Рішення № 54151268, 02.12.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/17571/13-ц

Провадження №2/521/3245/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Мазинській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом КС «Козацька» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КС «Козацька» про повернення вкладу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом КС «Козацька» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КС «Козацька» про повернення вкладу.

В обґрунтування заявлених позовів сторони вказували, що 31 травня 2007 року між КС «Козацька» з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №31/05-01, відповідно до умов якого спілка надала позичальникові ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000,00 гривень на строк до 31 травня 2008 року під 50,0% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком.

При цьому, 26 квітня 2007 року між КС «Козацька» з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений депозитний договір Д7 №26/04-01, відповідно до умов якого вкладник ОСОБА_1 вніс до спілки грошові кошти на строк до 26 квітня 2008 року під 25% річних від суми вкладу з виплатою процентів щомісячно згідно із відповідним графіком.

Як зазначала сторона первісного позивача КС «Козацька», не зважаючи на взяті на себе зобовязання, ОСОБА_1 в порушення вимог укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує.

Однак при цьому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 свідчив, що невиконання зобовязання за кредитним договором було повязане виключно із невиконання КС «Козацька» власних зобовязань за депозитним договором.

Заявлені позовні вимоги сторін в процесі розгляду справи неодноразово уточнювались. Остаточно позивач за первісним позовом КС «Козацька» просила суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором №31/05-01 від 31 травня 2007 року з урахуванням процентів та інфляційних в розмірі 166453,83 гривень. Разом з тим, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив суд стягнути з КС «Козацька» загальну суму заборгованості за депозитним договором Д7 №26/04-01 від 26 квітня 2007 року з урахуванням процентів та інфляційних в розмірі 57482,00 гривень.

Цивільна справа вже розглядалась судами. Згідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14 травня 2014 року в задоволенні позову КС «Козацька» до ОСОБА_1 відмовлено. Згідно рішення апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції змінено із виключення з мотивувальної частини посилань на пропуск строку позовної давності. Однак на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані із направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи ОСОБА_1 був заявлений зустрічний позов, первісний позов КС «Козацька» був уточнений.

Представник КС «Козацька» у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, зустрічні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_1 у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, первісні вимоги КС «Козацька» не визнав, просив суд в задоволенні первісного позову відмовити.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін дослідивши письмові докази, які були представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд дійшов висновку про задоволення позову КС «Козацька» та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 31 травня 2007 року між КС «Козацька» з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №31/05-01, відповідно до умов якого спілка надала позичальникові ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000,00 гривень на строк до 31 травня 2008 року під 50,0% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком.

Однак, в порушення вимог п.4.1. договору, відповідач умови договору до теперішнього часу не виконав, кредит не повернув, проценти не сплачує.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд дійшов висновку, що між КС «Козацька» та ОСОБА_1 виниклі кредитні правовідносини, що підтверджується змістом договору. Проте, як свідчив представник спілки, відповідач ОСОБА_1 до теперішнього часу не виконав відповідного грошового зобовязання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, КС «Козацька» виходить з розрахунку заборгованості по договору №31/05-01 станом на 03 листопада 2015 року, згідно якого загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 166453,83 гривень, з яких: сума неповернутого кредиту (основна сума боргу) 25000,00 гривень; сума заборгованості за процентами 105376,72 гривень; сума інфляційних 36077,11 гривень.

При цьому судом було встановлено, що 26 квітня 2007 року між КС «Козацька» з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений депозитний договір , відповідно до умов якого вкладник ОСОБА_1 вніс до спілки грошові кошти на строк до 26 квітня 2008 року під 25% річних від суми вкладу з виплатою процентів щомісячно згідно із відповідним графіком.

Як свідчать платіжні квитанції, на виконання умов даного договору ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок грошову суму у загальному розмірі 1000,00 + 1000,00 + 10000,00 = 12000,00 гривень. У звязку з цим зазначення у депозитному договорі про суму вкладу в розмірі 79000,00 гривень суд розцінює як вказівку на граничний розмір внеску за цим договором.

Однак в порушення вимог п.п. 2.3., 3.3. договору, з боку КС «Козацька» відповідне зобовязання не виконане, вкладник не отримав процентів та суми вкладу.

В силу ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобовязаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відтак, суд дійшов висновку, що між КС «Козацька» та ОСОБА_1 виниклі депозитні правовідносини, що підтверджується змістом договору. Проте суд встановив, що КС «Козацька» до теперішнього часу не виконала відповідних грошових зобовязань.

Перевіряючи обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, судом проаналізовано розрахунок заборгованості по депозитному договору Д7 №26/04-01 станом на 01 листопада 2015 року, згідно якого заборгованість КС «Козацька» становить 57482,00 гривень, з яких з яких: сума неповернутого вкладу (основна сума боргу) 12000,00 гривень; сума заборгованості за процентами 2891,00 + 22439,00 = 25330,00 гривень; сума інфляційних 17460,00 гривень; сума трьох процентів річних 2692,00 гривень.

В силу ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, за якою зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобовязання з повернення суми кредиту та процентів за договором, а КС «Козацька» з повернення суми вкладу та виплати процентів.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Суд не погоджується із обґрунтованістю заяв сторін про застосування строків позовної давності, оскільки зі змісту кредитного договору №31/05-01 від 31 травня 2007 року та депозитного договору Д7 №26/04-01 від 26 квітня 2007 року випливає, що договори діють до повного виконання їх умов сторонами. Взаємні зобовязання сторін зустрічно не виконані до теперішнього часу.

При цьому суд зазначає, що зобовязання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобовязання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Виходячи з викладеного, в даному випадку відсутні підстави для застосування строків позовної давності та порушені права сторін підлягають захисту.

З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що за даним спором стягненню з ОСОБА_1 на користь КС «Козацька» підлягає загальна суму заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів та інфляційних в розмірі 166453,83 гривень; а також з КС «Козацька» на користь ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за депозитним договором з урахуванням процентів та інфляційних в розмірі 54790,00 гривень.

Відмовляючи ОСОБА_1 в стягненні з КС «Козацька» суми трьох процентів річних в розмірі 2692,00 гривень суд виходить з того, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми лише в тому випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором (ст. 625 ЦК України). Втім, заявляючи вимогу про стягнення з КС «Козацька» трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, позивачем не враховано того факту, що розмір процентів визначений депозитним договором. Відтак, дана вимога задоволенню не підлягає.

У звязку з тим, що в даному випадку у сторін наявні взаємні зобовязання, з метою спрощення розрахунків, суд вбачає можливим застосувати зустрічне зарахування вимог КС «Козацька» та ОСОБА_1, з урахування чого за даним спором стягненню з ОСОБА_1 на користь КС «Козацька» підлягає грошова сума у остаточному розмірі: 166453,83 54790,00 = 111663,83 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов КС «Козацька» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_1 до КС «Козацька» про повернення вкладу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Козацька» загальну суму заборгованості за кредитним договором №31/05-01 від 31 травня 2007 року з урахуванням процентів та інфляційних, а також на підставі зустрічного зарахування вимог ОСОБА_1 до КС «Козацька» за депозитним договором Д7 №26/04-01 від 26 квітня 2007 року з урахуванням процентів та інфляційних, у остаточному розмірі 111663,83 гривень.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до КС «Козацька» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: