Ухвала суду № 54151909, 30.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9036/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та ОСОБА_2 про поновлення строків для звернення до суду, визнання договорів дарування удаваними та встановлення (визнання) укладення договорів купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 де третіми особами, що не заявляють самостійних вимог є державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та ОСОБА_2 про поновлення строків для звернення до суду, визнання договорів дарування удаваними та встановлення (визнання) укладення договорів купівлі-продажу - задоволено.

ОСОБА_3 поновлено строк звернення до суду та визнано:

- договір дарування, укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_15, серія бланку АВІ №367427, зареєстрований в реєстрі за №330;

- договір дарування, укладений 17.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, серія бланку АВІ №322942, зареєстрований в реєстрі за №116;

- договір дарування, укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_16, серія бланку АВІ №367426, зареєстрований в реєстрі за №328;

- договір дарування, укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_17, серія бланку АВІ №367425, зареєстрований в реєстрі за №326;

- договір дарування, укладений 31.01.2000 року між ОСОБА_4 та Лінаск /Карловою/ ОСОБА_18, серія бланку АВІ №367424, зареєстрований в реєстрі за №324

удаваними та встановлено (визнано) їх договорами купівлі-продажу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог- Ян ОСОБА_19 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 23 січня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження.

Діючи в інтересах сім»ї, її чоловік- Кахчі Г.Г. придбав у членів сільськогосподарського підприємства «Березіно» належні їм на праві власності земельні частки (паї), а саме у :

- ОСОБА_20 земельну частку (пай) розміром 7,49 га в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії ОД №0319570 виданим 06.10.1997 року Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області, згідно рішення від 22 вересня 1997 року №322/97, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів від 06.10.1997 року за №572, на підставі посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14 договору дарування від 31.01.2000 року серія бланку АВІ №718169, зареєстрованого в реєстрі за №330;

- ОСОБА_7 земельну частку (пай) розміром 7,49 га в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії ОД №0319218 виданим 06.10.1997 року Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області, згідно рішення від 22 вересня 1997 року №322/97, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів від 06.10.1997 року за №219, на підставі посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14 договору дарування від 17.01.2000 року серія бланку АВІ №322942, зареєстрованого в реєстрі за №116;

- ОСОБА_16 земельну частку (пай) розміром 7,49 га в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії ОД №0319279 виданим 06.10.1997 року Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області згідно рішення від 22 вересня 1997 року №322/97, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів від 06.10.1997 року за №280, на підставі посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14 договору дарування від 31.01.2000 року серія бланку АВІ №367426, зареєстрованого в реєстрі за №328;

- ОСОБА_17 земельну частку (пай) розміром 7,49 га в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії ОД №0319486 виданим 06.10.1997 року Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області згідно рішення від 22 вересня 1997 року №322/97, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів від 06.10.1997 року за №489, на підставі посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14 договору дарування від 31.01.2000 року серія бланку АВІ №367425, зареєстрованого в реєстрі за №326;

- Лінаск /Карлової/ ОСОБА_18 право на земельну частку (пай) розміром 7,49 га в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії ОД №0319166 виданим 06.10.1997 року Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області згідно рішення від 22 вересня 1997 року №322/97, зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів від 06.10.1997 року за №167, на підставі посвідченого державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_14 договору дарування від 31.01.2000 року серія бланку АВІ №367424, зареєстрованого в реєстрі за №324.

При цьому, за кожну земельну ділянку, ОСОБА_4 сплатив за домовленістю кожному власнику 7000грн., що було повністю підтверджено сторонами по справі.

Оскільки , на придбання вказаних земельних ділянок за погодженням подружжя були затрачені спільні кошти, у позивача не було сумніву що ці земельні ділянки являються їх сумісною власністю. Однак, в 2013 році вона випадково побачила документи на землю та зрозумілі, що чоловік уклав договори дарування на вказані земельні ділянки та в подальшому подарував ці земельні ділянки своїй сестрі- Ян ОСОБА_19. Після чого вона звернулась за консультацією до юриста та до суду з даним позовом.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин, що склалися норми Цивільного Кодексу в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 58 ЦК (1963 року), якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Стаття 224 ЦК (1963 року) зазначає, що за договором купівлі-продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 228 ЦК (1963 року) продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

А за договором дарування, згідно ч. 1 ст. 243 ЦК (1963 року) одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

З урахуванням вищенаведених норм права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, оскільки ОСОБА_4 та відчужувачі земельних часток (паїв) під час укладення договорів дарування діяли свідомо, останні отримали грошові кошти за вищезазначені земельні ділянки, що підтверджується їх розписками та поясненнями, укладені між ними договори дарування можливо визнати удаваними, оскільки сторони діяли з метою приховати відплатний договір купівлі-продажу.

Поновлюючи строк позивачу на звернення до суду, суд вірно виходив з того, що ОСОБА_3 не була обізнана про укладені її чоловіком договори дарування земельних ділянок, з урахуванням того, що вона знала напевно про передачу її чоловіком коштів сімейного бюджету за придбання цих земельних ділянок, а фактично дізналася про укладені договори дарування в кінці 2013 року, в звязку з цим суд на підставі ст.ст. 76, 80 ЦК України (1963 року) прийшов до вірного висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності та можливості поновлення позивачу строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач особисто приймала участь в обговоренні питання про придбання земельних ділянок за відповідні кошти лише підтверджують факт укладання саме договорів купівлі - продажу і не являються доказом обізнаності позивачки про укладання договорів дарування в 2000 році.

Більш того, підтвердженням пояснень позивачки про те, що наприкінці 2013 року вона дізналась про порушення її законних прав є копія відповіді - розяснення адвоката ОСОБА_21 , якою було запропоновано позивачу для захисту її прав звернутися з позовом до суду , що позивач і зробила, подавши позов 19.12.2013 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов заявлено до неналежних відповідачів є неспроможними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_15, ОСОБА_16, та ОСОБА_17 померли, що підтверджується копіями актових записів про смерть, що містяться в матеріалах справи, в звязку з чим ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 14.11.2014 року до справи були залучені в якості співвідповідачів їх правонаступників.

Отже, з огляду на вищенаведене, з урахуванням заяви апелянта до суду першої інстанції про визнання позову, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: державний нотаріус Арцизької державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та ОСОБА_2 про поновлення строків для звернення до суду, визнання договорів дарування удаваними та встановлення (визнання) укладення договорів купівлі-продажу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

ОСОБА_22