Рішення № 54154905, 08.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.15р. Справа № 904/9407/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область

до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 45 898 грн. 39 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник. довіреність № 28 від 04.04.2014 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 45 898 грн. 39 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №КЗГО/72-15П від 03.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 17.11.2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року, в звязку з неявкою представника відповідача, для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 08.12.2015р.

08.12.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. (а.с.47)

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (постачальник - позивач) та приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець-відповідач) було укладено договір на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №КЗГО/72-15П від 03.03.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали ТМЦ (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором. (а.с.9-13)

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невідємною частиною.

Постачання ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в специфікаціях. Постачальник зобовязується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2000 року. (п. 3.1. договору)

Відповідно до п. 3.4 договору, право власності на ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця від дати постачання ресурсів.

Постачання ресурсів здійснюються за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки. Збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника повязані з поставкою ресурсів. (п.4.1. договору)

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій. (п. 4.3. договору)

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів.

На виконання умов укладеного договору між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію №2 від 21.04.2015 року та №3 від 30.06.2015р., якими сторони погодили найменування, вартість продукції, терміни поставки та умови оплати продукції (протягом 60 календарних днів від дати поставки). (а.с.14-15)

Належним чином виконуючи умови договору, в період з 21.05.2015 р. по 06.07.2015 р. позивач поставив відповідачу продукцію (мило банне 200г. в упаковці) на загальну суму 45360 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №3671 від 21.05.2015р. та №5123 від 06.07.2015р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.16,18)

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримав уповноважений представник відповідача ОСОБА_2, на підставі виданих довіреностей №628 від 29.05.2015р. та №823 від 01.07.2015р. (а.с.17,19)

Як зазначає позивач, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 45360 грн. 00 коп.

На підставі п. 7.2. договору, яким передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 356 грн. 95 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобовязань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 181 грн. 44 коп.

Отже, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №КЗГО/72-15П від 03.03.2015 року, в частині сплати основного боргу у розмірі 45 360 грн. 00 коп., пені у розмірі 356,95 грн. та 3% річних у сумі 181,44 грн. за прострочення виконання зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є субєктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обовязків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобовязаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №3671 від 21.05.2015р. та №5123 від 06.07.2015р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.16,18)

Доказів оплати поставленої позивачем продукції, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриману продукцію передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 45360 грн. 00 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 356 грн. 95 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 7.2. договору, яким передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем було заявлено до стягнення пеня у розмірі 0,04%, яка нарахована на суму боргу -15120 грн. 00 коп. за період прострочення з 21.07.2015р. по 17.09.2015р.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 356 грн. 95 коп. встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку та зазначено суму пені - 356,95 грн., тоді як розмір пені розрахований судом складає 356,83 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 356 грн. 95 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 356,83 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, судом встановлено наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем продукції від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за продукцію відповідачем проведена у повному обсязі та у встановлений строк не була, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% за видатковою накладною №3671 від 21.05.2015р. було допущено арифметичну помилку та зазначено невірний розмір 3% річних, в звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 181,44 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 105,63 грн.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором, щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49,75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд.1, код ЄДРПОУ 30357250) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, б. 53, код ЄДРПОУ 30357250) суму основного боргу у розмірі 45360 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 105 грн. 63 коп., пеню у розмірі 356 грн. 83 коп. та суму судового збору у розмірі 1215 грн. 99 коп.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.12.2015р.

Суддя ОСОБА_3