Рішення № 54154857, 07.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.15р. Справа № 904/7308/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької міської ради Дніпропетровської області

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про укладання договору оренди земельної ділянки

Головуючий колегії: суддя - Воронько В.Д.

Члени колегії: судді - Панна С.П., Новікова Р.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: спеціаліст І категорії ОСОБА_1, довіреність №7/29-1120 від 30.12.2014;

від 3-ї особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

17.08.2015 до господарського суду Дніпропетровської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", позивач) з позовною заявою від 13.08.2015 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі - Криворізька міськрада, відповідач), з вимогами про зобовязання викласти розділ 7 договору оренди земельної ділянки для розміщення Палацу культури ім. Фрунзе, яка знаходиться на вул. Ногіна у Жовтневому районі м. Кривого Рогу в редакції позивача:

"Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% річних від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, та рішення міської ради від 24.06.2015 № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_2".

Плата вноситься "Орендарем" на рахунок Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 33219812700022 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031627."

Відповідач та третя особа проти заявленого позову заперечують та зазначили, що позивач безпідставно виключив з проекту договору умови щодо оплати землі в 2015 році. В 2015 році у м. Кривий Ріг відсутня нормативна грошова оцінка землі, тому оплата за користування землею має здійснюватись відповідно до Податкового кодексу України з урахуванням рішення Криворізької міської ради № 2088 " Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу".

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач користується земельною ділянкою площею 0,8629 га за адресою вул. Ногіна в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, на якій розміщений належний позивачу палац культури.

Відповідач - Криворізька міська рада Дніпропетровської області звернувся до позивача - Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", з проектом договору оренди земельної ділянки (надалі проект Договору), відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.04.2015р. №3599 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,8629 га для розміщення та обслуговування Палацу культури імені Фрунзе за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна.

Пунктом 7 проекту Договору передбачено, що "Річна орендна плата з 1 січня 2015 року вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" зі змінами та відповідно до розрахунку наданого до договору оренди земельної ділянки.

Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області та відповідного рішення міської ради "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_2".

Плата вноситься "Орендарем" на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №332 198 127 00022 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031627."

09.07.2015 позивач звернувся до відповідача з листом від 08.07.2015 з доданим до нього проектом договору з протоколом розбіжностей, у якому зазначив, що має заперечення до розміру орендної плати, встановленого проектом договору, а також вважає за необхідне виключити з розділу 7 договору перший абзац щодо порядку оплати за користування землею у 2015 році.

У протоколі розбіжностей, спрямованому позивачем відповідачу разом з зазначеним листом, було запропоновано викласти пункт 7 проекту договору в наступній редакції:

"Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% річних від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, та рішення міської ради від 24.06.2015 № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_2".

Плата вноситься "Орендарем" на рахунок Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 33219812700022 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031627."

Листом від 24.07.2015 Криворізька міська рада повернула позивачу протокол розбіжностей без погодження..

Отже, відсутність згоди відповідача укласти договір оренди земельної ділянки в редакції позивача є причиною виникнення спору.

Враховуючи обставини справи суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Водночас слід врахувати, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішення. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі це - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок укладення договору оренди земельної ділянки визначено статтею 16 зазначеного Закону, а частиною 2 статті 14 Закону передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України типової форми договору оренди землі.

Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

З огляду на наведене, укладення договору оренди землі повинно здійснюватися сторонами на підставі закону та відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (стаття 648 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, інших вимог розумності та справедливості.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається спірним є п. 7 проекту договору щодо розміру орендної плати.

Відповідно до частин першої - третьої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Таким чином, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Водночас, відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, при цьому основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові Верховного суду України від 08.04.2015 у справі № 916/2439/14)

Зазначені висновки узгоджуються з позицією ВГСУ, викладеною в постанові від 09.04.2015р. у справі № 904/5132/14.

Під час розгляду справи учасники судового процесу сторони підтвердили відсутність на 2015 рік нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Належних та допустимих доказів на підтвердження проведення такої нормативної грошової оцінки, відповідного затвердження технічної документації та наявності витягу відповідач та третя особа суду не надали.

З огляду на предмет позову та обставини справи, а також за умов не відповідності пункту 7 проекту договору в редакції як позивача (користування земельною ділянкою є платним, тому є неприйнятним виключення із договору положень, які регулюють розмір орендної плати за 2015 рік), так і відповідача, вимогам чинного законодавства України, господарський суд позбавлений права на прийняття іншого рішення у справі, ніж відмова у позові.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що предявляються до доказів визначені ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.12.2015.

Головуючий суддя В.Д. Воронько

Суддя С.П. Панна

Суддя Р.Г.Новікова

,