Рішення № 54152111, 19.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6311/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Калараш А.А.,

з участю секретаря Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року, -

встановила:

Уквітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, неодноразово його уточнюючи, посилається на те, що з 2001 року до 2012 року перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було придбано рухоме та нерухоме майно, згоди на поділ якого вони у добровільному порядку дійти не можуть, а тому просить в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність колишнього чоловіка автомобіль марки ВАЗ 2101, 1974 року випуску, будівельні матеріали, що знаходяться на земельній ділянці № 149 площею 0,1078 га, розташованій у садовому товаристві «Електрон-2» по Фіолентовському шосе Балаклавського району м. Севастополя Автономної Республіки Крим.

Визнати за нею право власності: на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована по вул. Абрикосовій, 219 у с. Протопопівці Біляївського району Одеської області у садовому товаристві «Міжлимання», на металевий вагончик, розміром 4,6 м х 2,4 м, розташований на земельній ділянці по вул. Абрикосовій, 215 у с. Протопопівці Біляївського району Одеської області у садовому товаристві «Міжлимання», на металевий гараж № 54, розміром 4 м х 6 м, розташований у м. Одесі по пл. Михайлівській, двір будинку

№ 12/14.

Також просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію різниці вартості частини спільного майна подружжя в розмірі 91788 грн. 09 коп. та судові витрати.

Представник позивача позов не визнала.

Справа слухалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня

2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в автомобілі ВАЗ 2101, 1974 року виготовлення, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 по 1/2 частки кожному з подружжя.

Залишити автомобіль ВАЗ 2101, 1974 року виготовлення, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 в спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В іншій частині позову відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, надала до суду апеляційну скаргу про його скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.08.2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14.02.2012 року розірвано.

За час перебування у шлюбі сторонами придбане та набуте наступне майно - автомобіль ВАЗ 2101, 1974 року випуску, державний номер НОМЕР_1, земельна ділянка № 149 площею 0,1078 га у СТ «Електрон-2» по Фіолентовському шосе Балаклавського району м. Севастополя АР Крим, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка площею 0,06 га, розташована за адресою Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, с. Протопопівка, СТ «Міжлимання», вул. Абрикосова, 219, площею 0,06 га., двокімнатна квартира № 73 в будинку № 12/14 на пл.. Михайлівській в м., металевий вагончик, розміром 4,6 м х 2,4 м , розташований на земельній ділянці за адресою Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, с. Протопопівка, СТ «Міжлимання», вул. Абрикосова, 215, металевий гараж № 54 розміром 4 м х 6 м, розташований за адресою м. Одеса, пл. Михайлівська, двір будинку № 12/14.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що з приводу квартири № 73 в будинку № 12/14 на пл.. Михайлівській в м. Одесі, кам'яного гаражу, розташованого у дворі будинку № 2 по вул. Другій Бастіонній у м. Севастополі АР Крим, земельної ділянки № 149 площею 0,1078 га у СТ «Електрон-2» по Фіолентовському шосе Балаклавського району м. Севастополя АР Крим, спір між сторонами відсутній.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21.12.2007 року визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Стосовно позовних вимог про виділення у власність відповідачу будівельних матеріалів, розташованих на земельній ділянці 149 площею 0,1078 га у СТ «Електрон-2» по Фіолентовському шосе Балаклавського району м. Севастополя АР Крим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторони не навели належних і допустимих доказів на підтвердження спільного придбання подружжям будівельних матеріалів, назви матеріалу (об'єм, кількість, вагу), його вартості, коли та ким придбано, зокрема, відповідних чеків, квитанцій та накладних тощо. Наданий позивачем зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва не містить дати його виготовлення та підписів уповноважених осіб.

Також суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову щодо виділення позивачу в порядку поділу спільного сумісного майна та визнання за нею права власності на металевий вагончик розміром 4,6 м х 2,4 м, розташований на земельної ділянці за адресою Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, с. Протопопівка, СТ «Міжлимання», вул. Абрикосова, 215, оскільки, він не входить до складу спільно нажитого подружжям майна як такий, що був набутий відповідачем за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Стосовно позовних вимог виділення позивачу в порядку поділу спільного сумісного майна та визнання за нею права власності на металевий гараж № 54 розміром 4 м х 6 м, розташований за адресою м. Одеса, пл. Михайлівська, двір будинку № 12/14, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині зважаючи на те, що позивач та її представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження придбання зазначеного майна та його існування, наявні в матеріалах справи фото не дозволяють ідентифікувати цей обєкт.

При цьому, на думку колегії суддів, слід визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частки за кожним на земельну ділянку, розташовану по вул. Абрикосовій, 219 /Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, с. Протопопівка, СТ «Міжлимання»/, а також на автомобіль ВАЗ-2101, 1974 року випуску, виходячи з наступного.

За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, що потягло за собою невірне постановлення рішення.

На думку колегії суддів, необхідно рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про визнання за сторонами право власності на ? частину спірної земельної ділянки та ? частину автомобіля.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на ? частину земельної ділянки, розташованої по вул. Абрикосовій, 219, площею 0,06 га в с. Протопопівка, СТ «Міжлимання» Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на ? частину автомобіля ВАЗ 2101, 1974 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на ? частину земельної ділянки, розташованої по вул. Абрикосовій, 219, площею 0,06 га в с. Протопопівка, СТ «Міжлимання» Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на ? частину автомобіля ВАЗ 2101, 1974 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

ОСОБА_5