Рішення № 54155915, 09.12.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2015 р. Справа № 918/1297/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 державного гуманітарного університету

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 55 064 грн. 70 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 14-10 від 14.01.2015 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 державного гуманітарного університету про стягнення 55 064,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

14.02.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 13/3904-БО-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого позивач зобовязався поставити відповідачу імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2013 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 84 410,25 грн.

Факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року.

Відповідач свій обовязок щодо проведення розрахунків за поставлений газ виконав несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 1 655,48 грн. та інфляційних в розмірі 53 409,21 грн.

У матеріально-правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України.

Ухвалою від 19.11.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 30.11.2015 року.

Ухвалою суду від 30.11.2015 року розгляд справи відкладено на 09.12.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 13/3904-БО-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого позивач зобовязався поставити відповідачу імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що газ, поставлений за цим правочином, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання.

За змістом п. 2.1 додатку № 1 до цього договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 2.2 вказаного додатку обсяг газу, визначений згідно з пунктом 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Згідно з п. 4.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За п. 10.1 цього договору останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж за 14 днів (пять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині поставки газу до 31.12.2013 року включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем протягом січня квітня 2013 року та жовтня грудня 2013 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 84 410,25 грн. Вказаний факт підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 17 882,42 грн., від 28.02.2013 року на суму 14 903,57 грн., від 31.03.2013 року на суму 16 507,22 грн., від 30.04.2013 року на суму 6 200,11 грн., від 31.10.2013 року на суму 7 327,88 грн., від 30.11.2013 року на суму 9 291,78 грн. та від 31.12.2013 року на суму 12 297,27 грн.

У зв'язку з неналежними виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області, судовим рішенням якого у справі № 918/1439/14 від 03.11.2014 року, залишеним без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 державного гуманітарного університету на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 84 410,25 грн. основного боргу, 5 990,45 грн. пені, 10 569,96 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2 992,17 грн., а також 2 079,26 грн. судового збору.

Зважаючи, що основний борг відповідачем своєчасно погашений не був, позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 1 655,48 грн. та інфляційних в розмірі 53 409,21 грн.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір перших становить 1 859,33 грн. (при заявленому - 1 655,48 грн.), других - 47 438,57 грн. (при заявленому - 53 409,21 грн.) (розрахунок додається). Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а інфляційні - частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 державного гуманітарного університету (вул. С. Бандери,12, Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25736989) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 1 655,48 грн. 3% річних, 47 438,57 грн. інфляційних та 1 085,97 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 5 970,64 грн. інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.