Рішення № 54155425, 30.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/27931/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Комунального підприємства "Фармація" про стягнення 31337,67 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Перелигіна О.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Сопрунець О.М. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Фармація" про стягнення 36821,94 грн. заборгованості, з якої: 20635,72 грн. - основний борг, 10268,17 грн. - пеня, 425,85 грн. - 3% річних та 5492,20 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №420009/1юр від 12.03.2015 позивач поставив Комунальному підприємству "Фармація" теплову енергію, проте відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2015 порушено провадження у справі №910/27931/15 та призначено до розгляду на 30.11.2015.

30.11.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що ТОВ "Євро-Реконструкція" не вчинило дій, необхідних для виконання обов'язку відповідачем, в частині оплати наданих послуг, зокрема, не надало КП "Фармація" рахунки на оплату. Крім того, відповідач наголосив на тому, що спірний договір не містить розміру пені, а тому вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій.

Також, 30.11.2015 відповідач подав ряд клопотань, а саме:

- про здійснення розгляду справи у закритому судовому процесі;

- про витребування інформації щодо методики і нормативів розрахунку обсягів та вартості наданих послуг в спірний період; докази того, що такі послуги надавались позивачем відповідачу та документи, що підтверджують правильність розрахунку обсягів споживання тепла та гарячої води (температурний графік теплової мережі, журнал обліку споживання теплової енергії - документ з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками, тощо) у спірний період.

Позивач 30.11.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 31337,67 грн. заборгованості, з якої: 15185,37 грн. - основний борг, 10268,17 грн. - пеня, 391,93 грн. - 3% річних та 5492,20 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

За результатом розгляду в засіданні господарського суду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 31337,67 грн.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в засіданні господарського суду 30.11.2015 позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданої ним заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У свою чергу представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (виконавець) та Комунальним підприємством «Фармація» (споживач) було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №420009/1юр (надалі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1 договору).

За умовами п.п. 2, 3 договору суб'єкт користування послугами - орендар нежитлового приміщення по вул. Возз'єднання, 6; опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення - 272,80 кв.м.

Відповідно до п. 5 договору тарифи на послуги (з врахуванням ПДВ) на дату укладання договору становлять: з централізованого опалення - 808,66 грн. за гігакалорію; з централізованого постачання гарячої води - 44,15 грн. за куб.м.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 (п. 7 договору).

Пунктом 9 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 23 договору у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів.

Цей договір укладається на строк до 12 березня 2016 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року (п.п 31, 32 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", в період з вересня 2014 року по серпень 2015 року включно, поставило відповідачу, а останній отримав теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 20635,72 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку Комунального підприємства «Фармація» претензій та повідомлень в порядку п. 23 договору, щодо порушення позивачем свого обов'язку з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, сплативши лише 5450,35 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 15185,37 грн.

Згідно зі ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною третьої статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, чинним законодавством України сторонам надана можливість домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Комунальне підприємство «Фармація», користуючись правом, наданим їм ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України погодили, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення, п. 32 договору свідчить про поширення дії Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №420009/1юр від 12.03.2015 на правовідносини, що виникли раніше, а саме з 01.07.2014.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань з поставки теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджені матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 15185,37 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, на підставі вищевказаної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 391,93 грн. період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року включно, а також інфляційні втрати у розмірі 5492,20 грн. за період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року включно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з Комунального підприємства «Фармація» 10268,17 грн. пені за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року включно.

Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 14 Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №420009/1юр від 12.03.2015 визначено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, ---- відсотків.

Як роз'яснено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10268,17 грн. пені не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги в заявленому позивачем розмірі, а його доводи щодо не направлення позивачем рахунків-фактур, суд не приймає до уваги оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Фармація" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 38-Б; код ЄДРПОУ 05415852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20; код ЄДРПОУ 37739041) 15185 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 37 коп. заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, 391 (триста дев'яносто одну) грн. 93 коп. 3% річних, 5492 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Суддя О.А. Грєхова