Постанова № 54150075, 03.12.2015, Чернівецький районний суд Вінницької області

"03" грудня 2015 р.

Справа №150/656/15-а

Провадження по справі №2-а/20/34/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Л.П. Цимбалюк

при секретарі А.В. Діденко

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області про визнання рішення протиправним, визнання його нечинним та зобов*язання призначити пенсію на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернувся ОСОБА_1 з вище зазначеним позовом, посилаючись на протиправність рішення Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі угоди про надання правової допомоги, в судовому засіданні вимоги підтримали, просили їх задоволити. ОСОБА_1Я пояснив, що він працював слюсарем по ремонту металургійного і цементного обладнання цеху подрібнення Гідрометалургічного заводу 2 м. Новоійськ республіки Узбекістан. Дана робота пов*язана зі шкідливими умовами праці і дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. 09.06.2003 року ОСОБА_1 присвоєно суміжну професію стропальник, з 07.12.2005 року був призначений незвільненим бригадиром слюсарів-ремонтників, тобто виконував роботу слюсаря-ремонтника, разом з бригадою, по 24.07.2012 року. Під час проживання в Республіці Узбекістан ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 07.02.2006 року безстроково. У 2014 році ОСОБА_1 переїхав на постійне місце проживання в Україну, де і народився. Зазначив, що згідно трудової книжки його пільговий стаж складає 24 роки 11 місяців 14 днів, досяг віку 50 років, а тому має право на призначення йому пенсії на пільгових умовах. Просить визнати відмову в призначенні пільгової пенсії протиправною, визнати за ним право на пільгову пенсію та зобов'язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах з 12 травня 2015 року.

Представник відповідача головний спеціаліст юрисконсульт УПФУ у Чернівецькому районі ОСОБА_3, яка діє на підставі доручення, виданого 03.12.2014 року, №420/06-43/02, в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 22.04.1993 року по 24.07.2012 року до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення у відповідності до діючого законодавства, немає. Документи, які були додані ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах, не надають йому права на призначення даного виду пенсії.

З*ясувавши позицію сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими виходячи з наступного.

ОСОБА_1 з 17.08.1978 року по 29.03.1983 року працював слюсарем по ремонту металургійного і цементного обладнання 5 розряду цеху подрібнення Гідрометалургійного заводу-2 м. Навоійськ республіка Узбекістан, про що свідчить трудова книжка АТ-ІІ №6675926 від 26 березня 1980 року /а.с. 7-11/.

Крім цього, з 22.04.1993 року ОСОБА_1 прийнято слюсарем-ремонтником 6 розряду в цех подрібнення Гідрометалургійного заводу-2 м. Навоійськ республіка Узбекістан. 04.05.2002 року був переведений слюсарем-ремонтником 7 розряду в цьому ж заводі.

9 червня 2003 року ОСОБА_1 присвоєно суміжну професію стропальник, з 07.12.2005 року був призначений незвільненим бригадиром слюсарів-ремонтників, тобто виконував роботу слюсаря-ремонтника, разом з бригадою, по 24.07.2012 року. Дані посади та виконувані роботи передбачені Списком .№1, розділом II, підрозділ 1, пунктом «а», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР №310 від 26.01.1991 року.

Під час проживання в Республіці Узбекістан ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 07.02.2006 року безстроково, що стверджується пенсійним посвідченням №23813 від 09.03.2006 року /а.с. 12/.

У 2014 році ОСОБА_1 переїхав на постійне місце проживання в Україну, де і народився.

ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ у Чернівецькому районі про призначення пенсії, надавши довідку №18-15/2139 від 20.08.2013 року про підтвердження пільгового характеру роботи, яку він виконував в Центральному рудоуправлінні Навоійського гірничо-металургійного комбінату /а.с. 16/. Однак, Управлінням ПФУ у Чернівецькому районі увесь цей час направлялись запити по місцю роботи позивача.

22 травня 2015 року ОСОБА_1 знову звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у Чернівецькому район із з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 22 липня 2015 року, яке ОСОБА_1 отримано 24 липня 2015 року, Управління ПФУ у Чернівецькому районі Вінницької області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Перешкодою для призначення йому пенсії Управління ПФУ у Чернівецькому районі вказує те, що в отриманих ним копіях протоколів до наказів про проведення атестації робочих місць відсутні висновки про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення працівників відповідних професій та перелік посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення /а.с. 13-14/.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій і інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року державою Україна гарантується право громадян на отримання пенсійного забезпечення.

Згідно ст.6 цього ж Закону право вибору пенсії належить громадянам. Статтями 7, 81 передбачено, що особи мають право звернутись до органу пенсійного забезпечення для призначення (перерахунку) пенсії в будь-який час після отримання права на неї або за місцем роботи (для працюючих осіб), або до органів пенсійного забезпечення за місцем проживання.

Згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, професія слюсара ремонтника дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із

шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно наданої копії паспорта позивача /а.с.5/ вбачається, що він народився 07.02.1956 року та на дату подачі заяви про призначення пенсії мав необхідний вік для призначення пільгової пенсії - 50 років. Дані трудової книжки позивача зазначають, що його загальний стаж роботи, який дає право на отримання пенсії, складає більше двадцяти п'яти років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з Положенням «Про порядок підтвердження трудового стажу», затвердженого Постановою Держкомітета СРСР по труду і соціальних питаннях та Секретаріата ВСРПС N"«369/16-52 від 12.09.1990 року - п.4 Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно з п.1.1. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року №162 з наступними змінами від 19.10.1990 року №412 - трудова знижка є основним документом про трудову діяльність.

Згідно з п.п. 1 ч.2 п.4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є чинним з 01.01.2004 року, пенсії на пільгових умовах призначаються особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Існуюча судова практика адміністративних судів (п.10 Оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення») в питаннях розгляду спорів щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах орієнтує суди виходити з того, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року, N 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач у своєму рішенні не заперечує проти того, що на його запит були отримані завірені копії наказів Центрального Рудоуправління про створенні комісій з метою проведення . атестації, а також копії протоколів про завершення робіт по проведенню атестації робочих місць, зокрема: наказу №227 від 23.05.1996 року /а.с. 20/, наказу №354 від 20.11.2002 року /а.с. 21/, наказу №56 від 01.02.2010 року /а.с. 22/; протоколу №31 від 31.12.2010 року /а.с. 23/, протокол №36 від 04.02.2004 року /а.с. 24/, №7- 07/792 від 16.03.1998 року /а.с. 25-26/, а також загальна виписка із переліку «виробництв, видів, робіт, професій, посад, зайнятих на роботах в шкідливих умовах праці, які дають право на пільгове убезпечення» від 09.03.2015 року №37-19/218 (а.с. ).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об*єктивному дослідженні.

Враховуючи, що записи у трудовій книжці мають пріоритетне значення, пільговий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 11 місяців 14 днів, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім цього, надані позивачем докази: накази Новоійського гірничо металургійного комбінату №227 від 23.05.1996 року та №354 від 20.11.2002 року про створення атестаційної комісії, наказ №56 від 01.02..2010 року про проведення повторної атестації робочих місць; протокол засідання атестаційної комісії по результатах проведення атестації робочих місць №31 від 31.12.2010 року про атестацію в період з 01.02.2010 року по 31.12.2010 року; протокол засідання атестаційної комісії №36 від 04.02.2004 року про атестацію в період з 01.12.2002 року по 20.12.2003 року; протокол засідання атестаційної комісії №7-07/792 від 16.03.1998 року, суд визнає належними та допустимими доказами, які підтверджують проведення атестації робочого місця ОСОБА_1, підсумкові документи за результатами проведення атестації були направлені в НГМК.

Як свідчить довідка №181, видана у травні 2013 року Новоійським гірничо металургійним комбінатом ОСОБА_1 в період з 1993 року по 2012 рік здійснював виплату страхових внесків до Пенсійного фонду при Міністерстві фінансів Республіки Узбекистан.

Згідно довідки №ЖМ/30-03-05/284, виданої 12.05.2014 року Новоійським гірничо металургійним комбінатом ОСОБА_1Я.в період роботи в даному комбінаті з 01.01.1991 року по 31.07.2012 року сплачував страхові внески до позабюджетного Пенсійного фонду при Міністерстві фінансів Республіки Узбекистан відповідно до встановлених тарифів.

Дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи, , беручи до уваги, що ОСОБА_1 така пенсія вже була призначена та яку він отримував, керуючись законом, суд вважає дії Управління ПФУ у Чернівецькому районі Вінницької області протиправними, а рішення від 22 липня 2015 року - незаконним.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання пенсії на пільгових умовах шляхом визнання дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірними та зобов'язання відповідача прийняти рішення стосовно призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, з 12 травня 2015 року, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 11 КАС України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст., ст.70, 71, 79, 86, 158, 160 ч.3, 162, 163, 167, 255 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправним та нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі від 22 липня 2015 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобовязати Управління пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю с. Березівка, вул. Леніна, 48 Чернівецького району Вінницької області, пенсію за віком на пільгових умовах з 12 травня 2015 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивача 73 /сімдесят три/ гривні 08 копійок понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Чернівецький районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня отриманні копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України складено 3 грудня 2015 року.

Суддя: Цимбалюк Л.П.