Постанова № 54156414, 01.12.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 907/1068/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіКостів Т.С.

суддівЖелік М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сокирницький цеолітовий завод, м. Мукачеве вх. №01-05/5059/15 від 05.11.2015 року

на рішння господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 року

у справі № 907/1068/14

за позовом: Приватного підприємства Фірма Каменяр, с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сокирницький цеолітовий завод, м. Мукачеве

про: стягнення 160 785 грн. 05 коп., в тому числі 65 000 грн. заборгованості, 14 538 грн. 69 коп. пені, 73935 грн. інфляційних нарахувань та 7311 грн. 37 коп. три відсотки річних (позовні вимоги викладено з врахуванням заяви позивача від 26.03.2015 про зменшення позовних вимог).

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 року у справі №907/1068/14 (головуючий суддя Ремецькі О.Ф., судді Бобрик Г.Ю., Мокану В.В.) позовні вимоги Приватного підприємства Фірма Каменяр, до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сокирницький цеолітовий завод, про стягнення 160 785 грн. 05 коп., в тому числі 65 000 грн. заборгованості, 14 538 грн. 69 коп. пені, 73935 грн. інфляційних нарахувань та 7311 грн. 37 коп. три відсотки річних (позовні вимоги викладено з врахуванням заяви позивача від 26.03.2015 про зменшення позовних вимог) задоволено частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сокирницький цеолітовий завод, суму 91759,39 грн., тому числі 65000 грн. боргу, 7109,04 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 17801,86 грн. інфляційних втрат, а також 1848,49 грн. три відсотки річних, суму 5991,30 грн. у відшкодування витрат, по сплаті судового збору, а також суму 628,12 грн. у відшкодування інших витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 року у справі №907/1068/14, відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сокирницький цеолітовий завод подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається про те, що судом першої інстанції не були враховані його заперечення, зокрема, щодо невиконання позивачем своїх обовязків за договором поруки. Невиконавши у повному обсязі умови договору поставки, яким обумовлювались поставка і монтаж не конкретного обладнання, а комплексу в цілому, позивач не отримав права на повну суму коштів, а відповідач набув право на притримання. У звязку із неналежним виконанням позивачем своїх обовязків, відповідач був змушений звернутись до поручителя, який заміть позивача виконує його обовязки. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, було надано тлумачення умовам договору та вказано, що предметом договору є обладнання в робочому (придатному до експлуатації) стані, що має забезпечити кількісні та якісні показники, визначені п.2.4. та п.2.5. цього договору.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 р. у справі № 907/1068/14 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2015р. справу № 907/1068/14 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 року, у звязку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/1068/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Мирутенко О.Л..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.11.2015 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року, у звязку із перебуванням судді Мирутенко О.Л. у складі іншої судової колегії, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/1068/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Желік М.Б..

Ухвалою суду від 17.11.2015 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у ній.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року, у звязку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відрядженні, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/1068/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Дубник О.П..

Ухвалою суду від 24.11.2015 року розгляд справи відкладався на 01.12.2015 року з підстав, викладених у ній.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2015 року, у звязку із перебуванням суддів Дубник О.П. та Марка Р.І. у відпустках, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/1068/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Юрченко Я.О..

В судове засідання 01.12.2015 року представники сторін повторно не зявились причин неявки суду не повідомили.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, подане письмове заперечення позивача на апеляційну скаргу (вх. № 01-14/400/15 від 24.11.2015 року), дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, між Приватним підприємством Фірма „Каменяр, та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Сокирницький цеолітовий завод, 07.11.2013р. було укладено договір поставки за №07-11.

Згідно умов даного договору позивач зобовязався поставити обладнання для переробки цеолітової продукції згідно технічних характеристик, яке зазначене в специфікації до даного договору вартістю 1200000 грн., а відповідач зобовязався прийняти та оплатити дане обладнання в кількості і асортименті, обумовленому в п.1.1 даного договору в терміни та на умовах, які визначені п.4 договором.

Відповідно до п. 4.2.1 договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача аванс в розмірі 350000 грн. протягом 5 банківських днів від дати підписання даного Договору.

28.12.2013 р. позивач поставив відповідачу дробарку ДВУ-7, грохот ГИСЛ-42 і раму зварну на суму 760000 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №007829.

28.02.2014 р. автоперевізником ТОВ Вест-Транс були доставлені відповідачу пневмоциклон ПК-35 і п'ять конвеєрів В-500 на загальну суму 350000 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 02Ц від 26.02.2014 р.

07.04.2014р. позивач і відповідач підписали додаткову угоду до договору № 07-11, якою змінили специфікацію поставленого обладнання, у зв'язку з чим змінилася ціна даного обладнання, яка склала 1000000 грн. з ПДВ.

Згідно із видатковою накладною №РН-0000010 від 22.05.2014р., постачальник ППФ Каменяр відвантажив, а одержувач ТОВ Сокирницький цеолітовий завод отримав обладнання на 1000000 грн. в т.ч. ПДВ, а саме: дробарку ДВУ-7 в зборі, грохот ГИСЛ-42 в зборі, чотири конвеєри В-500, раму зварну та конвеєр СМД-150. Видаткова накладна на пневмоциклон ПК-35 вартістю 200000 грн. з ПДВ, який був поставлений по ТТН № 02Ц позивачем не видавалася.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач поставив відповідачу обладнання на суму 1200000 грн., яке зазначене в ТТН № 007829 від 28.12.2013р., ТТН № 02Ц від 26.02.2014р.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, скаржник відмовився підписати запропонований йому позивачем акт від 26.02.2014р. прийому-передачі обладнання по договору № 07-11 від 07.11.2013р..

Згідно із п.4.2.3 Договору, остаточний розрахунок з постачальником здійснюється в день підписання акту приймання обладнання. Оскільки постачання обладнання було завершено 28.02.2014р., що підтверджується ТТН № 02Ц від 26.02.2014р., то і акт приймання обладнання мав бути підписаний 28.02.2014р.. Скаржник відмовився від підписання акту приймання-передачі обладнання однак, така дія не відповідає змісту акту, згідно із яким лише підтверджується засвідчений ТТН та видатковими накладними факт поставки обладнання. Передбачених законом чи договором підстав для відмови у підписанні цього акту суду доведено не було.

Поставлене обладнання по Договору № 07-11, а саме: дробарка ДВУ-7, грохот ГИСЛ-42 та два конвеєри В-500 замкнутого циклу представляють собою комплектний агрегат і встановлюються на зварній рамі, а тому вони були змонтовані на виготовлені відповідачем фундаменти. Комплектне обладнання було поставлене, змонтоване, виконаний пробний пуск і заводські випробування. Після виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт між позивачем та ОСОБА_4 був підписаний акт № 1 від 08.06.2014р., який підтверджує факт виконання умов Договору № 07-11 зі сторони позивача.

12.03.2015р. відповідач повернув за відповідним актом-приймання-передачі пневмосепаратор ПК-35 (пневмоциклон) позивачу, у зв'язку з чим відпала потреба встановлювати систему пневмосепарації, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір № 07-11 від 07.11.2013р. виконаний позивачем в повному обсязі. Заперечення скаржника щодо зворотнього не були доведені у встановленому порядку належними доказами.

Скаржник перерахував позивачу 925000 грн., що не заперечувалось сторонами. Залишок заборгованості склав 65000 грн.. Як зазначено в п.4.2.3. договору №07-11 остаточний розрахунок з постачальником здійснюється в день підписання акту - приймання обладнання, але не пізніше 20.02.2014 року в сумі 180000 грн.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення 265000 грн. основного боргу були зменшені позивачем на 200000 грн. вартості повернутого пневмосепаратору ПК-35. Оскільки доказів сплати різниці 65000 грн. суду не надавалось, в цій частині суд першої інстанції підставно задовольнив позов і частково задовольнив позов у частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені внаслідок здійсненого перерахунку.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2015р. по справі №907/2 1 9/15 було розтлумачено зміст Договору N07-11 від 07.1 1.2013 р. наступним чином: предметом договору №07-1 1 від 07.11.2013р. є обладнання в робочому (придатному до експлуатації) стані, що має забезпечити кількісні та якісні показники, визначені п.2.4. та п.2.5. цього договору. Щодо покликань скаржника на помилкове тлумачення змісту договору, в світлі цього, то таке не спростовує висновків суду. Поставлене позивачем обладнання придатне до експлуатації, доказів зворотнього та незабезпечення ним визначених договором показників суду не надано.

Умовами договору поставки №07-11 від 07.11.2013р. було узгоджено порядок проведення розрахунків по оплаті вартості придбаного відповідачем товару, а також сторонами було узгоджено мету укладання договору обладнання для переробки цеолітової продукції. Комплектація обладнання визначається специфікацією, яка є невідємною частиною договору.

Пунктом 2.4 договору постачальник гарантував замовнику технічну можливість по фракційному виходу цеолітової продукції в межах проведеного контрольного помолу, а саме: фракція -1мм, фракція 1-3мм (1-4), фракція 3-8мм (4-10). У специфікацію до договору поставки постачальником було включено обладнання для забезпечення мети укладеного сторонами договору, в тому числі, пневмосепаратор ПК-35 вартістю 200000грн., який згодом був повернутий, але не у звязку із недоліками, а оскільки він виявився непотрібним у виробничому процесі для виробництва фракцій 1мм, 1-3мм, 3-8мм,. Таким чином, у скаржника відсутні підстави для притримання виконання свого зустрічного обовязку.

Статтею 673 ЦК України передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Разом з тим, ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 17.11.2015 р. у справі № 907/1068/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сокирницький цеолітовий завод, м. Мукачеве вх. №01-05/5059/15 від 05.11.2015 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 р. у справі № 907/1068/14 залишити без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 07.12.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Юрченко Я.О.