Рішення № 54155456, 01.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/5161/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про стягнення 36 840,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гайдамащук О.В. (представник за довіреністю №15/197 від 16.04.2015р.);

від відповідача: Мельніченко О.Д. (представник за довіреністю від 10.11.2015р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 36 840,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, він проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягає оцінена шкода. Відповідно до проведеного в справі судового експертного дослідження, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, складає 19 114,39 грн., а відповідачем вже проведено на рахунок позивача сплату страхового відшкодування в розмірі 24 172,80 грн. У зв'язку з цим, на думку відповідача, в позові слід відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/5161/15-г, розгляд призначено на 07.04.2015р.

Крім того, судом ухвалено направлено запит від 06.03.2015р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації щодо полісу №АІ/6739530.

19.03.2015р. до суду надійшла відповідь від Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/8003 від 17.03.2015р., яка містить інформацію щодо страхового полісу №АІ/6739530.

В судовому засіданні 07.04.2015р. в справі було оголошено перерву до 21.04.2015р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.04.2015р. в справі №910/5161/15-г призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та зупинено провадження у справі на час проведення судової автотоварознавчої експертизи.

12.11.2015р. до Господарського суду міста Києва від експертної установи надійшов супровідний лист разом з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №8417/15-54 від 09.11.2015р. та матеріалами справи №910/5161/15-г.

Ухвалою від 17.11.2015р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 01.12.2015р.

В судовому засіданні 01 грудня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (страховик за Договором страхування) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (надалі також - страхувальник) 12.11.2013р. було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню, зокрема, автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

17.09.2014р. на вул. Пушкінській, 48 в м. Харкові, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Lexus RX300», реєстраційний номер НОМЕР_2, не витримала безпечну дисмтанцію, чим порушила п. 13.1. ПДР України та допустила зіткнення з застрахованим автомобілем, під керуванням ОСОБА_4., в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_4 керував автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, посвідчення водія НОМЕР_4 та подорожнього листа від 17.09.2014р.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 31.10.2014р. ОСОБА_3, за здійснення вказаного ДТП, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою №BS-0000385 від 22.09.2014р., складеним Приватним підприємством «БС-Сервіс», вартість ремонту автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 36 840,00 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №2300057718 від 13.10.2014р. і розрахунку до них, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 36 840,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 36 840,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №0046518 від 14.10.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 36 840,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «Lexus RX300», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі Полісу №АІ/6739530.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що відповідно до п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду.

Відповідно до наданого позивачем Звіту про визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ №700 від 24.12.2014р., складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 43 418,38 грн.

Зазначеним звітом не вказано чи враховано коефіцієнт фізичного зносу (Кз) деталей автомобіля під час визначення вартість відновлювального ремонту, оскільки формула за якою експертом визначено цю вартість, а саме Свр=Ср+См+Сс, не вираховано Кз.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Задля встановлення достовірності зазначеної позивачем суми матеріального збитку, в справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз.

Судовим експертом Береговим С.В. до суду було надіслано Висновок експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи №8417/15-54 від 09.11.2015р., з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахування коефіцієнту фізичного зносу, складає 19 114,39 грн.

Таким чином, відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судом визнається, що розмір обґрунтованого оціненого страхового відшкодування, який підлягає до стягнення з відповідача, складає 19 114,39 грн.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АІ/6739530 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 19 114,39 грн. = 19 114,39 грн. (визначена Висновком експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи №8417/15-54 від 09.11.2015р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу) - 0,00 (франшиза відповідача).

Як встановлено судом, під час перебування справи в провадженні (як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано дану позовну заяву до суду поштою 02.03.2015р., про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті), відповідачем було самостійно добровільно сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 24 172,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №170783.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування вже після звернення позивача до суду, то провадження в справі, в частині стягнення суми в розмірі 19 114,39 грн., яка визнана судом обґрунтованою, підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 17 725,61 грн. є необґрунтованими, з урахуванням викладених вище обставин, та задоволенню не підлягають.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сплачена відповідачем сума страхового відшкодування в розмірі 24 172,80 грн. є більшою від визнаної судом обґрунтованою (19 114,39 грн.), а тому переплата суми страхового відшкодування на суму в розмірі 5 058,41 грн., за правом відповідача, може бути повернута останнім в порядку передбаченому нормами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/5161/15-г вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 19 114,39 грн. підлягають припиненню, а в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір позивача у розмірі 947,93 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на проведення відповідачем розрахунків по основному зобов'язанню вже після звернення позивача до суду з даним позовом, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Окрім того, відповідач просив суд вирішити питання щодо розподілу понесених ним судових витрат на оплату вартості судової експертизи в розмірі 3 840,00 грн., сплачених згідно платіжного доручення №180085 від 17.06.2015р. (копія в справі).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що провадження в справі №910/5161/15-г щодо позовних вимог, в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 19 114,39 грн., припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто позовні вимоги в цій частині визнані судом обґрунтованими, то витрати відповідача на оплату вартості судової експертизи в розмірі 3 840,00 грн. покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі №910/5161/15-г в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суми страхового відшкодування в розмірі 19 114,39 грн. припинити.

2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25) витрати по сплаті судового збору в розмірі 947,93 грн. (дев'ятсот сорок сім гривень 93 копійки).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015р.

Суддя С.М. Морозов