Рішення № 54155163, 30.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2015 Справа №905/2431/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 14360570,

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Червона Україна Першотравневого району Донецької області, ідентифікаційний номер 20013197412,

про стягнення 20 787,04 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Червона Україна Першотравневого району Донецької області, про стягнення заборгованості за кредитним договором №MRC136 від 27.10.2005р., в розмірі 20 787,04 грн., в тому числі 4970,33грн. заборгованості за кредитом, 7948,99 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7867,72 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

З дотриманням приписів ст.2 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2431/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 30.09.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2431/15.

В подальшому розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського рахунку №MRC136 від 27.10.2005р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір №MRC136 від 27.10.2005р. з додатком №7 від 18.12.2006р. до нього; претензію №51028MRC0O930 від 04.06.2014р.; оригінал акту звірки.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.526, 527, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст.3, 32, 15, 107 Цивільного процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 15, 49, 54 57, 64 Господарського процесуального кодексу України.

12.11.2015р. представником позивача подано клопотання №б/н від 11.11.2015р., яким до матеріалів справи долучено банківські виписки з рахунку відповідача, розрахунок заборгованості за договором №MRC136 від 25.06.2009р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом ФОП ОСОБА_1, станом на 06.04.2015р., довідка про стан заборгованості, довідка про розміри встановлених кредитних лімітів, у копіях: витяг з сайту Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача».

Документи долучено до матеріалів справи.

27.11.2015р. від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н б/д, в якому останній просить провести судове засідання, призначене на 30.11.2015р. без його участі у звязку з неможливістю явки. До клопотання долучено у копіях: виписка з Приват 24 по клієнту ФОП ОСОБА_1; банківські виписки.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 30.11.2015р. не зявився.

Представник відповідача у судове засідання 30.11.2015р. не зявився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, суд задовольняє клопотання позивача №б/н б/д про розгляд справи без участі його представника.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4 2, 4 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.10.2005р. року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі банк або позивач) та Фізичною особою підприємцем, ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) був укладений договір банківського рахунку (далі договір) №MRC136.

Згідно з п.1.1 Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток №7 від 18.12.2006р. до договору банківського рахунку №MRC136 від 27.10.2005р.), банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтне обслуговування клієнта на підставі анкети заяви на встановлення офердрафтного кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта №26055054001553, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 цього додатку шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п.1.3 регламенту, на момент підписання цього додатку до даного договору ліміт складає 2 500,00 грн. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до даного договору, здійснюється банком у термін по 17.12.2007р. (п.1.3 регламенту).

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, що міститься у матеріалах справи, розмір ліміту змінювався.

Відповідно до п.1.4 регламенту, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно п.1.3, з періодом безперервного користування кредитом не більш 30 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на картковому рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно з п.1.5 регламенту, клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно з п.п.3.1 3.3 цього додатка до чинного договору. Так, з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 (п.4.1.1 додатку 7 від 18.12.2006р.): при користуванні кредитом протягом 1 3 днів 18%, протягом 4 7 днів 21%, протягом 8 15 днів 23%, протягом 16 30 днів 26%. Відсотки, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (п.3.3 регламенту).

За відомостями, що містить виписка з Приват 24 по клієнту ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) від 05.06.20114р., у звязку з різкими змінами вартості ресурсів на міжбанківському ринку з 01.07.2014р. змінено процентні ставки за користування кредитним лімітом на рахунку і гарантованими платежами, а саме: кредитний ліміт на рахунку: ставка при непогашенні боргу в пільговий період 36%; ставка при простроченні більше 90 днів після пільгового періоду 56% (нараховується з 91 го дня прострочки); гарантовані платежі: ставка протягом 30 днів після дати виконання гарантованого платежу при відсутності власних коштів на рахунку в дату виконання платежу 36%; ставка при простроченні більше 31 дня після пільгового періоду 56% (без змін).

За змістом п.4.2.6 регламенту, у випадку повного погашення кредиту виникнення на картковому рахунку нульового дебетового сальдо при закритті операційного дня, починаючи з наступного дня клієнту надається кредит зі сплатою відсотків за цей день по процентній ставці інтервалу « 1 3 дня», і з цього дня починається відлік наступного періоду безперервного користування кредитом.

Виходячи зі змісту п.5.1 регламенту, при порушенні клієнтом якого небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені штрафів за цим додатком до даного договору установлюються сторонами тривалістю 5 років (п.п.5.3, 5.4 регламенту).

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони повязані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.345 346 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №MRC136 від 27.10.2005р. позивачем здійснювалось кредитування рахунку відповідача. Проте, починаючи з 23.05.2007р., дебетове сальдо на вказаному рахунку клієнтом обнулено не було, у звязку з чим в подальшому банком нараховувались відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою встановленою на час нарахування.

З огляду на неналежне виконання клієнтом взятих на себе зобов'язань, банк звернувся до клієнта з претензією №51028MRC0O930 від 04.06.2014р., в якій повідомив про наявність станом на 04.06.2014р. заборгованості в сумі 18 596,57грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 970,33 грн., заборгованості за відсотками в сумі 7 400,99 грн. та пені в сумі 6 225,25 грн., яку просив негайно погасити. Зазначена претензія залишена клієнтом без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи №905/2431/15 не надано.

Як зазначає позивач, станом на 06.04.2015р. у клієнта наявна заборгованість за кредитом в сумі 4 970,33 грн. та по процентам за користування кредитом в сумі 7 948,99грн. На вимогу суду позивачем до матеріалів справи №905/2431/15 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з рахунків позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які підтверджують наявність заборгованості у вищевказаних сумах.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4 970,33грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7 948,99 грн. є правомірними та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м.Торез, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на дату винесення рішення дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., однак вона не скасована і не визнана незаконною.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м.Торез є загальновідомим фактом.

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Торез.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.

У звязку з чим до стягнення підлягає пеня в розмірі 6 050,11 грн. за період з 28.10.2005р. по 13.04.2014р.

Відповідно до ст.49 Господарського кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 266, 267, 525, 526, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 21 22, 28, 33 34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційній банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Червона Україна Донецької області, про стягнення заборгованості за кредитним договором №MRC135 від 27.10.2005р. в розмірі 20787,04грн., в тому числі: 4970,33 грн. заборгованості за кредитом, 7 948,99 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 867,72 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (87420, Донецька обл., Першотравневий р н, с.Червона Україна, вул.Леніна, буд.49, ідентифікаційний номер 20013197412, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за договором №MRC136 від 27.10.2005р. в розмірі 18969,43 грн., у тому числі: 4 970,33 грн. заборгованості за кредитом; 7 948,99 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 6 050,11 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1111,49 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.В судовому засіданні 30.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2015р.

Суддя О.В. Кротінова