Ухвала суду № 54154467, 03.12.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 666/1069/15-ц Головуючий в І інстанції Іванищук А.А.

Провадження №22-ц/791/3041/15 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3При секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 30 вересня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2008 року укладено кредитний договір №HECFGK0000000126, згідно умов якого ОСОБА_5 отримала від банку кредит у розмірі 100404,97 доларів США, та зобов'язалась повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами строком до 26.09.2028 р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.09.2008 р. з ОСОБА_5 укладено договір іпотеки №HECFGK0000000126, відповідно умов якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 60,00 кв.м., житловою площею 19,10 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

В звязку неналежним виконанням боржником своїх зобовязань 27.05.2010 р. рішенням суду за позовом банку звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру №18, яка розташована за адресою м. Херсон, вул. Калініна, 127, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки. Також позивач посилається на те, що відповідачі відмовились добровільно виселитися з квартири.

Окрім того, оскільки іпотекодержатель не надавав своєї згоди на реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, реєстрація у вищевказаній квартирі є порушенням умов договору іпотеки та статті 629 ЦК України, у зв'язку з чим позивач просить суд захистити його порушене право. Після уточнення позовних вимог банк просив виселити відповідача ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмету іпотеки), а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 вересня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 з к.18, буд. 127 по вул. Калініна в м. Херсоні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що суд розглянув справу, допустивши порушення норм матеріального та процесуального законодавства.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі договору кредиту №HECFGK0000000126 від 26.09.2008 р. ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 100404,97 доларів США, строком до 26.09.2028 р. та зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.7-8).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.09.2008 р. укладено договір іпотеки №HECFGK0000000126, відповідно умов якого ОСОБА_5 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 60,00 кв.м., житловою площею 19,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 27.05.2010 р. позов ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Вирішено: звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою м. Херсон, вул. Калініна, 127, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ «КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням закритому акціонерному товариству «КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки (а.с.14-15).

Сторонами не оспорюється, що відповідачі належним чином повідомлені та обізнані про вимогу банку щодо виселення із вказаної вище квартири (а.с.16-21).

Згідно зі ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законами.

За ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, згідно ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з квартири (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

З матеріалів справи вбачається, сторонами не оспорюється та підтверджується п. 33.3 договору іпотеки (а.с.10-13), що квартира, яка є предметом іпотеки, розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана іпотекодавцем за рахунок кредитних коштів, повернення яких було забезпечено договором іпотеки.

За таких обставин, законом допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду України у справі 6-39цс15 від 18 березня 2015 року, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаних норм права.

Окрім того, суд першої інстанції правильно встановив, що боржником було порушено п.18.12 іпотечного договору від 26.09.2008 року, щодо заборони реєструвати та вселяти до зазначеної вище квартири будь-кого без письмової згоди на це іпотекодержателя. Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, зареєстровані 13.11.2008 року до спірної квартири, яка є предметом іпотеки без такої згоди банка (що сторонами не оспорюється), тобто з порушенням вимог закону (а.с.96,98).

За таких обставин, встановивши, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 незаконно зареєстровані та вселені до квартири, що є предметом іпотеки; рішенням суду від 27.05.2010 року звернуто стягнення на цей предмет іпотеки, відповідачі ознайомлені з вимогами про виселення, добровільно протягом місяця не звільнили приміщення, в звязку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виселення зазначених осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з урахуванням предмету спора та доводів апеляційної скарги немає

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність зупинення розгляду справи до вирішення касаційної скарги на інше рішення суду про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_8 з іншої квартири, яка є предметом договору іпотеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки результати зазначеної справи не стосуються вирішення питання про виселення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з АДРЕСА_3.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6,- відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 30 вересня 2015 року,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: М.П.Стародубець

ОСОБА_2