Рішення № 54152640, 03.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/5652/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2143/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2015 року

в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 червня 2012 року між ним та ПрАТ «СК УНІКА» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 036630, предметом якого є страхування автомобіля марки «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1.

28 жовтня 2012 року в м. Суми на перехресті вул. Кірова та вул. Перекопська трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Sandero», що належить ПрАТ «СК УНІКА» та автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, яку 21 листопада 2012 року постановою Ковпаківського районного суду м. Суми було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Позивач на підставі договору майнового страхування здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК УНІКА» в розмірі 31955,65 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яке відшкодувало позивачу 23472 грн. 81 коп. При цьому не погашеною залишилась сума 8482 грн. 84 коп., яку позивач й просив стягнути з відповідача.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2015 року в задоволенні позову ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», посилаючись на неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на його користь з ОСОБА_3 500 грн. франшизи та солідарно з ОСОБА_3 і ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суму в розмірі 7982,84 грн.

При цьому зазначає, що 13 серпня 2015 року представником позивача було поштою направлено заяву про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 17 серпня 2015 року. Вважає, що позивач звернувся до суду з дотриманням строків позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, які проти скарги заперечували, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2012 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ПрАТ «СК «Уніка» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, серії АМ № 036630, з відповідними змінами (а.с. 5-6). Відповідно до додатку №1 до цього договору було застраховано автомобіль «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 92).

Згідно з постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2012 року, 28 жовтня 2012 року близько 13 год. 15 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Opel Vectra 1.7 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 в м. Суми по вул. Кірова, під час виїзду з другорядної дороги на головну не надала переваги у русі автомобілю «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила з ним зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 16.11 ПДР України. Постановою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 19).

28 жовтня 2012 року до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку по договору страхування ОСОБА_1 КАСКО звернувся ОСОБА_6 (а.с. 11-15).

Згідно зі звітом № 2781/12 вартість матеріального збитку, завданого власнику «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортної пригоді, становить 25972 грн. 52 коп. (а.с. 21-24).

На підставі звіту № 2781/12 про визначення вартості матеріального збитку, рахунку фактури № АП-11347 від 14 листопада 2012 року, наряду замовлення (акту виконаних робіт, наданих послуг) від 31 січня 2013 року, позивачем було складено страхові акти: № UA2012102800008/L25/01 від 27 листопада 2012 року, № UA2012102800008/L25/02 від 05 лютого 2013 року (а.с. 39,41).

На підставі страхових актів та договору страхування серії АМ № 036630 від 19 червня 2012 року позивачем було виконано своє зобовязання по виплаті страхового відшкодування в розмірі 31955 грн. 65 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 8087 від 29 листопада 2012 р. та № 9889 від 06 лютого 2013 р. (а.с. 43,44).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не перейшло право регресної вимоги до відповідача.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до страхового полісу АВ/6137691 з терміном дії до 18 травня 2013 року (а.с. 70). Із заперечень відповідача щодо позову вбачається, що відповідно до п.4 вказаного полісу встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 50000 грн. (а.с. 65-69).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відшкодувало позивачу лише суму 23472 грн. 81 коп. (а.с. 45), що є меншою від ліміту відповідальності 50000 грн., передбаченого договором страхування № АВ/6137691.

Закон передбачає настання негативних наслідків для особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (ОСОБА_3Л.) у вигляді відшкодування збитків, лише у випадку недостатності страхової виплати.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

У пункті 6 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до умов договору з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», франшиза складає 500 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути 500 грн. франшизи, а вимога про відшкодування нею 7982,84 грн. (8482,84 грн. 500 грн.) є безпідставною.

Оскільки судом першої інстанції не вирішено клопотання позивача про залучення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до участі в справі в якості співвідповідача та не розглянуто його заяву про уточнення позовних вимог від 13 серпня 2015 року, в якій просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в солідарному порядку 7982 грн. 84 коп. страхового відшкодування (а.с. 93-94), суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо цих вимог.

Отже, вимоги апеляційної скарги про солідарне стягнення з ОСОБА_3 і ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування є передчасними.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у звязку із неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню на 5,9% (500 х 100 : 8482,84), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 14 грн. 37 коп. компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції (243,60 х 5,9) та 15 грн. 81 коп. компенсації судового збору за розгляд справи апеляційним судом (267,96 х 5,9).

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2015 року.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 500 грн. франшизи, 14 грн. 37 коп. компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 15 грн. 81 коп. компенсації судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді