідносин сторін лише за умовами ОСОБА_4 банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року є помилковим.

Відповідно до 3.2.1.1.16 ОСОБА_9 - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання ОСОБА_5 до «ОСОБА_9 і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), ОСОБА_5 і ОСОБА_5 допускають використання підписів ОСОБА_5 у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_3 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі ОСОБА_5 з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. З Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 ОСОБА_9 - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів ОСОБА_5, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту ОСОБА_5 повідомляє ОСОБА_5 на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 ОСОБА_9 - кредит надається в обмін на зобов'язання ОСОБА_5 щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 ОСОБА_9 Ліміт кредитування може бути змінений ОСОБА_3 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_3.

Підписавши Угоду, ОСОБА_5 висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться ОСОБА_3 в односторонньому порядку шляхом повідомлення ОСОБА_5 на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (системи клієнт-банк, інтернет клієнт - банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до 3.2.1.1.8 ОСОБА_9 проведення платежів ОСОБА_5 у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_3 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання ОСОБА_5 до "ОСОБА_9 і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт - банк. або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі.

Посилання позивача про проведення операції по збільшенню ліміту кредитування та проведення перерахувань грошових коштів відбулося у позаробочий час, у стислий термін, не є підставою для висновку про протиправну діяльність відповідача, оскільки система ПРИВАТ -24 працює у цілодобовому режимі, а для проведення банківських операцій у відповідача були наявні необхідні підстави договір, встановлення ідентифікації ОСОБА_5, його волевиявлення, підтверджене належним чином.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання - ст.610 Цивільного кодексу України). Згідно із п.4 ч.1 ст.611 цього ж кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п.1.24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного утримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 18.2 цього ж Закону передбачено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом.

Пунктом 32.3.1 вищезазначеного Закону передбачено обов'язкову наявність вини банку у здійсненні помилкового переказу, як підставу для настання відповідальності у вигляді повернення переказу за рахунок власник коштів.

Згідно з ч.3 ст.1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно із ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Із змісту наведеної норми випливає, що безпідставним є лише таке списання коштів з рахунку клієнта, яке здійснене банком за відсутності будь-якої з підстав, встановлених цією статтею (тобто, за відсутності розпорядження клієнта, рішення суду або відповідних умов в договорі банківського рахунку).

Умовами договору та статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі безпідставного списання ОСОБА_3 з рахунку клієнта коштів банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Однак, банк повинен повернути кошти клієнту лише у разі підтвердження з його боку порушення, внаслідок якого кошти були списані ОСОБА_3 з рахунку клієнта безпідставно.

Згідно з Умовами і Правилами надання банківських послуг, що є частиною договору, банк не несе відповідальності за операції, що супроводжувались авторизацією. Списання коштів з рахунку за авторизованою операцією є підтвердженням розпорядження клієнта і не може вважатись порушенням з боку банку та безпідставним списанням коштів.

Судом встановлено, що списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено на підставі його дистанційного розпорядження, що надійшло до банку з допомогою систем дистанційного обслуговування в порядку, передбаченому законодавством та умовами договору. Відповідно дії чи бездіяльності банку, як сторони договору, на проведення платежів не було, адже електронний платіж проводиться тільки з ініціативи клієнта, оскільки всі генеруючі ключі та паролі доступу до системи ПРИВАТ-24, згідно з якими можливо розпорядження рахунком знаходяться виключно у клієнта, як власника рахунку. Отже, здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним.

Більше того, платежі були проведені правильно у відповідності до вимог Інструкції НБУ за № 22 від 21.04.2004 року, і не проводити їх ОСОБА_5 не мав права, адже у відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України мав належним чином виконати передбачене договором зобов'язання.

Таким чином, оскільки обставини вчинення порушень і неправомірних дій з боку банку позивачем не доведено, вказане виключає відповідальність ОСОБА_3 згідно з умовами договору та вимогами законодавства.

Частинами першою та другою ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з вимогами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків.

Положеннями ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобовязань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний звязок, як елемент цивільного правопорушення, виражає звязок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Отже, за приписами вище наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, наявність неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Позивачем не доведено наявності неправомірності поведінки відповідача, як і того, що відповідач порушив зобов'язання за договором банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року шляхом безпідставного списання грошових коштів з рахунку позивача. Відповідно не доведено наявності безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними позивачу збитками.

Якщо ж позивачу спричинена шкода шляхом вчинення протиправного діяння сторонньою особою, яка могла скористатися його конфіденційними даними щодо доступу до банківського рахунку, відповідальність за такі дії відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України в повному обсязі покладається на особу, якою спричинено шкоду.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався з відповідною заявою до правоохоронних органів, відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1 а.с.127).

Вищевикладене дозволяє зробити висновок про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заявлених ним сум за порушення зобовязань за договором банківського рахунку №VО20ХQ від 27.02.2008 року та неправомірність задоволення судом першої інстанції заявлених вимог.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводи апеляційної скарги правомірні, обґрунтовані, судом першої інстанції надана неналежна правова оцінка обставинам справи, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апелянта, скасування оскаржуваного рішення і відмову в позові.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 року у справі № 904/2474/15 скасувати.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (юридична адреса: 45400, Волинська область, м.Нововолинськ, бул.ШевченкаАДРЕСА_1; поштова адреса: 03028, м.Київ, Стратегічне шосе, буд. 16, оф.209, код ЄДРПОУ 35671867) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1 665,98 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.М. Герасименко

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 09.12.2015 року.