Рішення № 54155076, 24.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.2015 Справа № 922/4695/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Шамсетдінові М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Київ в особі Структурної одиниці «Старобешівська ТЕС», м.Миколаївка, м.Слов’янськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммонтаж-21», м.Слов’янськ

про стягнення заборгованості в розмірі 16 598,20грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго», м.Київ в особі Структурної одиниці «Старобешівська ТЕС», м.Миколаївка, м.Слов’янськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммонтаж-21», м.Слов’янськ про стягнення заборгованості в розмірі 16598,20грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм житла згідно Договору №889 від 05.12.2013р., у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 13248,00грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 339,73грн., інфляційних у розмірі 3010,47грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

05 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроммонтаж-21» (Замовник) укладено Договір найму №889 (далі-Договір), згідно умов якого виконавець надає замовнику послуги з проживання у готелі (гуртожитку) Старобешівської ТЕС, а замовник сплачує вартість проживання у порядку, передбаченим даним договором.

Відповідно до умов п.1.2 договору, кількість місць для проживання, відповідно до списків персоналу замовника, складає орієнтовно 13 од.

Об’єкти, передбачені п.1.1 договору, розташовані в смт.Новий Світ, Старобешівського району, Донецької області (п.1.3. договору).

Згідно приписів п.2.1 договору, розмір плати за проживання у готелі (гуртожиток) складає 38,40 грн. у добу з одного мешканця.

Ціна договору, на момент його укладення, орієнтовно складає 13000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 2166,67 грн.

Оплата за проживання у готелі (гуртожиток) проводиться замовником щомісяця на підставі акту про надання послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом семи календарних днів з моменту отримання рахунку виконавця (п.2.3 договору).

Відповідно до умов п.3.1 договору, замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості проживання, а також забезпечувати додержання свого персоналу установлених правил проживання у готелі (гуртожиток).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

Позивачем на адресу відповідача направлялись рахунку для оплати отриманих послуг, акти звіряння взаємних розрахунків, однак відповідачем до теперішнього часу оплати не було.

Таким чином відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором №889 від 05.12.2013р. у зв’язку з чим заборгованість замовника перед виконавцем склала 13 248,00грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Вимогами частини 3 ст.815 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог передбачених ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 2.3 договору.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 13248,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3010,47грн. та 3% річних в сумі 339,73грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 3010,47грн., 3% річних в сумі 339,73грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги позовної заяви.

Відповідно до вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених статей 6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 810, 811, 813, 815, 820, 821 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Київ в особі Структурної одиниці «Старобешівська ТЕС», м.Миколаївка, м.Слов’янськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммонтаж-21», м.Слов’янськ про стягнення заборгованості в розмірі 16598,20грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроммонтаж-21», м.Слов’янськ (84333, Донецька область, м.Слов’янськ, вул. Л.Толстого, 20/12, код ЄДРПОУ 35957544) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Київ (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 34А, код ЄДРПОУ 23343582) заборгованість в сумі 13248,00грн., 3% річних в сумі 339,73грн., інфляційні у розмірі 3010,47грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.11.2015р.

Суддя С.В. Тоцький