Рішення № 54155785, 02.12.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 915/1815/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 комунального підприємства Миколаївводоканал, вул. Чигрина, 161, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 31448144)

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54002 (код ЄДРПОУ 30083966)

про стягнення штрафних санкцій у сумі 110 876, 46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 696/36 від 21.05.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 09-01/76 від 28.10.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство Миколаївводоканал звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль про стягнення суми нарахованої пені в розмірі 110 876, 46 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.11.2015 року.

В судовому засіданні 18.11.2015 року оголошувалась перерва до 02.12.2015 року.

В судовому засіданні 02.12.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між міським комунальним підприємством Миколаївводоканал (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль (далі - відповідач) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод № А/2671 від 01.01.2009 року (далі - договір). Термін дії договору було пролонговано додатковими угодами № А/2671 від 10.12.2009 року, № 1 від 29.12.2009 року; № 2 від 05.07.2011 року та № 3 від 27.12.2012 року.

Відповідно до п. 3.1.2 договору зняття показань з засобів обліку здійснювалось відповідачем щомісячно. Звіти про обсяги фактично отриманих відповідачем послуг надавались ним позивачу у письмовому вигляді. Між позивачем та відповідачем підписувались акти приймання-передачі наданих послуг.

За отримані послуги за період з 20.10.2014 року по 20.08.2015 року відповідачем для сплати були отримані рахунки-фактури.

Відповідачем не виконувались вимоги договору щодо своєчасної сплати за отримані послуги, у звязку з чим позивачем застосовувались приписи ст. 3.2.3 договору та оплата за надані послуги, що надходили від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховувалось позивачем в погашення боргу. Позивачем у звязку з несвоєчасною сплатою відповідачем сум за отримані послуги нараховувалась пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 629 ЦК України та умовами договору.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (арк. 59-60). В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

Відповідач здійснив повну оплату вартості наданих позивачем в період з листопада 2014 року по серпень 2015 року включно послуг з незначним простроченням, що підтверджується позивачем в його розрахунку, внаслідок чого останнім було нараховано суму пені в розмірі 110 876, 46 грн.

Відповідач виконав контррозрахунок вимог позивача та зазначає, що сума пені складає 110 610, 69 грн., яка виникла з незалежних від відповідача обставин, оскільки останній був фінансово неспроможний своєчасно розраховуватись за спожиті послуги в звязку з несвоєчасними розрахунками споживачів теплової та електричної енергії з відповідачем, внаслідок чого перед ним виникла заборгованість в розмірі 59 093 318, 84 грн.

Крім того, левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» вповноваженим банком відразу ж перераховується до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як плата за природний газ, а відповідачу перераховується лише залишок від зазначених коштів, за рахунок яких останній має змогу гасити борги.

Відповідачем також було подано суду клопотання про зменшення розміру пені, в якому відповідач просив суд зменшити розмір пені на 90 % (арк. 69-72).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 комунальним підприємством Миколаївводоканал (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль (далі - відповідач) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод № А/2671 від 01.01.2009 (далі - договір) (арк. 10-16). Термін дії договору було пролонговано додатковими угодами № А/2671 від 10.12.2009 року, № 1 від 29.12.2009 року; № 2 від 05.07.2011 року та № 3 від 27.12.2012 року (арк. 17-20).

Відповідно до п. 10.1 в редакції Додаткової угоди № 3 до договору цей договір укладається до 31 грудня 2013 р. і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Договір та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів розірвання договору суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення;

Відповідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим договором виробник зобовязується надати споживачу послуги з постачання питної води. Точку передачі та приймати від нього стічні води у систему каналізації в точці приймання відповідно до умов цього договору, а споживач зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому виробником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і скидання стічних вод до комунальної каналізації.

Сторони з усіх питань, що виникають з даного договору, зобовязалися керуватися Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «»Про житлово-комунальні послуги», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Правилами користування системами комунального водопостання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за № 190 від 27.06.2008 року зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/1562 (далі за текстом Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованому в Міністерстві юстиції 26.04.2004 за 403/6691 (далі за текстом Правила приймання), Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, затвердженими рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 23.01.2003 (далі за текстом Місцеві правила приймання) та іншими нормативними актами, на підставі яких здійснюється питне водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору зняття показань з лічильника (-ків) (як Споживача, так і Субспоживача) здійснюється споживачем щомісячно. Звіти про обсяги фактично отриманих споживачем послуг із зазначенням обсягу послуг спожитих кожним із субспоживачів окремо, направляється споживачем виробнику у письмовому вигляді не пізніше 23 числа розрахункового місяця і є підставою для здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору для оплати за поставлену воду та приймання стічних вод виробник щомісячно направляє споживачу рахунок у паперовому вигляді або споживач самостійно сплачує за послуги. Вартість спожитих послуг визначається виходячи з кількості спожитих послуг, визначеної згідно договору і діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору виробник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору у платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання послуг з водопостачання та водовідведення, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на послуги з водопостачання і суми, яка належить до сплати за надані послуги.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виробника до останнього числа поточного календарного місяця, виходячи з обсягу фактично спожитих послуг за період з 20 числа попереднього по 20 число поточного календарних місяців та діючих тарифів. За згодою виробника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу за цим договором, оплата за надані послуги, що надходять від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується виробником в погашення боргу.

Відповідно до п. 3.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у рахунку, споживач зобовязаний у триденний термін з дня отримання рахунку письмово повідомити про це виробника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту звіряння взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 4.3.5 Договору споживач зобовязаний своєчасно, у встановлені цим договором строки, сплачувати вартість наданих йому виробником послуг.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3.1.2 договору зняття показань з засобів обліку здійснювалось відповідачем щомісячно. Звіти про обсяги фактично отриманих відповідачем послуг надавались ним позивачу у письмовому вигляді. Між позивачем та відповідачем підписувались акти приймання-передачі наданих послуг.

За надані послуги за період з 20.10.2014 року по 20.08.2015 року відповідачем для сплати отримані рахунки-фактури (арк. 21-30) на загальну суму 1 617 531, 25 грн., а саме:

- № В-8412/0041 від 11.2014 на суму 387 928, 12 грн.;

- № В-8412/0041 від 12.2014 на суму 217 602, 36 грн.;

- № В-8412/0041 від 01.2015 на суму 215 258, 30 грн.;

- № В-8412/0041 від 02.2015 на суму 206 051, 76 грн.;

- № В-8412/0041 від 03.2015 на суму 180 783, 85 грн.;

- № В-8412/0041 від 04.2015 на суму 218 022, 13 грн.;

- № В-8412/0041 від 05.2015 на суму 36 303, 00 грн.;

- № В-8412/0041 від 06.2015 на суму 75 817, 49 грн.;

- № В-8412/0041 від 07.2015 на суму 55 970, 08 грн.;

- № В-8412/0041 від 08.2015 на суму 23 794, 16 грн.

Позивачем проведено оплату за надані послуги в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1 624 030 грн. (арк. 31-40), а саме:

- № 5968 від 28.11.2014 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 5991 від 01.12.2014 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 6012 від 02.12.2014 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 6024 від 03.12.2014 на суму 99 928, 12 грн.;

- № 6531 від 29.12.2014 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 6560 від 30.12.2014 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 35 від 06.01.2015 на суму 19 602, 36 грн.;

- № 303 від 29.01.2015 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 324 від 30.01.2015 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 328 від 02.02.2015 на суму 17 258, 30 грн.;

- № 722 від 02.03.2015 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 799 від 03.03.2015 на суму 99 000, 00 грн.;

- № 882 від 04.03.2015 на суму 8 051, 76 грн.;

- № 483 від 26.06.2015 на суму 218 022, 13 грн.;

- № 513 від 27.08.2015 на суму 55 970, 08 грн.;

- № 665 від 08.09.2015 на суму 180 783, 85 грн.;

- № 964 від 23.09.2015 на суму 6 498, 75 грн.;

- № 965 від 23.09.2015 на суму 23 794, 16 грн.;

- № 966 від 23.09.2015 на суму 36 303, 00 грн.;

- № 967 від 23.09.2015 на суму 75 817, 49 грн.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неналежне виконання відповідачем зобовязання щодо своєчасної оплати рахунків з послуг на водопостачання та водовідведення і стало підставою для нарахування пені та звернення позивача до суду із позовом

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, споживач сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Позивачем здійснено нарахування пені у звязку з несвоєчасною сплатою сум за отримані послуги в сумі 110 876, 46 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 48-49).

Відповідачем подано суду контррозрахунок пені. Згідно розрахунку відповідача розмір пені за вказаний період становить 110 610, 69 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений відповідачем, наявний в матеріалах справи (арк. 61-65).

Перевіривши розрахунки розміру пені, здійснені сторонами, судом встановлено, що нарахування пені правильно здійснено відповідачем, відповідно до умов договору та вимог законодавства, період нарахування визначено правильно. Розрахунок пені здійснено по кожному окремому зобовязанню, в межах шестимісячного строку, враховуючи граничні строки оплати заборгованості та здійснені оплати заборгованості. Розрахунок пені здійснено відповідачем арифметично правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 6). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 110 610, 69 грн., яка є підставною. В частині пені в сумі 265, 77 грн. слід відмовити у звязку з безпідставністю.

При вирішенні спору судом також враховано клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % (арк. 69-72).

Представник відповідача клопотання про зменшення розміру пені в судовому засіданні 02.12.2015 року підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано тим, що:

- Товариство є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва;

- відповідно до статуту Товариства, його єдиним акціонером є держава (100% акцій) (арк. 79-81);

- основною метою та предметом діяльності Товариства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва, а також виробництво та постачання електричної енергії до Державного підприємства «Енергоринок»;

- Товариство забезпечує тепловою енергією більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва. Основними споживачами теплової енергії, яку виробляє Товариство, є споживачі категорії «населення», бюджетні установи та організації, які знаходяться в місті Миколаєві, що підтверджується Довідкою про кількість споживачів теплової енергії станом на 01.11.2015 року (арк. 74);

- однією з причин порушення з боку Товариства зобов'язання щодо своєчасних розрахунків за надані послуги є непогашення споживачами теплової енергії всіх категорій боргу за поставлену теплову енергію.

Так, станом на 01.11.2015 року заборгованість споживачів теплової енергії перед Товариством складає 29 319 015,10 грн., левова частка якої - це заборгованість населення, а саме 25 845 625,99 грн. - фізичні особи та 479 847,44 грн. - ЖБК та ОСББ. До того ж, заборгованість бюджетних установ та організацій складає 1 744 811,99 грн., а заборгованість інших споживачів - 1 248 729,68 грн., що підтверджується Довідкою по заборгованості фізичних та юридичних осіб споживачів теплової енергії станом на 01.11.2015 року (арк. 73);

- наслідком порушення зобов'язання щодо своєчасних розрахунків за спожитий природний газ є також непогашення Державним підприємством «Енергоринок» заборгованості за відпущену по договору №495/02 від 28.04.2001 року ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» до ОРЕ електроенергію. Відповідно до акту звірки розрахунків від 21.10.2015 року, станом на 01.10.2015 року заборгованість Державного підприємства «Енергоринок» перед Товариством складає 29 774 303,74 грн. (арк. 75).

- за даними звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 р. ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» зазнало збитку від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 17 773 000,00 грн. та непокритий збиток минулих років, за балансом на 30.09.2015 р., складає 42 765 000,00 грн. при тому, що статутний капітал становить 62 513 000,00 грн. (арк. 76-78). Отже, у тричі власний капітал менший за статутний, що свідчить про реальну загрозу банкрутства ПАТ «Миколаївська ТЕЦ»;

- відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», всі надходження на спеціальний рахунок Товариства, відкритий у вповноваженому банку для плати за теплову енергію від споживачів, розподіляються і першочергово перераховуються в частині вартості природного газу на спеціальний рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а вже потім в частині виробництва, транспортування та постачання теплової енергії без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок Товариства.

Тобто, левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як плата за природний газ, а Товариству перераховується лише залишок від зазначених коштів, за рахунок яких останнє має змогу гасити борги.

- у випадку сплати суми пені в повному обсязі зачіпаються не лише майнові інтереси ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії теплових мереж, необхідної для належного постачання теплової енергії, ліквідації аварійних ситуацій тощо;

- сплата заборгованості бюджетними установами та організаціями залежить від реального фінансування в рамках бюджету Держави на відповідний рік, а всі надходження на рахунок ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» першочергово направляються на оплату поточної заборгованості за спожитий природний газ;

- на момент подачі позовної заяви Товариство повністю виконало свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг, що підтверджується в розрахунках МКП «Миколаївводоканал». Порушення зобов'язання ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» за згаданим договором не потягло збитків для МКП «Миколаївводоканал».

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015 року проти зменшення розміру пені заперечив в повному обсязі та просив суд в задоволенні клопотання відмовити. Позивачем подано суду письмові заперечення на клопотання про зменшення розміру пені (арк. 90-91). В обґрунтування заперечень зазначено, що:

- МКП "Миколаївводоканал" створено Миколаївською міською радою для задоволення потреб територіальної громади міста централізованим водопостачання та водовідведення. Левова частка користувачів послуг є населення міста Миколаєва, яке не взмозі у теперішніх складних фінансових умовах сплачувати у повному обсязі отримані послуги;

- заборгованість населення перед МКП "Миколаївводоканал" щомісячно у період січень-вересень 2015 року коливається з 36 627 000 грн. до 40 423 700 грн. Крім населення підприємство також потерпає від несвоєчасної плати іншими споживачами за отримані послуги, що коливається з 5 162 900 грн. у січні 2015 року та 1 620 700 грн. станом на 01.09.2015 року. Одним з таких боржників є ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль";

- однією із важливих складових по сплатам МКП "Миколаївводоканал"є сплати за отриману електроенергію. У зв'язку з відсутністю коштів МКП "Миколаївводоканал" порушує терміни договору, укладеному з постачальником електричної енергії ПАТ "Миколаївобленерго". Як результат несвоєчасної сплати МКП "Миколаївводоканал" нараховується пеня, 3% річних та інфляція, які МКП "Миколаївводоканал" сплачує у добровільному порядку, згідно актів звіряння. Так за несвоєчасну сплату підприємству у січні 2015 року нарахована пеня у сумі 2 137 969, 81 грн., 3% річних 421 386, 45 грн, інфляція 653 612, 10 грн. У вересні 2015 року: пеня 1 558 127, 90 грн., 3% річних 439 954, 49 грн., інфляція 787 390, 78 грн., що підтверджується актами звіряння за період з грудня 2014 року по 01.09.2015 року та квитанцією по сплаті заборгованості та штрафних санкцій (арк. 92-103).

Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, судом враховано негативний майновий стан обох сторін, наявність значної заборгованості перед контрагентами, наявність кредиторської заборгованості, яка виникає внаслідок несплати населенням та бюджетними установами коштів за надані послуги, що спричиняє неналежне виконання взятих сторонами на себе зобовязань, а також те, що відповідач не ухиляється від сплати отриманих ним послуг (в даній справі сума основного боргу сплачена відповідачем повністю), крім того, прострочка платежів по більшості платежів не є значною (до 30 днів). Враховуючи загальні принципи цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), суд дійшов висновку про можливість та наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки (пені) на 50 %.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 55 305, 35 грн. (110 610, 69 грн. х 50 %).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55 305, 35 грн. пені. Відмовити в позові в частині стягнення 55 571, 11 грн. (265, 77 грн. пені у звязку з безпідставністю та 55 305, 34 грн. пені у звязку зі зменшенням її розміру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 659, 16 грн. судового збору.

Судовий збір в розмірі 4 грн. слід покласти на позивача у звязку з відмовою в позові в частині стягнення 265, 77 грн. пені.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54002 (код ЄДРПОУ 30083966) на користь позивача ОСОБА_1 комунального підприємства Миколаївводоканал, вул. Чигрина, 161, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 31448144):

- 55 305, 35 грн. (пятдесят пять тисяч триста пять грн. 35 коп.) пені;

- 1 659, 16 грн. (одна тисяча шістсот пятдесят девять грн. 16 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення 55 571, 11 грн. (пятдесят пять тисяч пятсот сімдесят одна грн. 11 коп.) пені.

Судовий збір в розмірі 4, 00 грн. (чотири грн. 00 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 07.12.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш